Для яких українців Україна?
Звісно, те, що відбувається в Херсоні «Євромайданом» не назвеш, проте місто бачить, що є певна кількість його мешканців, які підтримують... чи то «Євроінтеграцію», чи то «Київський Майдан», чи то «Відсторонення від влади»... Словом – висловлюють свої думки...
Поганого у тому немає нічого. Бентежить, правда, деяка «зарозумність» лідерів місцевих акцій протесту: вони беруть на себе відповідальність говорити від імені всієї Херсонщини, а не тих: 50 – 150 людей, які приходять ввечері на площу (задля справедливості зазначу: по вихідних пікетуючи трохи більше).
У морозні дні, коли температура знижувалася до 10 – 15 градусів, учасники «Евромайдану-Херсон» стояли недовго: співали гімн України, трохи спілкувалися, знову співали гімн і розходилися. Незалежно від погодних умов є невід'ємна складова «пікету»: проголошення гасел.
Про «гасла» поговоримо більш детально
Серед місцевих мітингувальників зустрічаються різні люди: є студенти, які свято вірять у те, що бандерівський червоно-чорний прапор є насправді не чим іншим, як революційним прапором полум'яного комуніста Че Гевари; у нечисленній юрбі можна побачити й місцеву інтелігенцію, яка разом із молоддю (яка, нажаль, практично не знає історії), із захопленням вигукують гасла українських націоналістів, навіть не підозрюючи про їх походження.
Гасла, або, так звані, «кричалки» існують у різних державах і створюються для того, щоб згуртувати натовп; об'єднати людей; надихнути...
Тож час від часу і херсонські пикетувальники «надихаються», коли кричать у відповідь на заклик: «Слава Україні!» - «Героям Слава!». А яким саме «героям» «слава»?
За часів Української народної республіки (УНР) гасло «Слава Україні!» використовувалось досить часто і не потребувало відповіді. А у тому варіанті, в якому «кричалку» знаємо ми, її почали використовувати за часів УПА, як вітання, яке досить швидко поширилося серед українських націоналістів.
Ще у 40-і роки минулого століття це гасло з'явилося на документах «Організації українських націоналістів» (ОУН). В Західній Україні воно з мовного «оберту» не зникало. У Центральній частині країни популярності набуло в останні роки. Що ж стосується Півдня та Сходу, то тут воно з'явилося після початку подій на «Євромайдані-Київ». «Ну, і що страшного у тих слова», - запитаєте ви? На перший погляд нічого: «Люди прославляють Україну». Яким саме «героям»? Прізвища Бандери чи Шухевича вголос не промовляються...
У тих же громадян, які мають гарну освіту і добре розбираються в історії, гасло, про яке йде мова, не викликає позитивного ставлення.
Щоб хто не говорив, але ці слова несуть деякий негативний відтінок, пропагуючи ідеї ОУН-УПА. Якщо ж пригадати історію, то ми згадаємо, що більшість наших дідів та прадідів, на боці Червоної Армії, воювали проти фашистів, «бандерівців» та інших націоналістів, які у більшості своїй були на боці саме гітлерівців.
Таких, за приблизними підрахунками, було 8 – 10 мільйонів, у той час, коли на протилежному боці було приблизно 100 тисяч, і проживали вони здебільшого на тих територіях, що були приєднані до України Сталіним у 1939 році.
І знову «Евромайдан-Херсон»
Разом з вітанням «Слава Україні!» тут можна почути й інші гасла, які наповнені вже більшою агресією та нетерпимістю до всіх, хто думає якось по-іншому, наприклад: «Слава нації!» - «Смерть ворогам!».
Тут вже нейтрального підтексту та безіменних «героїв» немає. Виходить: «Всі, хто не з нами – вороги!» (для яких один шлях – «смерть»?). Цей заклик вже більш радикальний, і має більш вузьке забарвлення «етнічного націоналізму».
Тут вже не йде мова про привітання, тут треба говорити про гасло «спонукальної дії» проти всіх, хто не на боці «нації». Такий заклик можна розцінювати як спонукальну дію «до пошуку ворогів». Залишається тільки розставити крапки над «і»: хто саме – «ворог», і коли саме повинен настати – «кінець». Тут також виникає цілком слушне питання: а кого вважають націоналісти «ворогами»? Варіанти відповідей: тих, хто не розмовляє у побуті українською; тих, хто «не любить», чи «не дивиться» українські фільми; тих, хто «не слухає» українську музику; тих, хто не знає на пам'ять «Сон» Шевченка...
