Херсонцям про виборчі технології 2019
Даремно хтось думає, що у Порошенко працюють дурні політтехнологи. Гроші вони беруть скажені, але даремно хліб не їдять.
Усілякі там «Томас-тури», «військові стани» і т.п. речі це те, що лежить на поверхні, те, що електорат сприймає на емоційному рівні, але тільки той, який і так готовий голосувати за конкретну особу, а що робити з тими, хто «проти»?
Всілякі там «підтасовки» і «транзитні» сервери, це хоча і позавчорашній день, хоча ніхто не говорить що й ці технології не використовують, але є дещо більш «свіже». Все йде у справу, аби досягти бажане: «Мета – виправдовує засоби».
Поінформовані джерела розповідають: поява Зеленського спочатку декого розлютила, але з часом дала надію, що його руками можна перемогти, адже він не тільки найбільш незручний, але й найбільш непідготовлений, а отже «вразливий» серед тих, хто здатен вести позиційну війну за результати. Його проблема – він нездатний самостійно захистити голоси.
Хто буде рахувати? Хто буде спостерігати? Хто буде опікуватися тим, аби результати не змінили на користь іншого? Зеленський єдиний з тих, хто має шанс потрапити у другий тур, і хто немає структури.
Цим і вирішили скористатися у кандидата, який має відповідні важелі, і який може поцупити голоси Зеленського («перекладання» бюлетенів, переписування протоколів тощо).
Чи випадково результати опитувань (у т.ч. замовних) вже кілька місяців «піднімають» Зеленського? В останньому він на першій сходинці, тоді як Порошенко не просто «наздоганяє» Тимошенко, а випереджає її. На чому? Нижче...
У «адміністративного» претендента зрозуміли, що «слабкість» Зеленського, це їх «сила», завдяки якій вони можуть перемогти. Саме тому й запустили «агітку» «Зеленський і Порошенко зустрічаються у другому турі».
Чому Юлю «відводять» від першого місяці (за останнім «опитуванням» у неї вже 3 місце – слідом за Порошенко)? У такий спосіб технологи намагаються психологічно «розмити» образ Тимошенко, яка «перемагає всіх», перевести її на нижчий рівень, і спробувати перекинути «голоси» від «Юлі» до «Володі».
Навіщо? Якщо «Юлю» вичавити з другого туру, то «Вові» доведеться не солодко: за кілька днів йому треба буде знайти кілька десятків тисяч осіб, які будуть представляти його інтереси у складі ДВК (відповідно до закону в другому турі претенденти формують їх 50/50).
Тимошенко зараз єдина (і це визнають її опоненти) у кого є справжня, структурована партійна система, осередки якої є у кожному селі, районі (в усякому разі в нашій області) де є реальні люди, які готові працювати. В цьому її сила. І вона готова боротися за перемогу в другому турі, і відстоювати голоси.
А Зеленський? Що буде якщо він не знайде людей? Відповідно до Закону подання для формування комісії, у мінімальному складі, зробить голова ОВК. Не слід довго гадати, аби зрозуміти кого будуть представляти ці «нейтральні» люди. Цим і скористаються у штабі «опонента».
Що робити Зеленському? Домовлятися з опонентами з першого туру: Тимошенко, Ляшко, Бойко, Гриценко – залучати їх структури. Що пропонувати натомість? Посади, пріоритетні напрямки бюджету? Це тільки припущення.
Як тільки він прийде до когось просити, опиниться у найбільш незручній позиції: «просиш – обіцяєш – стаєш заручником». Чи піде на таке Зеленський? Чи підуть на таке його «опоненти», які говорять, що вони йдуть у владу не заради себе, а заради майбутнього України?
Переконаний, що той, хто заявить про свою підтримку Зеленського у другому турі, той вже сьогодні (у форматі – «технічна допомога» у відстоюванні результатів), без сумніву, отримає додаткові «політичні» бали. Тут не вдасться відбутися обіцянками. Попереду вибори у ВРУ, і у разі невиконання обіцянок «сьогодні» можна «нарватися» на неприємності «завтра».
Це не 5 років від виборів до виборів (коли виборці забувають про обіцянки), тут всього 5 місяців, таке не забудеться. А ось підтримка «змін на краще у державі», це суттєвий «залік» політичній силі, яка піде пліч-опліч з «опозиційним» кандидатом.
До речі, Зеленський у разі виходу у другий тур з будь-яким «опонентом» має туж саму проблему – нестача людського ресурсу для формування ДВК (хто сказав, що всі будуть грати чесно). Вихід один: просто зараз почати думати про другий тур і почати збирати людей, які готові працювати заради майбутнього.
