Безкультурне місто Херсон

Сьогодні, «модньо» говорити про «відродження української нації», про «зшивання України» та «духовне виховання». Часто чуємо і про «культурну спадщину». Так багато «гучних», і, у той же час, пустопорожніх слів...

Про яку «духовність» йде мова, якщо ті, хто до цього закликає самі бездуховні?

У владі, серед «активістів», «патріотів» засилля дурно вихованих, безкультурних, бездуховних покидьків, які нав'язують свою думку товариству, яке мовчки, тупо, як стадо баранів, йде за такими «поводирями». Куди вони заведуть «стадо», якщо самі не знають куди і з чим йти?

Давайте називати речі своїми іменами: ті, хто при владі знають – їх час закінчується, ще трохи і вони кануть у Літу. Їх імена забудуть, а якщо й згадуватимуть, то тільки з прокляттями. Хоча їм це до... дупи. Їм все одно, що залишиться. Їм головне ще вкрасти. Готівка, активи, будівлі (які можна продати) – все йде у хід. Що залишиться народу?! А хай йому грець.

Мізерні людці яким все одно, що Нація занепадає, що вони породили хвилю безкультур'я, неповаги, ганьби. Головне для них – гроші. Будь-якою ціною...

Чи всі такі? На щастя ні. Але небайдужі опинилися далеко. За обрієм. Ті, хто міг би бути «взірцем» не хочуть вв'язуватися у війну. «Ми програємо», - говорять вони. І це дуже прикро. Якщо бидлоті не натовкти пику, то вона захопить світ і тоді вишкрябатися з багна буде ще складніше.

Те, що відбувається у Херсоні з культурою, яскраве тому свідчення: в місті з населенням у понад 300 тисяч, немає жодного міського закладу культури. Депутати ж воюють за «бюджетні потоки» і «відкати»; міський голова і його «оточення» за свої кармани...

Якщо на освіту і медицину гроші виділять (хоч і мало) у плановому порядку, то про культуру забули. Її в місті немає, вона «мертва». «Живе» хіба що управління культури, пара музичних шкіл (виживають не завдяки, а в супереч), кілька бібліотек. В обласному центрі немає жодного Палацу чи бодай Будинку культури.

«Це пережиток комуністичного минулого, – говорять «активісти», – у наших західних партнерів такого немає». Так, немає. А чи слід брати за взірець найгірше? Кому заважає культурна, інтелектуально вихована молодь. Де їй проводити дозвілля? Де набуватися духовності? На «майдані коло церкви»?

Як сталося, що Херсон чи не єдиний обласний центр де немає місця куди б могли притулитися творчо обдаровані діти, молодь, домогосподарки, пенсіонери? Куди піти? У паб? Кафе? От і сидять у Інтернет...

З «комуністичних», а точніше «профспілкових» часів (всі заклади культури були профспілковими), у місті з 9 не залишилося жодного культурного осередку. Перспектива ще більш страшна: добити те, чого немає.

В місті офіційно як би діють два культурних заклади: Обласний Палац культури (ОПК) (99% населення про нього не чули і не знають де він), Обласний палац молоді (ОПМ) (колишній Палац культури текстильників – ПКТ) і один мистецький – обласна філармонія.

Де знаходиться філармонія? Відповідь дадуть одиниці...в кращому випадку пригадають де зруйнована будівля (на фото).

На запитання де знаходиться ПКТ відповість кожен. Це не перебільшення. Ті, кому сьогодні від 30 і більше, бували там неодноразово. Пригадайте, свого часу в ПКіТТ (повна назва «Палац культури і техніки текстильників») проходили «Новорічні ялинки», куди дітей підвозили з усіх куточків міста та передмість.

ПКТ був флагманом культури. Тут були найсильніші творчі колективи. Тут працювали провідні майстри. Нехай пробачають мене колеги, але жоден з інших закладів культури не міг сперечатися з тим, що пропонував ПКТ.

Не буду влізати у тонкощі процесів, але як людина яка має відповідну профільну освіту і 40 річний досвід можу свідчити: більш високої якості заходів не пропонував жоден міський, а тим більше обласний заклад культури.

