Брудні технології в Херсоні – вже!

Брудні технології в Херсоні – вже!

Цієї осені, нам з вами доведеться знову збиратися на вибори і знову голосувати.

Цього разу будемо обирати депутатів в усі місцеві рівні: у сільські, селищні, районній, міські та обласні ради, а також відповідно сільських, селищних та міських голів (у народі – «мерів»).

МЕРИ

Питання не просте... недарма вже сьогодні деякі із потенційних претендентів на крісло Херсонського міського голови розпочали активну хоч і не пряму рекламну кампанію, у ході якої поки не розповідають «який гарний «я», а поливають брудом потенційних опонентів.

Не секрет, що під час «прямої» виборчої кампанії більшість претендентів використовує хід – «я кращий» (розповідаючи про себе, як про людину, яка вміє робити все краще ніж хтось). Втім, не нехтують й іншою формою – «він гірший» (опонентів поливають брудом). Як правило другий варіант використовують ті, у кого немає досвіду, немає напрацювань, одним словом немає у чому показати себе.

Поки до офіційного старту виборів ще півроку дехто намагається «підготувати поле» (про всяк випадок застовпити місце, і, щонайменш, покидати багнюки у бік тих, хто можливо стане потенційним опонентом).

Можу сказати, що в Херсоні саме у цьому напрямку розпочали працювати одразу кілька потенційних претендентів на посаду міського голови (які «активізувалися» ще наприкінці минулого року). І хоча їхні прізвища поки не звучать, а отже їх не можна звинуватити у будь-чому, але вони вже почали потрохи «кидатися каменюками» і створювати негативний образ тим, хто, на їхню думку, може скласти їм свого часу конкуренцію. У такий спосіб у виборців вже сьогодні почали формувати негативне ставлення до окремих осіб. Адже саме зараз створюється «закладка» «поганої людини», а потім, на останньому етапі, коли маски будуть скинуті, буде простіше «домалювати» образ «хорошої» людини, яка й презентує електорату своє ім'я (яке буде подаватися як альтернатива тому поганому, що втілює «опонент»).

Т.т. це дасть можливість «критикувати» не «огульно», а на підставі: «про це писала преса», «про це говорять виборці», що у свою чергу дасть можливість подати «чистий і світлий» образ, який «випадково» з'явився «на прохання виборців». Таким чином використовуючи певні виборчі технології пересічним громадянам подадуть те, що «хочуть вони». Нажаль, але, необізнані громадяни так і не зрозуміють, що це технологія, і що їх обманули у черговий раз. Тільки не «грубо» (відібравши, скажімо, їх голоси), а «м'яко» та «лагідно» (підштовхнувши до «правильного» кандидата).

Кандидати, які розпочали роботу вже сьогодні, матимуть значно більше шансів на перемогу (адже вони, фактично, почали вже зараз готувати грунт на якому зросте їх перемога). Ті, хто розпочнуть агітувати за себе «відкрито», у відведені виборчим законодавством строки у 60 днів, спізняться, і шансів на перемогу будуть мати обмаль (електорат буде налаштований зовсім на інше, він буде вже достатньо «зомбований» для того, аби відпрацьовувати закладену «програму»).

Звичайно, що кандидатів у мери й цього разу буде чимало.

Будуть і ті, хто ходить на вибори із завидною постійністю, і саме із такою постійністю їх програють...
Будуть і ті, хто не втілив себе у якихось інших політичних іграх...
Будуть і ті, хто візьметься за справу вперше...
Будуть і ті, хто, будуватиме виборчу кампанію на політичній кризі...
Будуть і ті, хто буде позиціонувати себе як представники «патріотичної» сили. Ці люди говоритимуть про патріотизм... або якісь подібні речі. І таких «патріотів» буде не одна особа, дві, а то й три, а можливо й більше... І вони обов'язково почнуть з'ясовувати між собою стосунки: хто з них більший «патріот». Приклад останніх парламентських виборів це довів на практиці (до осені таких «патріотів» буде з'являтися все більше й більше). Голослівні заяви; демонстрація «лжепатріотизму»; «любові» до народу України; «любові» до Херсонців зокрема, обов'язково призведуть до того, що вони перелаються один із одним, понаписують один на одного кучу заяв до всіх силових органів, і... програють вибори!