Ситуація унікальна. Якщо Зеленський піде шляхом формування «ідеологічної підтримки», то до нього можуть прийти молоді люди, які будуть попрацювати у ДВК не за гроші, а за ідею (такий собі флешмоб). Якщо таке вдасться, то їх ніхто не «перекупить». Працюючи за «совість» вони не «проп'ють» протоколи.
У Зеленського є шанс сформувати нову «ідеологію». Вдасться – переміг! Інші – «гірко плакатимуть». Ситуація цікава, але для її втілення часу все менше.
Рейтинги... Одразу три соціологічних компаній Центр соціальних і маркетингових досліджень «Соціс», Київський міжнародний інститут соціології та Центр Разумкова, які з 16 по 29 січня 2019 року опитали 11 тис. респондентів у всіх областях України (без урахування населення АР Крим і окупованих територій Донецької і Луганської областей), віком від 18 років, статистична похибка дослідження: +/- 0,9%, метод дослідження: особисте формалізоване інтерв'ю (face-to-face) за місцем проживання респондента, видали результати:
В. Зеленський – 23%, П. Порошенко – 16,4%, Ю. Тимошенко – 15,7%.
До шістки тих, хто має більше 5% (бар'єр проходження у ВРУ) входять: Юрій Бойко – 9,3%, Анатолій Гриценко – 8,1%, Олег Ляшко – 6,7%.
Далі йдуть: Олександр Шевченко – 3,5%, Андрій Садовий – 3,4%, Євген Мураєв – 2,7%, Олександр Вілкул – 2,4%, Ігор Смешко – 2,2%, Руслан Кошулинський – 1,3%.
У те, що результати «реальні» віриться дуже мало з кількох причин: по-перше, занадто велика кількість опитаних респондентів; по-друге, занадто малий відсоток похибки; по-третє, занадто неправдоподібний тертій блок: багато у маловідомого Шевченка і мало у відомого Садового; забагато у Мураєва (минулий місяць: 0,9 – 1,5%) і Смішко, який з'явився у інформаційному просторі практично у дні опитування; більш-менш реальний результат Кошулинського – середньостатистична кількість тих, хто підтримує «націоналістів» в Українці (що зайвий раз свідчить: мала толіка намагається керувати абсолютною більшістю).
Побачивши результати «опитування» прибічники діючої влади кинулися хвали одного і обливати брудом інших. Продовжують це робити «прямолінійно» і «топорно». Їх головне завдання – знижувати рейтинги лідерів, показати їх нездатність працювати.
В першу чергу дістається Зеленському. «Фахівці» свої коментарі будують на тому, що він «зелений» для таких справ, що у нього немає структури, і що він на першому місці лише тому, що поки: «...йому вдається позиціонувати себе як людину не пов'язану з діючою політичною елітою... підтримка Зеленського є свого роду вибором «Проти всіх».
Більшість «фахових» «знаних» «політологів» (навмисно не називаю їх прізвищ) в один голос говорять приблизно одне й те саме: «... треба розуміти, що у нього немає й близько організаційних структур, порівнянних з іншими конкурентами, тому не варто сприймати невеликий поки відрив Зеленського від опонентів як гарантію виходу у другий тур».
Надзадача зрозуміла – посіяти невіру в те, що Зеленський реальний гравець і його слід сприймати серйозно.
Що є стосується Тимошенко, то один з «аналітиків» вважає, що «вона працює перш за все в селах і територіальних громадах. Однак її структура знаходиться під тиском опонентів і структур Порошенко, які вербують агітаторів інших штабів на місцях до своїх лав».
Штаб Тимошенко взяв за основу ідею колишніх опонентів (комуністів) і став будувати так звану «Польову структуру» у сільській місцевості, маленьких містах і містечках. Її опоненти кажуть, що це її слабке місце і наголошують на тому, що у неї менша підтримка у мегаполісах та великих містах.
Тут слід зазначити, що все залежить від того, як це оцінювати і інтерпретувати. Скажімо у великому місті у неї 1 тисяча прихильників і всі вони проголосують, а у опонента їх немає, то Тимошенко отримує свої голоси за будь-якого розкладу, а опоненти ні.
Щодо села, то там, як відомо, виборці більш «організовані», вони швидше ніж міські підуть голосувати і віддадуть голоси за лідера «натовпу». У селі частіше спрацьовує механізм: «Голосую – як люди». Тому стратегія агітації «від людини до людини» спрацьовує значно краще ніж десятки годин у ефірах телевізорів по всіх каналах. Якщо порівняти Тимошенко (яка майже немає доступу на провідні телевізійні канали) і Порошенко, то вона провинна йому програвати, а натомість все навпаки. Порошенко, занадто багато у «Томас-турі» у режимі он-лайн та «новинах».
