Проект «Свобода» - відпрацьований матеріал

Проект «Свобода» - відпрацьований матеріал

10 листопада ЦВК підбила остаточні підсумки, а 12-го газета «Голос України» надрукувала офіційні результати позачергових виборів народних депутатів України.

Поговоримо про партію, «провал» якої був прогнозований ще влітку, тоді, коли розмови про перевибори щойно почалися.

Політичні оглядачі та журналісти неодноразового говорили про те, що серед тих, хто залишиться за «бортом» ВРУ опиниться ВО «Свобода». Хоча Олег Тягнибок постійно, як закляття, повторював: «Свобода» буде у новому складі ВРУ», та фахівці чудово розуміли, що проект не цікавий бізнесменам і вони не будуть вкладали у нього гроші. Результати виявили більше: проект не цікавий не тільки політикам, але й громадянам.

Олександра Вікторова, фахівець-консультант з політичних питань, громадської організації «Вільна Україна»: «Тягнибок продовжує заявляти, що його політичну силу «злили». Та, здається, це один із небагатьох випадків у історії сучасної України, коли можна з упевненістю говорити, що тут своє слово сказали виборці».

Віктор Орлов, політичний експерт-консультант, громадська організація «Ми – за чесні вибори»: «На загальнодержавному рівні «Свобода» набрала 4,71%, що не дозволило їй пройти у парламент. Результати, у розрізі регіонів та абсолютні цифри відкривають ще більш неприглядну картину, яку в партії замовчують».

Всього за «Свободу», від тих, хто проголосував, голоси віддали: 742 022 громадянина, і це 4,71%. Якщо ж рахувати, що право голосу мали – 35 373 498 громадян, то виходить, що партію підтримують тільки 2,09% населення. Цифри розвіюють міф про те, що «Свободу» «здали». Результати свідчать самі за себе.

А що було два роки тому? Тоді права голосу мали 36 256 483 громадян (яких два роки стало на 882 985 менше), і «Свобода» набрала – 10,44%, або 2 129 933 голоси тих, хто проголосував. Від тих, хто мав право голосу, це було 5,87%.

Падіння рівня абсолютного сприйняття партії за 2 роки зменшилося на 3,78%.

Найбільшу підтримку в 2012 році «Свобода» мала у Західному регіоні.

Прихильників цієї політсили на Сході та Півдні ніколи не було багато – різна ідеологія, різні підходи до сприйняття світу, і, все ж, вона була.

Змінилася підтримка партії й у Центральному регіоні.

Результати свідчать, що два роки тому партія мала найбільшу підтримку за все своє життя.

Зараз підтримка знову впала. Чому? Відповідь пошукаємо.

А для початку пригадаємо, як з'явилася «Свобода». Партія була зареєстрована Міністерством юстиції України за № 118, від 16.10.1995 року. Правда тоді під іншим ім'ям «Соціал-Національна партія України», з теперішньою назвою вона живе з 14 лютого 2004 року, коли на IX з'їзді було ухвалено нову назву – «ВО «Свобода».

Не дивлячись на досить поважний політичний вік, у партії ніколи не було особливої підтримки. Про це свідчать результати голосування.

Вперше участь у виборчому процесі партія взяла у 1998 році (у складі блоку «Менше слів»). У 2002 році партія участі у виборах не брала, а з 2006 веде самостійну «гру».

Євген Плотніков, експерт з питань внутрішньої політики, громадська організація «Україна – Незалежна Європейська держава»: «Партія завжди мала свої відсотки, але вони були такими низькими, що брати їх до уваги годі.
Проект «розкрутили» за часів Ющенка, коли той заговорив про «національну ідею», а ще більше коли Ющенко став відкрито загравати із Західною Україною для того, аби ослабити позиції ВО «Батьківщина». Завдяки старанням Віктора Андрійовича, у боротьбі за лідерство із Юлією Володимирівною, проект «Свобода» набув «крещендо» у 2012 році. (Підтвердження - табл. вище. – прим. авт.)
Те, що «Свобода» була піднята із небуття для боротьби із Тимошенко свідчать факти».