Як на мене, то «патріотизм», це далеко не та «головна лінія», опираючись на яку електорату треба буде вирішувати кому саме віддавати перевагу (обираючи конкретну особу). На «голому патріотизмі» та порожніх політичних гаслах, на яких вигравали загальнодержавні вибори у Верховну раду України місцеві вибори виграти так просто не вдасться...

Хоча... Хто знає... Наскільки електорат до осені зрозуміє і те, що політичними гаслами жити не будеш, і те, що у місцеву владу повинен приходити не той, хто голосно кричить на вулицях, а той, хто вправно працює.

Ми вже маємо яскравий приклад діючого «достроково обраного» міського голови, пана Миколаєнка. Ну, був він на Майдані... Ну, щось там говорив для маленької купки людей... А далі? А, що на ділі? Дякувати Богові за поки що теплу зиму (хоча ті, хто за кілька днів снігів переламав собі руки-ноги, мабуть іншої думки)...

Ще один, не менш важливий фактор, який будуть розігрувати представники чи не всіх кандидати – приналежність до конкретної політичної сили. От тут буде «весело». От тут ми наслухаємося. От де поле для «боротьби». От де можливості для звинувачень. От на цьому «благодатному» грунті й будуть проростати анонімки в усі силові інстанції. От тут «накапають» «сепаратистів». А чи є це суттєвим? Важливим? Чи, все ж це не головне? Невже так важливо до якого політичного кола має відношення та чи інша людина, якщо вона не професіонал? Подивіться на сьогоднішню загальнодержавну владу... Всі мають «правильний» партійний квиток, а що від цього змінилося? Де покращення «вже сьогодні»? Тільки рекомендації: «Затягніть паски!». Кому яке діло до того, який у людині партійний квиток, якщо вона знає свою справу, і яка вправно її робить?

Це тема для окремої розмови.

ДЕПУТАТИ

Це ще більш складана тема. І у першу чергу тому, що більшість наших громадян навіть не уявляє, що саме роблять депутати місцевих рад, які вони мають повноваження, і скільки всього залежить від їх рішень.

Прикро, але все ж переконаний, що подавляюча більшість городян, які будуть голосувати за ту чи іншу політичну силу, навіть й уяви не матиме, а кого ж саме ця партія «веде» у раду. Чиї саме інтереси ці «горе депутати» будуть відстоювати...

Питання «торгівлі» місцями на місцевому рівні, ще більш актуальне, ніж у ВРУ. Кому керівники загальнодержавних партійних структур будуть продавати місця у місцевих списках? У першу чергу тим, хто зможе заплатити. Тут ціни помірні, от й рвонуть місцеві ділки перекуповувати своє депутатство по 3 – 5 разу. Скільки сьогодні у міський раді Херсона тих, хто там був за всіх часів, і за всіх партій? Чи не половина. Вони непогано почуваються при всіх владах.

Чому? Та тому, що займаються тільки одним питанням – «власна справа». Їх мало цікавлять проблеми міста. Їх зовсім не цікавить, що там в місті працює чи не працює. Їх цікавить тільки одне – чи працює з прибутком «мій бізнес». А з якою партією йти у «депутати» не така вже й велика проблема – продаються всі. Для партій торгівля місцями – прибутковий бізнес на першому етапі. На другому – торгівля голосами при прийнятті рішень, які оплачують ті особи, які у них зацікавлені. І не треба говорити про «патріотизм». Більшість «кошенят», які далекі від прийняття рішення, не встигають й оком кліпнути, як їх «розведуть» виправдовуючи це «партійними інтересами».

На місцевих рівнях поки, що є ще чим торгувати, а тому до питання – формування складу місцевих рад, треба ставитися ще більш серйозно, ніж до виборів міського голови.

Якщо рада буде «сильною», буде насправді працювати на інтереси громади, то тоді й мер буде не такий вже й вільний у «корупційних» діях.

Нажаль, але більшість городян навіть не уявляють, що обираючи депутатів, вони обирають насправді владу (саме депутати наділені найбільшими владними повноваженнями, навіть більшими, ніж той самий мер). Хто такий мер?

