Неукраїнські українці?

Чому влада ненавидить своїх громадян, які постраждали від збройного конфлікту на Сході? Чому страждають вимушені переселенці з Криму? Чому частину людей обмежують у їх конституційних правах?

Любов до громадян України сучасна влада виражає якось дуже специфічно: ті, хто живуть у західних та центральних регіонах мають пріоритети перед тими, хто проживає у східних та південних. Чи не так?

Дивіться, в останні 5 років з'явилася стала практика: все, що пропонують, все, що про що заявляють ті, хто знаходяться ближче до західних кордонові – апріорі правильне, тоді як те, що пропонують чи чого бажають такі ж самі українці, які мають такі ж самі паспорти, а відповідно й права, але живуть на «правій частині мапи України», то це одразу подається як «неправильне» і «непатріотичне»... З формату ставлення виходить, що «праворуч» живуть «вороги народу», «руки Москви» і представники «п'ятої колони».

Чому так? Де справедливість? А може саме таким чином влада та певна частина тих, хто проживає у західних областях і називають себе «справжніми патріотами України» (що таке «несправжній», хтось знає), й ведуть Україну до розколу?

Зараз, як тільки звучить щось таке, що не подобається «лівим» (з лівої сторони мапи), то вони одразу навішують ярлик: «Сепаратист!». Для тих, хто не знає значення терміну – «той, хто закликає до роз'єднання». Зверніть увагу «закликає»! І нікого не бентежить те, що це й «заклик» треба ще довести у суді. Навіщо нам правосуддя? У нас праві ті, хто має силу голосу (чи кулака)?

До речі, якщо мені не зраджує пам'ять, сьогодні в Україні всього 1 чи 2 випадки коли суд прийняв рішення з відповідним формулюванням. Це, здається, справа пані Штепи, екс-керівника одного з містечок на Сході України. І, була ще одна справа, але її доля так і невідома, вона заглухла на рівні «апеляцій» та «касацій».

Як влада розділяє людей? За прикладом далеко ходити не треба: вибори Президента це яскраво демонструють. Громадяни, які залишилися без житла у Східних районах України де відбувається ООС, як і змушених переселенці з Криму – обмежили у їх конституційних правах, зокрема – вибирати. І їх кількість постійно збільшується.

Кожного місяця кількість тих, хто покидає території Донецької та Луганської областей зростає. І, хоча, це не «потоки», як це було у перші місяці конфлікту, коли виїжджали сотні, тисячі людей щодня, але говорити, що потік біженців вщухає не можна. Люди продовжують приїжджати.

Статистику, яка це підтверджує знайти не просто, її чомусь не дуже охоче розповсюджують владні органи, але, все ж, іноді, вона потрапляє у відкриті джерела.

Наприклад, за даними Міністерства соціальної політики, станом на 29 жовтня минулого року: «... в Україні було зареєстровано 1 522 743 переселенців, які приїхали з окупованих територій», а за місяць перед тим таких людей було 1 518 937 осіб. Т.т., тільки за один місяць до України прибуло ще 3 806 осіб, які добровільно покинули територію Донецької та Луганської областей.

Чим їх зустрічає Україна? Утиском їх прав? Прикро, але це так. Не випадково вже навіть у Раді Європи закликали Україну забезпечити виборчі права переселенців.

У листопаді минулого року у Раді Європи офіційно звернулися до України забезпечити переселенцям повноцінне право брати участь у майбутніх виборах. Про це заявив нідерландський політик Йос Вінен під час Конгресу Ради Європи: «В Україні кількість внутрішньо переміщених осіб, які виїхали з районів, охоплених зовнішньою військовою інтервенцією, а також у меншому масштабі після нелегальної анексії Росією Криму, становить майже 1,7 млн. осіб. Багато з них перебувають у надзвичайно скрутному становищі щодо дотримання своїх прав, зокрема, відносно права голосувати на виборах». 

Політик наголосив на тому, що українська влада повинна усунути всі перепони які пов'язані з надмірними вимогами щодо отримання переселенцями реєстрації за місцем проживання: «Внутрішньо переміщені особи повинні отримати можливість особисто обирати виборчий округ за реєстрацією».