Зрозуміло, що тоді були профспілкові гроші. Але не тільки вони. Там був керівник – Павло Григорович Сулькевич! Там був колектив! Вони зробили Палац таким міцним, що їх насліддя не можуть зруйнувати деякі «наступники» й дотепер. Головне надбання Палацу – люди: творчі, талановиті, завзяті, небайдужі, працелюбні.

Роки перебудови, «лихі 90-і», бездарне керівництво Володимира Яценка, природну руйнацію – все це пережила будівля і частина колективу. ПКТ змінював назву, сьогодні це Обласний палац молоді (ОПМ), але все одно залишався «флагманом» культурного життя в місті.

І це при тому, що він не міський, а обласний (власник Херсонська обласна рада). А останнім часом на нього поклав око дехто з обласного управління культури. Чого б це? Палац знову «виплив».

Дякуючи певним розкладам пару років тому депутати ХОР нарешті виділили якісь копійки на косметичний ремонт та деяке переоснащення ОПМ.

Випадково? Ні. Приміщення готували передати в руки конкретній особі, яка мала на нього далекоглядні плани: від спортивної зали до будівлі із «червоним ліхтарем» на вході (що свого часу зробили з Палацом культури річковиків ім. Лейтенанта Шмідта (клуб «Шоколад»).

Тим часом в обласній раді сталися «революційні зміни». Заговорили про те, що з'явився Геракл, який водами Алфея та Пенея вимиє «Авгієві конюшні».

Минув рік... Ми знову на порозі революційних змін. До початку кардинального виборчого процесу: Президент – ВРУ – місцеві ради залишилося 3 тижні. Тому в місцевих владних коридорах вирішили запустити ланцюгову реакцію, яка повинна призвести до того, що кілька осіб стануть власниками деякого нерухомого майна.

Про що мова? Десь півроку тому було обережно озвучено ідею «Глобального об'єднання». Честь її озвучити відвели начальнику обласного управління культури Світлані Думінській: об'єднуємо два Палаци (ОПК та ОПМ), у будівлі колишнього Будинку офіцерів (зараз там базується ОПК) розміщуємо філармонію (яка 20 років немає власної зали). Фанфари! Всі задоволені! Всі раді й щасливі! Ми здобули!

А тепер «відключимо» популізм; «відімкнемо» пропагандистські гасла; «від'єднаємо» «лжепатріотизм». І? Побачимо, що за лаштунками... Жадібні пики осіб, які вирішили розіграти гру на три ходи у результаті якої місто залишається без двох будівель і двох культурно-мистецьких закладів.

Скажіть: чи є сенс у двох Палацах культури? Відповідь здавалося б банальна: «Так! Чим більше, тим краще!». Не поспішайте – «Не все гарне, що блищіть». Ще одне питання: чи може бюджет утримувати таку кількість працівників культури? Утримує? Чому б не утримувати й далі.

Я би ставив питання ширше – збільшити фінансування. Саме тут час сказати своє слово місту, і на базі ОПМ почати створювати свої колективи – розширювати сферу культурного дозвілля дітей та молоді.

То, чому говорять про «об'єднання»? Навіщо зливати два в один? Питання надто складне аби його обговорювати у пресі, це тема для фахових дискусій, на які бояться піти. Здається, що хтось у будівлях на пл. Свободи (ОДА, ХОР) та пр. Ушакова (управління культури) вирішив, що вони найрозумніші? Добре. Відкриваємо таємниці.

У результаті «реорганізації» у крісло керівника Палацу приводять «заготовлену» особу, яка буде «чатувати» місце для іншої особи, яка скоро полишить одне з владних крісел. В культурно-мистецьких колах прізвище відомо. Амбіції!!! Компетентність??? Всі знають за чим вона (особа) туди йде.

Про те чи слід, а якщо так, то що з чим об'єднувати поговоримо окремо. Поки закінчимо з «об'єднанням».