БЮТ(«Батьківщини») завжди мала особливу підтримку у Західному та Центральному регіонах.

Ольга Ханкіна, політолог: «Коли конфлікт між Ющенко і Тимошенко вийшов на новий виток, виникло питання як «послабити» її позиції? Розігруючи «націоналістичну» карту пригадали «Свободу».

Як це вплило на результати – свідчать цифри.

Більш яскраво це можна побачити на прикладі Західного регіону.

Самовпевненість Ющенка та амбіції «вождя» дорого коштували і йому, і всій Україні. Втім, про це якось окремо.

Ольга Ханкіна, політолог: «Саме за часів Ющенка, Тягнибок та Корчинський набули «права голосу» і своїми радикальними, а під час й екстремістськими діями викликали спочатку здивування, згодом роздратування, а згодом й занепокоєння у більшості українців: у повітрі вітала ідея націоналізму із присмаком нацизму. Те, про що у продовж кількох десятиліть мовчали – підняли на щит. Навіщо? Треба було піднімати дух? Допіднімалися до того, що купка людей, у політичній діяльності яких простежується риторика нацизму, стала диктувати умови, забувши, що їх підтримує мізерна кількість населення».

Вікторія Фролова, політолог: «Більшість громадян – «інертна маса» мовчить, не виходять на вулиці із гаслами проти «Свободи», але це зовсім не значить, що вони її підтримують. Натомість у «Свободі», не можна цього не помічати, зібрали кілька тисяч прихильників, з якими вони намагаються «підкорити» Україну.
Не можна нав'язати більшості те, чого воно категорично не хоче. Так саме, як не можна видавати дії кількох сотень «активістів» за думку всього народу. Дії спрямовані на дестабілізацію ситуації в Україні є одним із факторів провалу «Свободи»: Україна не підтримує нацизм».

Навіть Західна Україна не дозволила «Свободі» пройти у нову ВРУ. Подивіться на розподіл місць у підсумковому протоколі ЦВК.

Західну Україну більше зацікавили інші політичні сили, і підтримки (по перших місцях) у «Свободи» не було навіть у тих областях, які вона вважала власною «вотчиною».

Чому свободівці з'явилися у ВРУ минулого скликання?

Вікторія Фролова, політолог: «Тому, що мали підтримку адміністративного ресурсу. Чому Партії регіонів було вигідно підтримувати «Свободу»? Та тому, що вона продовжувала ослаблювати позиції Тимошенко – «працюючи» на її електоральному полі, максимально відбираючи голоси.
Хто фінансував партію? Відповідь не секретна. З цього приводу безліч публікацій у Інтернет, які ніхто, ніколи не спростовував. Там можна знайти прізвища олігархів, з близького оточення екс-президента, які допомагали партії утримуватися на плаву.
Існує багато матеріалів і про те, як «Свобода» торгувала голосами щодо прийняття «правильних» рішень в окремих місцевих радах, і як лобіювала інтереси окремих товстосумів. Чимало написано про «віджим» бізнесу. У «Свободі» про це радіють не говорити. Але куди подіти правду?
Свою лепту у «провал» проекту внесли й самі партійці. Їх дії за останні 10 – 12 місяців рідко можна назвати адекватними».

Чого варта ситуація із побиттям генерального директора НТКУ, або головного лікаря прямо у його кабінеті, або мера Полтави.

Такі дії викликали не просто шок, а дали право напряму звинуватити «Свободу» у тому, що вона «грає» проти України, на руку Путіну.

Характерні дії представників «Свободи» – організація бійок, іноді навіть з кров'ю, або погроми громадських організацій, як наприклад у Київській громадській раді.