Керівник виконавчої гілки. Хто такі депутати? Законотворці. Тільки депутатам дано право приймати всі найважливіші рішення, у тому числі й бюджет, і розподіл землі, і дозвіл на будівництво, і призначають меру ступників, і... ще десятки, сотні питань... Саме депутати, якщо забажають, можуть призупинити, або й взагалі відмінити рішення мера або виконавчого комітету (адже це їх «робочий орган»)...

А тому скидати із рахівниць таку відповідальність, як ставлення до вибору депутатського корпус не раджу нікому.

ВИБОРИ, ЯК ТАКІ

Нагадаю, що вибори будуть проводитися за змішаною системою п.п. 1, 2, ч. 3, ст. 2 Закону України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» (якщо до осені, не дай Боже, у цей Закон не внесуть змін), то тоді 50% складу рад буде обрано за партійними списками, а ще 50% за мажоритарною системою, у одномандатних виборчих округах (саме тут громадяни поки мають право на самовисування (ст. 10), а отже представляти інтереси окремого прошарку громади, а не партій). Це є дуже суттєво: коли громадяни мають право незалежно від партійної приналежності – бути тими, хто буде відстоювати інтереси громади.

Даремно окремі виборці думають, що від депутатів нічого не залежить, а що все вирішуватися десь там, на горі. Місцеві депутати непідвладні нікому (вони не мають вертикальної підпорядкованості), і саме тому, голос будь-якого депутата у селі, районні чи місті, «важить» саме стільки, скільки й голос депутата Верховної Ради. І ті, й інші, приймають закони, з тією тільки різницею, що одні розповсюджуються на всю державу, а інші на визначену територію, на який живе конкретний виборець.

От і виходить, що місцеві вибори більш складні, більш відповідальні, а отже й ставитися до них треба з більшою відповідальністю. Особливо у світлі тих реформ, які поки що на голосі, а не на ділі, але все ж започатковані в Україні.

Навіть у світлі тих мінімальних змін, які прийняті ВРУ, вже зараз частину повноважень перекладено на плечі органів місцевого самоврядування, а отже, на депутатів. Саме вони, чим далі, тим більше будуть приймати доленосні для своєї громади рішення.

Наприклад, якщо раніше питання про закриття чи реорганізації навчального закладу приймалося на рівні всієї громади – місцевого референдуму, то сьогодні, для цього достатньо рішення сесії... А отже роль депутата збільшується у рази.

ОСОБИСТІСТЬ

Ми вже говорили, що у ради слід обирати яскравих осіб, людей які будуть працювати не за гроші, а за справу (тим більше, що місцеві депутати працюють на безоплатній основі). Тому ми й повинні розуміти, що сюди – на місцевий рівень, повинні приходити люди відповідальні, які будуть віддавати себе справі, і нічого не прости натомість. Люди, які будуть думати про те, як зробити так, аби краще жилося реальній людині – виборцю, а не опікуватися питаннями наповнення власних кишень.

Не можна забувати, що депутат повинен нести відповідальність за кожне прийняте ним рішення.

Заангажований чи залежний від партійної дисципліни депутат буде працювати на того, хто його привів у раду... Скажімо партію. А на кого буде працювати партія? Хто знає...

Ще один і також складний аспект – депутати, які працюють у виконавчих органах влади (і яких сьогодні скільки завгодно у складі всіх рад). Чи вільні вони, навіть якщо їх обрали як мажоритарників? Це найбільш залежні люди! Вони залежить від мера: начальники управлінь, директори комунальних підприємств, директори шкіл, головні лікарі комунальних лікувальних закладів, шкільні вчителі, працівники комунальних підприємств, приватні підприємці – всі ці люди залежать від мера. Перших він приймає на роботу (когось прямо, когось опосередковано). Другим може «перекрити кисень» через дозвільну систему, чи системи контролю і перевірки. Перших – можна звільнити, других – залишити без бізнесу... А, отже, і на тих, і на інших можна тиснути при прийнятті «Правильного» рішення. Шляхів впливу на цих людей дуже й дуже багато...

До дня голосування поки ще є час, але вже зараз треба задуматися: невже й цього разу ми зробимо помилку, і знову приведемо у владу тих, хто буде займатися питаннями самозабезпеченості?

Як би не помилитися й цього разу...

Сергій ОСОЛОДКІН

Херсонцы в твиттере