Чого не слід чекати херсонцям від нового Президента
Коли це станеться? Експерти губляться у прогнозах. Одні переконані, що Верховна рада України (ВРУ) піде на уступки і підтримає дату запропоновану новообраним – 19 травня, інші переконані, що раніше 28 травня церемонії чекати годі.
Істину можливо дізнаємося 14 травня, у цей день ВРУ збирається начебто проголосувати дане питання. Втім, враховуючи те, що по вівторках у залі майже не буває депутатів (відпочивають після «відпочинку»), то можна припустити, що проект, якщо його й внесуть у залу, – «провалять», голосів не вистачить. З іншого боку, серед депутатів мало знайдеться «камікадзе», які самі готові «пилити сук» на якому сидять. Адже існує чи не 100% ймовірність того, що Зеленський, якщо отримає Булаву до 27-го, першим Указом розпустить Раду і призначить дострокові вибори. Підстава? У ВРУ не можуть офіційно підтвердити наявність Коаліції, що є порушенням Конституції (ВРУ може працювати без більшості 1 місяць). Давно відомо, що «більшості» на Грушевського не існує вже понад 3 роки.
«Дострокові вибори» – одне з базових питань, вирішення якого чекає від нового Президента 73% виборців.
Чи є у Зеленського у цьому питання прихильники у ВРУ? Так. Багато? Ні. Вистачить їх голосів за будь-яку дату проведення інавгурації до 28 травня? Ні. Тут прямі «вороги» Зеленського більшість політичних сил, які представлені у ВРУ (хіба, що крім «Опозиційного блоку» (обох його течій). Факти? Прошу.
Своє ставлення до нового Президента у ВРУ вже висловили і публічно показали, що вони зневажають особу, якій довіряє 73% населення під час зустрічі з керівництвом та головами фракцій – жоден керівник не з'явився самостійно (окрім ОПБ). Далі всіх пішов Ляшко: і сам не прийшов, і нікого не делегував. Відомо що у кулуарах Ляшко заявив, що якщо Зеленському потрібна з ним зустріч – нехай телефонує, домовляється «телефонний номер є». Чи не занадто переоцінив себе «найнепідкупнійший»? Здається Олег Валерійович ніколи не подарує Зеленському того стусана який він йому дав у район куприка. А перспектива ще гірша. Якщо б вибори проводити просто зараз – Зеленський відбирає голоси у Ляшко і він не долає 5% бар'єр. Саме тому у Ляшко активно ратують за те, що прохідний бар'єр слід знизити до 3%, розуміючи, що 5% вони не долають.
Те, що у Ляшко (й не тільки) «не люблять» Зеленського зрозуміло, але такої зневаги і до інституту президенства, і до особи, і до своїх же виборців (частина їх у другому турі голосувала за Зеленського) не очікував ніхто.
Не прийшли на зустріч з Зеленським і голови інших фракцій: «Батьківщини», «БПП «Солідарність», «Самопомічі», «Народного фронту». З двома останніми все зрозуміло: рейтинг «Самопомочі» на рівні статистичної похибки, а «НФ» не потрапляє у нову ВРУ ні у якому вигляді (навіть «тушкою»). Для них вибори хоч «дострокові», хоч «планові» нічого не міняють, а тому чим довше вони там, тим довший час «агонії».
Що стосується БПП та «Батьківщини», то у них так само немає резону швидко «приводити» Зеленського у крісло. Обидві сили мають шанси на нову ВРУ, і чим довше він буде поза фактичної влади, тим більше буде падати рейтинг: народ чекав «змін» і «покращень» вже через тиждень після голосування, а тут ними й не пахне. І до зими будь-яких змін чекати годі. Цей склад Верховної Ради не затвердить подання на жодну ключову посаду: Генпрокурора, Голови НБУ тощо.
Виборці не хочуть чути головного: Президент – тільки подає кандидатури, а затверджує їх – ВРУ, для якої ситуація виграшна: чим гірше йому, тим краще для них. Вже зараз влада через контрольовані ЗМІ продовжує «розганяти» повідомлення: «стало ще гірше», «змін немає», «обрали «кота у мішку», «людина нездатна нічого робити»...
Народ настільки необізнаний у законодавстві та управлінні державою, що «хаває» все, не розуміючи, що якби не намагався Зеленський «вистрибнути з штанів» – він нічого зробити не може – немає повноважень. І поки не прийде у Раду його «більшість» (або ті, хто буде налаштований з ним працювати) – він буде залишиться «весільним генералом»: посада є – повноважень немає. Так буде й далі, якщо партії які прийдуть у нову ВРУ не будуть налаштовані працювати на народ. Кожен «гетьман» буде тягти рядно на себе.
Що стосується «Батьківщини», то поза Тимошенко зрозуміла – вона ображена і принижена (програшем Зеленському ще у першому турі).
Серед майбутніх «союзників» можуть бути хіба що Гриценко і Смешко. Та чи вистачить їм голосів на утворення Коаліції? Не певен.