Говорять, що зростання рейтингу Порошенко – це результат роботи штабу який «швидкими темпами будує польову структуру, перш за все там, де є підтримка місцевого самоврядування – у великих містах. Київ, Дніпро, Харків, Одеса та інші. Томас-тур є позитивним інформаційним фоном, Порошенко вибудував найпотужніше інформаційне поле – більшість власників телеканалів дали йому режим найбільшого сприяння, в інтернеті діють організовані структури його прихильників для боротьби з опонентами, медіасігнали його кампанії масштабуються дуже широко». То, це досягнення чи провал?
Що стосується Бойко, то, хоч це й намагаються заперечити «фахівці», його рейтинг зріс. Шанси на вихід у другий тур він зберігає. Хоча опоненти всіляко це заперечують констатуючи: «... зрозуміло, шансів для виходу в другий тур ніяких». Тут в хід йдуть «політичні» гасла щодо проросійкості і побідних речей. Зрозуміло, що й рейтинг Бойко намагаються «погасити».
Хоча, без сумніву, якби на «опозиційному» полі (маю на увазі зараз «Опозиційний блок») визначилися, стримали власні амбіції і бодай не «грали» один проти одного (Бойко – Вілкул), то можна було б припустити, що результати були б більш ефективними. Але «гетьманські» амбіції не дали можливості працювати на результат. І хоча там роблять все можливе аби утримати до себе інтерес до осінніх виборів, результат вже зараз «плачевний».
Що ж стосується рейтингів А. Гриценко і А. Садового, то тут слід погодитися з думкою: «Їх електорат і партійні структури дезорієнтовані безрезультатними переговорами. Якщо у найближчий тиждень Гриценко і Садовий не приймуть рішення про об'єднання, якщо не буде розпочато єдину мобілізуючу виборчу кампанію в сегменті демократичного, патріотичного електорату, то вони не збільшать свій рейтинг, а думаю, буде навіть невеликий ефект зниження підтримки в результаті успішних мобілізаційних кампаній. Не маючи великих ресурсів, не маючи широкого доступу до телевізора, найбільший ефект може дати тільки мережева робота, залучення людей на місцях, для цього треба визначитися з майбутнім на парламентських виборах, будувати структуру, здатну об'єднувати. Розпилення сил підриває віру в лідерів і їх перспективи».
Нічого нового експерт не сказав. Все це звучало ще влітку минулого року, коли Гриценко запропонував Садовому об'єднати зусилля (вже тоді рейтинг першого був у кілька разів вищий другого).
Втім, амбіції Садового і його думка, що він зможе на власному імені витягнути партію у лідери і подолати 5% бар'єр до ВРУ показують, що він переоцінив свої сили, і зрозумів це занадто пізно, після того, як у не дипломатичній формі відповів Гриценко. Але вже через 3 тижні спробував сам дезавуювати своїх промахи і сказав, що готовий думати про те, що на вибори у ВРУ треба йти разом. Та, чи захоче цього Гриценко?
Про осінь політики будуть думати після того, як обидва з тріском програють перший тур Президентських перегонів, але це чітко дасть зрозуміти «Хто у домі господар» результати будуть красномовні щодо загальної підтримку на всьому електоральному полі, по території всієї України.
Результати першого туру виборів Президента, це – стартові позиції політичних сил і окремих політиків, які збираються йти у ВРУ. Це відповідь на питання громадян, які не розуміють: навіщо вони туди йдуть? Навіщо витрачають мільйони? Це оплата за законне загальнодержавне рейтингове опитування, яке більш-менш реально відображатиме їх позиції. За 2,5 млн отримати реальну позиційну картинку за півроку до головних виборів країни – Верховної Ради України, це не так дорого.
Чого чекати? Висновки робіть самі. Але не забувайте, що «опитування» які журналісти наводять у своїх матеріалах, і на яких деякі аналітики будуть прогнози, це не більше ніж маніпуляційна складова виборчої кампанії (думкою виборців). Реально, у житті, ви і тільки ви вирішуєте – чого прагнете, і хто з кандидатів здатен це втілити у життя.
Не забувайте, що опитування це публічне дійство. Чи насправді людина говорить щиро і відверто... Чи насправді так само вона проголосує у кабінці для таємного голосування...
І пам'ятайте ще: «Значна частина громадян: від 15 до 20% від числа тих, які беруть участь у голосуванні, визначаються в останній момент»...
Не дозволяйте стороннім маніпулювати вами. Вирішуйте серцем і розумом, а не емоцією – «Так роблять всі». Хай собі роблять. Ви робіть так – як робите Ви!
Сергій ОСОЛОДКІН