Пані Думінська – ратує за об'єднання. Позиція більш ніж дивує (м'яко кажу). Керівник, який повинен волати: «Не чіпайте культуру!» закликає до її «знищення»?

Далі більше, складніше, але дає відповідь на головне питання: навіщо? Світлана Думінська озвучуючи ідею про нову будівлю для обласної філармонії говорить, що на час поки буде йти ремонт Будинку офіцерів, а це 2 – 3 роки, філармонія переїде у приміщення ОПМ!!!

Навіщо, Світлано Віталіївно? Де логіка? Чим заважає філармонія, яка зараз розташована на вул. Горького, веденню ремонту в будівлі на Перекопській? Кажуть, це тимчасово, на час ремонту. «Немає нічого більш постійного, ніж щось тимчасове», - говорить народне прислів'я.

Я майже переконаний, що як тільки філармонія виїде з будівлі по вул. Горького, вона залишиться без даху назавжди. Я не Станіславський, але я голосно кричу: «Не вірю!».

По-перше, у те, що будівлю по Горького не передадуть комусь у оренду на 99 років.

По-друге, у те, що такий ласий шматок землі у центрі міста під Будинком офіцерів (особливо після того як у його ремонт вкладуть 80 млн грн) буде й далі залишатися у власності територіальної громади області.

По-третє, у те, що це коштує так дешево.

По-четверте, у те, що ремонт закінчать за 2 роки.

По-п'яте, у те, що обидві будівлі вже не продали (або не пообіцяли) третій особі.

Все шито білими нитками. Все притягнуто за вуха: об'єднання, переселення...

Є-є-є-й! Панове, що кинулися приймати рішення. Якщо ви на цьому не розумієтеся, то спитайте розумних людей. Якщо, звісно, вас чиїсь думки цікавлять в принципі. Хтось з вас чув...

Ах, вижу я: кому судьбою
Волненья жизни суждены,
Тот стой один перед грозою,
Не призывай к себе жены.
В одну телегу впрячь не можно
Коня и трепетную лань.
Забылся я неосторожно:
Теперь плачу безумствам дань...

Це не «сепаратизм», не «Рука Москви», це великий поет Олександр Сергійович Пушкін. Уривок з поеми «Полтава», яка була написана у 1829 році.

Для тих, хто так і не зрозумів: я про те, що неможна об'єднати під одним дахом дві організації які апріорі (для необізнаних: твердження, яке не вимагає доказів) не можуть працювати разом.

Філармонії (навіть при тому мінімумі колективів які у неї є) потрібні постійні приміщення для проведення репетиційного процесу, зберігання інструментів, розташування органів управління тощо.

Працівники філармонії займуть частину приміщень, які, як мінімум, повинні бути відокремлені окремим входом, які ОПМ не зможе використовувати для роботи гуртків і колективів. Скоріш за все це буде другий – третій поверхи правого крила. Якщо в одному й тому ж приміщенні можуть у продовж дня займатися два, а то й три колективи, то філармонія їх займатиме постійно.

Хтось ще не зрозумів навіщо все це організували? Ви ще вірите, що когось тут реально цікавлять культура і мистецтво? Хіба, панове, ви патріоти? Хіба, так люблять свою державу?

Ви манкурти (для «свідомих» – «людина зі стертою пам'яттю». Термін походить від тюркського міфу, який був поширений Чингізом Айтматовим у романі «І довше віку день триває» у 1980 році), хоч і з українським паспортами, у «вишиванках». Вся ваш «показуха» і «ідейність» закінчуються тоді, коли починає «дзеленчати» у вашому гаманці.

Вам не соромно! Вам наплювати і на спадщину, і на духовність, і на культуру з мистецтвом. Вам начхати на людей! Вам все одно якими будуть нащадки. Вас цікавить тільки одне – збагачення. Чим скоріше вас виженуть з ваших кабінетів, тим краще буде і для культури, і для мистецтва.

Я не бажаю вам ні щастя, ні наснаги. Ви того не варті. Прощавайте. Дай Боже, ви не встигнете зробити ще одне зло...

Сергій ОСОЛОДКІН

Херсонцы в твиттере