Не слід забувати, що у ВРУ потрапляє й «Опозиційний блок» (щонайменше одне його крило). Чи готові там до співпраці? Сказати важко, адже і Медведчук, і Рабинович обидва мають амбіції на лідерство (Спікер ВРУ, Прем'єр). Отже, будуть диктувати умови, які, скоріш за все, не співпадуть з «баченнями» Зеленського.
Хто і на що може претендувати? Рейтинги партій.
«Моніторинг електоральних настроїв українців». Лютий 2019
«Слуга народу» – 21,5% (серед тих, хто визначився і має намір голосувати); «Батьківщина» – 18,7%%; «БПП» – 14,2%; «Опозиційна платформа «За життя» – 10,5%; «Громадянська позиція» – 6,2%; «Самопоміч» – 5,5%; «Радикальна партія» – 4%; «Свобода» – 4%; «Наші» – 3%; «Опозиційний блок» – 2%; «УКРОП» – 2%.
Київський Міжнародний Інститут Соціології (КМІС), 16 квітня 2019
«Слуга народу» – 12,4%; «ОП – «За життя» – 7,5%; «БПП» – 6,6%; «Батьківщина» – 5,8%; «Громадянська позиція» – 2,4%; «Сила і честь» – 2,4%; «Радикальна партія» – 2,3%; «Свобода» – 2,2%; «Опозиційний блок» – 1,1%; «Партія Вакарчука» – 0,7%.
The Belgium-Ukraine Research Institute, 2 травня 2019
(Бельгійсько-український науково-дослідний інститут)
«Слуга народу» – 27,9%; «ОП – «За життя» – 15,8%; «БПП» – 13,2%; «Батьківщина» – 12,4%; «Радикальна партія» – 4,9%; «Громадянська позиція» – 4,8%; «Сила і честь» – 4,2%; «Свобода» – 3,8%; «Опозиційний блок» – 1,9%; «Самопоміч» – 1,5%.
Поки тільки 4 партії можуть почуватися більш-менш спокійно – вони мають шанси на оновлену Раду. При цьому, вважають окремі аналітики, «БПП» все ж слід хвилюватися: якщо у Зеленського бодай якимось чином зможуть змінити Генпрокурора (або відсторонити цього), то Порошенкові і його найближчому оточенню кримінальних провадження не минути, а отже цілком ймовірно, що вже восени нам продемонструють «справи» головними фігурантами яких будуть: діючий президент, генеральний прокурор, голови різних антикорупційних утворень, а ще екс-міністри, керівники Уряду, ряду фінансових та економічних установ.
Якщо ж Зеленському не вдасться «пробити» зміни, тоді слід чекати на політичні «шоу» на всіх «лояльних» телеканалах з детальними розповідями як влада «пручається», як не дає працювати, з конкретними прізвищами тих кого і як «саджатимуть» як тільки приведуть у Раду свою більшість. «Підгодовувати» увагу виборців треба у будь-який спосіб. В обох варіантах «розслідування» будуть. Їх головне завдання: чим більше компромату – тим нижчий рейтинг БПП.
Не слід забувати й про те, що як тільки Порошенко стане «пересічним громадянином» і покине Банкову – і йому, і всім громадянам покажуть його реальні, а не «дуті» рейтинги, і тоді стане зрозумілим, що бажання потрапити на Грушевського не співпадає з можливостями.
Варіант «поганий Президент» (Зеленський) влаштовує сьогодні всіх. Абсолютна більшість партій (особливо іменних) як і завжди не може похвалитися реальними справами, а боротьбу будує на обіцянках (які ніколи не зможе виконати) і на критиці. Критикувати у «цьому сезоні» будуть двох президентів: попереднього – за те, що не зробив за 5 років, діючого – за те, що не зробив за 5 місяців.
Слід зазначити що «пасток», які розставили «друзі» перед новообраним Президентом не менше, ніж «скелетів» у шафі у колишнього.
Ще під час виборчої кампанії у Зеленського не випадково уникали будь-яких обіцянок. Гасла були «ні про що», будь-якої конкретики: «Кінець епохи бідності», «Кінець епохи жадібності», «Президент – слуга народу». Про що це? Ні про що!
Експерти констатують: «З одного боку в цьому є залізна логіка – якщо не було конкретних обіцянок, то ніхто не зможе з конкретикою закинути їх невиконання. Але ми не в суді, а фактично на старті нової виборчої кампанії, тепер уже парламентської. І те, що ти нікому нічого конкретного не обіцяв, зовсім не означає, що ти нікому нічого не винен».
Отже, якщо хочеш аби тобі вірили й далі, треба? Треба – вирішувати питання. Народ висуває конкретні «претензії» і має конкретні «очікування». Про це свідчать соціологічні опитування: «Для рейтингу немає принципової різниці між невиконаними обіцянками і обдуреними очікуваннями. І тут обраний Президент Зеленський виявляється на «розтяжці», вийти з якої без втрат не вийде».
А й справді, що може зробити Зеленський? В першу чергу він не зможе зробити того, чого від нього чекають з суто об'єктивних причин – повноважень не вистачає.