Чи можна вважати адекватною поведінку десятка молодиків, а підчас ще й з депутатськими мандатами, які регулярно вчиняюють дії, за які, відповідно до Кримінального Кодексу України, треба відправляти за грати?

Сергій Ковальов, юрист, управляючий партнер юридичної фірми «Ковальов і партнери»: «Хто дав право купці розбійників (а як ще їх називати), прикриваючись мандатом чи «політичною ситуацією» вчиняти насилля проти людини? Не подобається – вам, але це не значить, що це не подобається – всім. Міського голову – обирали громадяни, посадовців – призначали ті, хто має на це право, а отже, їм вирішувати бути комусь при посаді чи ні».

Вчиняючи такі дії свободівці діяли проти Конституційного устрою держави.

Сергій Ковальов, юрист, управляючий партнер юридичної фірми «Ковальов і партнери»: «Волю громади (у результаті виборів) мають право відмінити – тільки громадяни. Не подобається людина чи її вчинки, вважаєте, що є ознаки злочину? Звертайтесь у суд, і там доводьте протиправність дій, рішень, чого завгодно».

Як зупинити тих, хто діє беззаконно? Шляхом переобрання. Народ сказав: «Свобода» - нас не цікавить.

Якщо ми будемо коритися купці горлопанів та невігласів, то й самі «втратимо обличчя».

Олександра Вікторова, фахівець-консультант з політичних питань, громадської організації «Вільна Україна»: ««Обличчя», яке показувала останнім часом «Свобода» не на жарт перелякало половину Європи. Там, у цивілізований спосіб, кілька десятків років тому, заборонили фашизм, а те, що демонструвала «Свобода»: факельні ходи; підпали; залізні ланцюги, для Європи не цивілізація – жах».

Зручну форму «героїв б'ють» - «бий владу», використовували кілька разів.

Знову до неї повернутися під стінами ВРУ, коли там, за наполяганням «Свободи», Турчинов сім разів намагався «проголосувати» питання «героїзації» вояків ОУН-УПА. Як розцінювати дії молодиків «Свободи», як не напад на державну установу, і намагання повалити устрій насильницьким шляхом? Саме насильницьким шляхом дві-три сотні осіб намагалися заставити діяти депутатів. Такі дії – протиправні. Коли міліція, відповідно до Закону «Про міліцію» - почала затримувати хуліганів, про них заговорили як про «героїв». Які ж це «герої»? Чи не ті самі, які взимку махали кийками та залізним ланцюгами під Адміністрацією Президента? Такі «геройські» вчинки мають чітку кваліфікацію – злочин.

Як можна вимагати толерантних дій від влади, коли протилежна сторона поводить себе як злочинці?

Може саме цього злякалися українці, й тому не проголосували за «Свободу»?

Є безліч інших прикладів, коли члени цієї політичної сили намагаються нав'язати своє бачення розвитку України – всім.

Наприклад, пані Фаріон закликає до війни стверджуючи, що в Україні вже йде «етнічна війна».

Україна – єдина й неділима, і вона ніколи не була під орудою частинки її громадян, з будь-якого регіону. Хто сказав у решті решт, що те, про що говорить «Свобода», це правильно, а те, про що говорять інші, а їх більшість, це «злочин»? Чим же тоді «Свобода» насправді відрізняється від Гітлера? Він теж з невеликою купкою «нациків» (не нації) почав захоплювати світ.

Хто дав право «Свободі» говорити від імені народу? Звідки такі повноваження?

Програвши вибори, що стали робити свободівці? Кинулися шукати відьом і створювати уяву, що вони й тільки вони дбають про єдність та незалежність держави.

Маємо реальний приклад.