У чому причина небажання влади допустити «східняків» до голосування?

Експерти говорять, що тут спрацьовує фактор «страху» перед тим, що переселенці не будуть голосувати за представника діючої влади, адже хто як не вони пізнали на собі всію пустопорожність політичних обіцянок.

Майже все про що розповідають з екранів телевізорів Президент та Прем'єр у повсякденному житті відсутнє. Частіше все відбувається із точність до навпаки. Саме тому сподіватися, що ці люди «подарують» таке ставлення до себе, до близьких і родичів, які у силу різних обставин залишаються на окупованих територіях не доводиться.

«З вірогідністю до 100%, - говорить провідний експерт проекту «Вільний Схід» Вікторія Маркова, - ті, хто прийдуть голосувати 31 березня, 2019 року, віддадуть свої голоси за кого завгодно, але тільки не за представника цієї влади». Опитування, які проводять у фокус-групах, вказують на такий результат.

Втім, є й інша статистика. Її наводять, як правило ті соціологічні утворення, які відомі своєю лояльністю до діючої влади. Їх результати свідчать, що «проблеми немає», що більшість переселенців взагалі не збирається голосувати, і що проблема надумана. Чи так це насправді?

«Лише 44% переселенців з Донецької, Луганської областей та Криму мають намір брати участь у президентських та парламентських виборах, що відбудуться в Україні цього року», - свідчать результати опитування, яке проводить в Україні Міжнародна організація з міграції (МОМ). 

Понад третина з тих, хто відмовляється від голосування, вважають себе позбавленими виборчого права через свій статус внутрішньо переміщених осіб (ВПО).

У той же час, на думку координатора юридичного напрямку благодійної організації «Схід-SOS» Олександри Дворецької, депутати та урядовці не опікуються виборчими правами ВПО через те, що переселенці, попри свою численність (півтора мільйона осіб), не складають єдиної політичної сили: «Не зрозуміло, за кого проголосують переселенці, тому ніхто не готовий робити на них ставку. До того ж, чим менша кількість виборців, тим легше контролювати перебіг виборів», – розмірковує Дворецька.

А от за словами заступника міністра з питань тимчасово окупованих територій та ВПО Георгія Туки, переселенці самі позбавляють себе права змінювати життя в країні, через власну хибну думку. Хоча Тука і визнає, що наразі процедура голосування ускладнена, до того ж переселенці обмежені у виборчих правах (вони не мають можливості обирати місцеву владу та депутатів Верховної Ради України за мажоритарною системою, адже таке голосування прив'язане до місця реєстрації громадянина), але можуть голосувати на президентських виборах та обирати 225 депутатів парламенту за партійними списками.

Для цього, як заявив Тука, їм треба звернутися до територіальних виборчих комісій (ТВК) за місцем проживання для тимчасової зміни місця голосування. Для того, щоб проголосувати, не потрібно додатково підтверджувати причини перебування не за місцем реєстрації, а достатньо лише пред'явити паспорт з реєстрацією у Криму чи на непідконтрольній частині Донбасу.

Тут пан Тука випадково чи з певним наміром вводить людей у оману. Справа в тім, що ТВК не займаються питаннями зміни місця голосування. У кращому випадку з таким питанням слід звернутися до дільничної виборчої комісії, адже це єдина комісія, яка має доступ до списків виборців, і хто з ними працює безпосередньо. Але й це буде не зовсім вірно, адже списки виборців формує «Єдиний реєстр виборців» (окрема державна структура), до якої й слід звертатися з відповідною заявою.

Цікаво, неправильна порада від Туки це помилка, чи повна відсутність знання українського законодавства? «Тупізм» в уряді цвіте? Чи там добре розуміються на іншому? Як раніше повідомляли ЗМІ: «Німеччина готова виділити 75 млн євро на підтримку переселенців з Донбасу». Цікаво, на кого готові витратити ці гроші?

То, чому ж держава не любить своїх громадян? Всіх? Однаково?

Сергій ОСОЛОДКІН

Фото "Центр інформації про права людини"

Херсонцы в твиттере