Та хіба це когось цікавить? Певні «зміни» можуть бути втілені у життя тільки за рахунок карколомних змін, які нанесуть втрати на іншому фланзі. Наприклад, розрив співпраці з МВФ вже у липні може закінчитися дефолтом, а слідом «полетить» «безвіз».
Чи влаштують виборця логічні пояснення на тлі ошуканих завищених очікувань? Ні. Категорично! Наочний приклад – Порошенко і його падіння у «прірву».
То чого ж чекають Херсонці від нового президента, і чого не отримають?
В першу чергу – миру на Донбасі: за 2 тижні, місяці і навіть роки... Військові дії на Донбасі (згідно результатів опитування) – головна проблема для 60% громадян України. Чи є тут логіка? Так: стримування інвестицій; негативний вплив на кредитні рейтинги зовнішніх позичальників і інвесторів; податки з громадян («на війну»). Донбас «з'їдає» ресурси, «висмоктує» з виробничого процесу активну частину населення. З емоційної точки зору: «...трагедія, втрати, нервове напруження і постійні збитки». Це зрозуміло. Але, як твердять аналітики: «Не всі розуміють, що закінчити конфлікт на Сході президент України по своїй волі може тільки у однин спосіб – капітуляцією на умовах Кремля». Чому? «Ключ від миру знаходиться не в Києві, а в Москві, не Київ почав війну і продовжує підтримувати вогонь агресії».
Чи припустима капітуляція? Малоймовірно. Більша частина електорату цього не сприйме. На Заході України «радикальні елементи» почнуть «бунтувати», вчинять «заколот». Результат? «Майдан», насильницьке «повалення» влади? Без кровопролиття не обійдеться. Замість конфлікту на Сході – внутрішній конфлікт (вже не замаскований) на Заході. І невідомо, що краще. Чи є інший варіант? На умовах України? Так, але він нездійснений. Думка експерта: «Мир на українських умовах «виведення російських військ, повернення контролю над кордоном і компенсація збитків» (таку позицію озвучив Зеленський) Кремль категорично не влаштовує». Конфлікт триватиме. Частина виборців Зеленського (в першу чергу Південь і Сход) всупереч логіці, чекає від нього швидкого миру і поступок Москві. Такого не буде, а, отже, – падіння рейтингу (у цьому напрямку активно працюють і Медведчук – Рабинович – Бойко). Для Зеленського обидва варіанти – втрата підтримки.
На другому місці за очікуваннями – зниження тарифів. Ще один популістський міф, який вигадали окремі кандидати у президенти (які чудово розуміли, що ніколи у житті не змогли б це втілити у життя). Справа не в тім, що Зеленський цього не хоче – не може: за Конституцією президент до тарифів немає відношення. Чи знають про це виборці? Ні, і знати не бажають! 40% людей (відповідно до опитування) чекають, що президент знизить тарифи.
І хоча у Зеленського вже прямо сказали: такого не може бути та люди все одно чекають, а коли цього не отримають – полетить рейтинг. Це друга «пастка» яку заклали опоненти Зеленського. Переконати натовп нереально. Рейтингові втрати – обов'язкові. З ситуації є тільки один вихід на який вказують фахівці: «Президент не встановлює тарифи. І ніяк не впливає на ціни, які формує ринок. Але ті тарифи, які встановлює своїми рішеннями Кабмін, Президент може скасувати. Є у нього таке право. Кабмін, правда, може прийняти нове рішення. І Президент знову може його скасувати. Нескінченна гра...».
Чи піде Зеленський на такий «пінг-понг». Цілком можливо. Іншого варіанту Уряд йому не залишить. Найближчі місяці так будуть демонструвати ілюзію того, що новий Президент воює зі старим Кабміном. Але така гра може принести небажані результати – невдоволення МВФ, і, можливо, санкції. І тут доведеться лавірувати. Якщо Зеленський відмінить рішення Гройсмана і знизить ціни, у відповідь МВФ може «заблокувати» «Програму стенд-бай», яка розрахована на 14 місяців і «коштує» Україні 3,9 млрд. євро.
Слід не забувати – цього року Україна повинна віддати боргів на суму понад 15 млрд. грн., у той час як на резервних рахунках НБУ менше 21 млрд., плюс негативне торгове сальдо. Яким буде результат якщо віддамо все і «вискочимо» з дефолту? Курс долара восени: пенсія $10 – 20, зарплата 100. Результат? Падіння рейтингу. Що дешевше? «...І в цій ситуації президент на розтяжці – виправдати очікування вийде дорожче, ніж розчарувати виборця», - говорить фахівець.
Таким чином, ситуація для Зеленського, якому до інавгурації залишилося всього нічого, далеко не райдужна. Справжній набір пасток, уникнути яких неможливо з об'єктивних причин. І відсутність конкретних обіцянок під час кампанії ніяк не захистить від розчарування електорату і падіння рейтингу до осені.
Нажаль це об'єктивна реальність і Зеленському тут можна тільки поспівчувати. Як і будь-кому на його місці. Так, він нікому нічого не обіцяв. Так і йому ніхто не обіцяв, що буде легко.
Це не кіно, тут сценарій на бажання актора не переписати. Ласкаво просимо у реальність.
Сергій ОСОЛОДКІН