Днями, одна недолуга особа, з «біля» вищою освітою, яку дехто називає гордим ім'ям «журналіст», нехтуючи усіма журналістськими стандартами та нормами, вирішила (не запросто так) звинуватити директора Херсонського академічного ліцею при державному університетові, кандидата наук, доцента Тетяну Томіліну, як сьогодні модно говорити у «сепаратизмі». Підстава? «Незакінчений» журналіст викрив «закінчену сепаратистку» Томіліну, у тому, що у одній із соціальних мереж (зламавши акаунт її сторінки чи то сам, чи то за допомогою когось) вона «підписана» на кілька інформаційних сторінок, що за задумом тих, хто використав хлопчика-автора, повинно бути подано як «державний злочин». Хтось довів, що це не хлопчисько «підвісив» їй ті сторінки? Ну, хто винен, що у дитини хвора уява? Самовиражатися якось треба («Вот день прошел, а Славы нет и нет»). Розмістила дитинка свій «розгромний» «опус» на одному з сайтів Херсонщини, який «славиться» тим, що там, за зовсім «маленькі» гроші, можна розмістити зовсім «велику» брудну «заказуху». Жодне поважаюче себе видання, яке діє відповідно до чинного законодавства, у житті б не надрукувало нічого подібного. Чому? Та тому, що судовий позов про спростування недостовірної інформації та захист честі, гідності і ділової репутації по цій справі можна виграти на рахунок «Раз!», в одне засідання. Не взялися таке друкувати й ті Інтернет-видання, які поважають себе та своїх читачів (ми, наприклад, вважаємо нижче власної гідності, давати навіть посилання на цю «публікацію»).

Ну добре. Ну, написав. Ну, хтось прочитав. Ну, забули... Ні! Історія повинна була набути розголосу. Чому? А тому, що її підґрунтя лежить у зовсім іншій площині, про яку «письменник» навіть не здогадується. Там конфлікт майнових інтересів, який до політики немає ніякого відношення... Стосується він приміщення. Деякі дяді хочуть відправити на вулицю 350 учнів академічного ліцею, і отримати контроль над приміщеннями, які Ліцей офіційно орендує у ХДУ вже понад 20 років. За історію, від якої смердить на кілька кварталів, не брався у Херсоні ні хто, а тут, знайшлися бажаючи... До чого тут «Свобода»? А саме там підхопили «качку», і почали «надувати» щоки. Обласна організація «Свободи» діє «рішуче»! Там одразу звертаються у Міністерство освіти й науки з вимогами звільнити «ворогиню», яка за 20 років «життя» Ліцею виховала таку кількість учнів (які й до сьогодні згадують її теплими словами, і інакше як «наша мама» й не називають), яка у кілька разів перевищує не тільки чисельність первинної організації осередку «Свободи» у місті, а й в усій області.

Хто давав право «активістам» говорити від імені мешканців міста? Хто давав право вимагати? Хто давав право навішувати ярлики? Кому в решті решт вигідно «розгойдувати човен» у такий неспокійний час? На кого працює «Свобода» роблячи такі «гучні» заяви? Чи не на тих, з ким вона держава?

«Навіщо створювати інформаційний привід, - дозволю собі запитати у «колеги» «журналіста», якому, як доцент кафедри журналістики ХДУ неодноразово ставив двійки з теорії журналістики (підсумкову трійку виключно на вимогу декана). – На кого, дитино, працюєш?». Чудовий інформаційний привід для «сусідньої» держави: «В Україні переслідують за політичні уподобання!». Тема для Кисельова у його черговому обливанні брудом нашої держави.

«Так хто, і проти кого працює?», - з цим питанням звертаюся до Херсонської «Свободи».

«Свобода» це – не Україна, а прихильники «Свободи» це – не населення всієї України...

То, чому ж проект «Свобода» програв?

Мабуть тому, що його «штучне» життя пішло у небуття. Закінчилося фінансування – проект «здувся». Пройде трохи часу, і про нього забудуть. А от чи скоро вдасться країні загоїти рани, які він заподіяв?

І все ж, я вірю, що роз'єднати Україну не вдасться нікому, а тим більше такому проекту, як «Свобода».

Сергій ОСОЛОДКІН

Херсонцы в твиттере