Інавгурація – є, коаліції – немає. А що ж народ?

Інавгурація – є, коаліції – немає. А що ж народ?

Рішення яке 16 травня ухвалив Парламент про те, що Зеленський буде інавгурований 20 травня викликало немалий подив у тих, хто бодай трішки розуміється на питаннях внутрішньої політики України.

Невже у Парламенті насправді зібралися «політичні камікадзе»? Адже зрозуміло, що тим самим нардепи не тільки приводять до Присяги нового Президента України, але й підписують собі «смертельний вирок»? Що спонукало їх до таких дій? Невже насправді всі вирішили попрацювати на народ і звільнити його від своєї присутності трішки раніше?

Відповідь на питання прозвучала буквально наступного дня – 17 травня, коли з трибуни парламенту голова фракції «Народний фронт» Максим Бурбак заявив про те, що партія офіційно виходить з коаліції:

«Нові обставини вимагають максимальної консолідації державницької сил в парламенті. Новий президент, новий порядок денний, нова коаліція. Фракція «Народного фронту» заявляє – коаліція, яка була сформована у 2014 році і діяла по сьогоднішній день виконала свої завдання. За 5 років цей парламент, два склади уряду і Українська влада в цілому провели реформ більше, ніж за попередні два десятиліття. Але це вже історія. Ми заявляємо про вихід з діючої коаліції».

Заява цинічна і цілком у дусі цієї політичної сили. Зрозуміло, що скоріш за все таке рішення було узгоджено з АП, адже такі кроки задурно не роблять.

Справа у тім, що «НФ» – одна з партій яка немає будь-яких сподівань на те, що вона зможе потрапити у новий склад ВРУ, а тому їй втрачати немає чого, її реальний рейтинг вже сьогодні знаходиться далеко за межами статистичної похибки.

Навіть якщо уявити неможливе, що прохідний бар'єр буде опущено до 1%, то й у цьому випадку НФ у складі нової ВРУ не буде, а тому, цілком зрозуміло, що цьому «політичному трупу» й відвели роль смітника, на який можна списати все.

Чим загрожує таке рішення Парламенту? А, нічим. Навпаки відтепер Раду убезпечено від дострокового розпуску. Не дивлячись на те, що коаліції фактично не існує вже понад 3 роки, формально вона залишалася «існуючою».

Від 17 травня, коли було оголошено про те, що НФ вийшов з її складу, почався офіційний відлік часу – 1 місяць на формування нової. Якщо до 17 червня її не буде утворено – Президент має право офіційно «розпустити» ВРУ і оголосити дострокові вибори.

Але, цього не станеться. Адже від 27 травня Рада потрапляє під «захисний імунітет» Конституції України, яка забороняє як «розпускати» Раду так і проводити дострокові вибори менше ніж за півроку до проведення планових виборів.

Відтепер у Зеленського немає жодних законних підстав на те, аби переобрати Раду достроково. Таким чином вибори у ВРУ відбудуться планово – 27 жовтня, а офіційний старт виборчої кампанії станеться згідно із Законом України за 90 днів до дня голосування (офіційний старт виборчої кампанії буде – 29 липня 2019 року).

Що ж, цього року «спокійного літа» чекати годі. У найвищий пік спекотного сонця, температуру підвищить градус політичної напруги. Температура передвиборчого процесу буде захмарною.

Такими є реалії і перспективи, а тому цілком зрозумілим, що заклики які лунали від Юлії Тимошенко ще 14 травня – про утворення нової коаліції не були почуті у Парламенті. Та чи були вони щирими?

Нагадаю, що за два дні до того як депутати проголосували дату інавгурації, і за три дні до того як «НФ» проголосив про своє рішення щодо виходу з коаліції, пані Тимошенко наполягала на створенні нової: «Якщо все залишається по-старому, на бажання розпустити Раду не варто ображатися».

Тимошенко пропонувала не тільки утворити нову коаліції, але й сформувати новий склад КМУ. Чи не дивно? З кого? З тим самих партій? Знову утворити ту саму «більшість» (за її, до речі, участі), і знову утворити «новий» Уряд з старих осіб? За словами Тимошенко питання полягає в тому, чи готовий нинішній склад парламенту до змін, яких очікують люди:

«Якщо все залишається по-старому, то не треба ображатися, що й далі 73% людей хочуть дострокового розпуску парламенту.

Ми закликаємо до консолідації всі фракції для створення абсолютно нової коаліції, нового уряду і національної комісії з розслідування корупції на вищому посадовому рівні – починаючи від Порошенка і його оточення, і закінчуючи всіма іншими».

При цьому вона висловлювала сподівання, що нинішній парламент «ще на щось здатний, і ми зможемо багато чого зробити для України».

Наскільки щирими були такі слова?

Повірити у те, що такий досвідчений політик як Тимошенко, яка без сумніву має власних інформаторів у різних суб'єктах політичної діяльності, не знала про те, що НФ готується до демаршу – віриться з великим сумнівом.

Такі «доленосні» рішення не приймаються спонтанно за одну хвилину і навіть за одну ніч. Питання занадто серйозне і об'ємне, а якщо так, то його обговорюють, його готують, а якщо у ньому задіяна така кількість людей, то є дуже великий ризик того, що можливий вилив інформації у вуха «третіх» осіб.

Отже, або Юлія Володимирівна знала про рішення яке готує НФ і навмисно про це не сказала, або рішення насправді приймалося на рівні 2 – 3 людей у АП і про це не знав жоден депутат (занадто вже все тихо).

Але таке припущення не стикується з результатом голосування по інавгурації – 315 голосів – занадто багато. Щось у цій історії тхне мертвечиною. Хтось тут «нагрів» руки, і таки переграв у першу чергу український народ. Переконаний прийде час і ми про це дізнаємося.

Цікавим у цьому світлі є ще один «рух тілом» який зробила Тимошенко ще за день до цього. 13 травня Тимошенко робить публічну заяву про те, що все одно коли Зеленському дадуть булаву, але краще якомога швидше: «Уже й Христос Воскрес, вже і 9 травня відсвяткували, а люди досі не відчувають просування в тому напрямку, за який вони голосували».

І стала говорити про те, що потрібно терміново перезавантажувати владу, проводити вибори у Раду, створювати нову коаліцію і формувати новий Уряд.

У понеділок, коли ще не відбулося засідання Парламентського комітету, коли було ще не 7, а тільки 5 проектів рішення про дату інавгурації Тимошенко заявила, що «Батьківщина» підтримає будь-який законопроект про дату інавгурації, проте зазначила, що це має відбутися якомога швидше: «Не важливо, коли дадуть булаву. Важливе повне перезавантаження влади».

Що це було? На кого розраховано? На власний електорат, який у другому турі голосував за Зеленського.

Окремі аналітики говорять, що знаючи і розуміючи реальну ситуацію, Тимошенко вирішила скористатися нагодою і зайвий раз проявити себе «мудрим, далекоглядним політиком» і продемонструвати своїм виборцям, що вона піклується про них, мовляв – ми на боці народу, ми готові на все, аби тільки вам було зручно.

Що ж, зрозуміти її можна: на кону вибори до нового Парламенту (а позиції «Батьківщини» не такі вже й радужні). І тут вже кожен сам за себе. Тут вже не до «політесу». Тут дай Боже вижити.

А що ж народ? Він знову залишився осторонь – політики роблять те, що зручно для них. А люди? А хто це?..

Сергій ОСОЛОДКІН

Херсонцы в твиттере