За якими критеріями вони будуть завтра виявляти «ворогів нації»? А критерії можуть бути досить «широкими». Коли прийде час з'ясовувати стосунки у спосіб, який використовують сьогодні на «Євромадані-Київ», то хто з нас постраждає першим, чи першими? До речі, десь побачив, як гасло «Слава нації!» написано через латинську літеру «N». А це вже шлях до соціал-націоналізму та радикалізму, бо відсилає нас до свастики.
Є таке поняття: «Ідея нації», яка при візуалізації є переплетенням двох літер «I» та «N».
«Україна – наша!». Чия?
З вуст «поводирів» часто-густо лунає ще одне гасло: «Україна понад усе!». Чи є прихований підтекст у цих трьох словах?
Як не прикро про це говорити, але є певна частина пересічних громадян, які використовують окремі слова або словосполучення, не розуміючи їх реального значення.
Отже, говорячи «Україна понад усе!» більшість переконана, що просто «ганяє повітря». Стоп! Замисліться! Ви впевнені у «магічності фрази» і власній виключній відданості Батьківщині? Ви дійсно готові заради України жертвувати родиною, життям та здоров'ям близьких, роботою чи прибутком?..
Більшість з тих, хто вигукує гасла, навряд чи взагалі думає про відповідальність і наслідки – просто кричать, у черговий раз доводячи істину, що будь-яким соціальним потрясінням потрібен «фон», конкретна «біомаса», яка створює масовку і викликає у тих, хто не належить до неї, відчуття чогось, що повинно викликати увагу і повагу.
Що ж стосується конкретного гасла, то воно «запозичене» у німців, і є цитатою вірша Августа Генриха Гофмана фон Фаллерслебена «Deutschland, Deutschland ?ber alles», що означає: «Німеччина понад усе!». Це слова з «Пісні німців» aka Das Lied der Deutschen, чи Deutschlandlied, музику до якої написав Йозеф Гайдн.
У часи Третього рейху з «Пісні німців» виконувалася тільки перша строфа, а потім лунав гімн НСДАП. Після перемоги над фашистською Німеччиною виконання твору було заборонено і навіть велася дискусія щодо державного гімну.
Втім, Німеччина досить обережно ставиться до всього, що можна віднести до історичної спадщини, яка певним чином пов'язана з діяльністю націонал-фашистів. Мало ймовірно, що якомусь сучасному німцю припаде на думку кричати: «Німеччина – для німців!». Але, саме так роблять українські націоналісти, довірливі і деякі не досить освічені пересічні українці, коли волають: «Україна – для українців!» (не уявляючи який саме зміст було закладено у нього з самого початку).
Гасло «Україна для українців!» було вперше виголошено Миколою Михновським, одним із засновників УНП. Проголошуючи його, він не закладав у підґрунтя тезу про «націоналістичні основи», говорячи так він тільки наголошував на тому, що тільки український народ повинен бути хазяїном на власній землі.
Але зараз гасло має зовсім інший підтекст: певне коло радикально налаштованих націоналістів вважає, що Україна повинна стати місцем проживання «виключно для етнічних українців», а не для росіян, євреїв, поляків... То, для яких же українців тоді наша країна? Виходячи з логіки – слід очікувати повернення на 70 років назад, і втілення у життя ідеї «чистоти нації», як це робили фашисти у 30 – 40-і?
Натомість, якщо уважно дослідити багату на події історію нашої держави, то знайти стовідсотково «чисту» «українську кров» буде досить складно (я вже не говорю про факти того, що у багатьох лідерів націоналістичного руху у родинах були, навіть, страшно сказати, євреї та «москалі» (перепрошую – росіяни).
Було – є!
Ми говорили про гасла, які живуть не перший рік... Але, треба пам'ятати, що наш народ – люди креативні, а отже нові словосполучення з'являються під час кожного соціального чи то політичного протистояння, на кшталт: «Юле – волю!» і «Банду – геть!». А ось і більш «свіжі»: «Ми – регіони, нас – мільйони», або таке: «Геть окупаційну владу!», що «здалека» нагадує діагноз...
Хто обирав владу? Народ, тобто самі українці... Тож логічно запитати у самого народу: а навіщо було обирати «окупаційну» владу? Куди дивилися?
А перед тим, як піддаватися масовому психозу і вигукувати якісь гасла: подумайте, почитайте і зрозумійте, яку берете на себе відповідальність за те, що говорите та до чого закликаєте... У природі немає порожнечі. Слова несуть енергетику як позитивну, так і негативну – яка руйнує і державу, і націю, і особу. Подумайте!..
Сергій Осолодкін
Фото Олександр Корняков
