Чого чекають херсонці від весняних виборів 2019?

Чого чекають херсонці від весняних виборів 2019?

До офіційного старту виборчих перегонів щодо виборів Президента України ще 3 місяці, а потенційні кандидати вже такого наговорили, що складається враження, що голосування вже за тиждень.

Це ще раз підтверджує тезу: вибори будуть надскладні, а кожен учасник боротьби за крісло №1 в Україні, заради перемоги, піде на все. Тільки за останні тижні прозвучало кілька знакових заяв.

Юрій Луценко, Генеральний Прокурор України (він же кум Президента): «Я не буду учасником виборчого штабу чинного президента. Це чітко. Так само я не збираюся якимось чином звертати увагу на процесуальні процеси щодо інших учасників гонки. Справи проти кандидатів спеціально порушуватися не будуть, хоча, я знаю, що кілька дуже мріють, щоб їх допитали, тому що тоді можна стати жертвою. Не дочекаються».

При цьому Луценко зазначає, що у травні 2019 року повертається у політику.

Віктор Василенко, аналітик групи «Воля народу»: «Слова Луценко слід розуміти як політичний сигнал: не дивлячись на те, хто буде обраний Президентом, з травня він переходить у іншу іпостась і починає готуватися до вборів у ВРУ. Скоріш за все він «засвітить» власну політичну силу, яку формує вже зараз».

Свою присутність у кріслі Генпрокурора Луценко позиціонує як «... серйозну гарантію того, що вони пройдуть відповідно до закону і у встановлений час, без жодних фантазій на цю тему».

А його заява: «Побачите, що навесні мені буде про що відзвітувати», - додає ще більшої інтриги щодо його повернення у політику. Щонайменше пару козирних тузів у рукаві проти «друзів» Юрій Віталійович зі стін прокуратури та винесе.

Андрій Парубій, Голова Верховної Ради не знає як складатиметься його подальша політична кар'єра. У цей склад ВРУ він пройшов за списками партії «Народний фронт» Арсенія Яценюка і саме за її квотою став спікером: «Немає ще якогось рішення щодо формату. Говорити про формат сьогодні зарано». Парубій уникнув відповіді на питання, яким він бачить своє політичне майбутнє.

Анатолій Гриценко, глава партії «Громадянська позиція», 12 вересня знову закликав мера Львова Андрія Садового, лідера політичної сили «Самопоміч» до об'єднання (вперше така пропозиція прозвучала влітку): «Я звертаюся до Андрія Івановича Садового і партії «Самопоміч».

Шановні друзі, ми з вами маємо спільні цінності, спільну біль за країну, спільне бачення шляхів подальшого розвитку України. Від Вас зараз залежить, чи дадуть нам роз'єднати самих себе, щоб зберегти у влади тих, хто краде, або привести до влади тих, хто хоче красти.

Закликаю Андрія Садового і партію «Самопоміч» об'єднатися з нами на платформі «Народної довіри». Прийміть мудре і єдино вірне рішення. Тоді за нами підуть мільйони – і тоді ніякий олігархат нас з вами не зупинить!».

Садовий промовчав. Відповідь дав Голова фракції «Самопоміч» у Верховній Раді Олег Березюк, який заявив,
що не вважає Гриценко політиком нового покоління: «З повагою до Гриценко, але він для мене такий же, як і всі інші, частина постколоніальної системи управління державою».

Щодо підтримки Гриценко: «Хіба у нас є якісь зобов'язання надавати підтримку?... Я б сказав так: ми, будуючи політичну силу і свою діяльність у Верховній Раді, і на шляху до президентських виборів, не проти бачити пана Гриценко в орбіті нашої діяльності».

Ольга Морозова, експерт Центру «Спільна ініціатива»: «Відповідаючи на питання щодо можливості підтримки Гриценко з боку «Самопомічі» на президентських виборах, слід зазначити, що Березюк не випадково сказав, що партія не повинна когось підтримувати, але готова бачити Гриценко в «орбіті власної діяльності».

Це свідчення того, що Гриценко не варто сподіватися на те, що навіть якщо об'єднання політичних сил і станеться, то «Самопоміч» буде працювати на нього.

І хоча рейтинги Садового залишаються далеко за межами статистичної похибки, а його партія не долає 5% бар'єр у ВРУ (на відміну від партії Гриценко), але його самовпевненість не дає йому спокійно спати.

Думаю, що остаточне рішення у партії прийматимуть не раніше січня 2019 – коли настане час офіційного висування кандидатів. Пихатий Садовий, скоріш за все, не «пробачить нікому» свою власну поразку, він переграв сам себе. Свій шанс, який у нього був під час минулих виборів, він проґавив».

Коли матеріал був готовий до друку стала відома заява Садового щодо того, що він буде самостійно балотуватися у Президенти, а підтримувати будь-кого партія і він не будуть, що фактично підтвердило слова наших експертів.

Євген Мураєв, позафракційний народний депутат України вразив і здивував заявою щодо того, що він покидає проект Рабиновича «За життя» і створює нову партію: «За час мого мовчання, я провів безліч зустрічей і переговорів з однопартійцями. Ми вирішили залишити політ-проект «За життя» В.Рабиновича. Ми заберемо людей, ідеї, вашу довіру і підтримку ... Ми створюємо партію, в якій не буде випадкових людей».

Слід нагадати, що Мураєв разом з Рабиновичем був співзасновником політпроекту «За життя», який переродився 26 липня 2016 року, з партії «Центр». Що саме спонукало молодого політика на такий крок?

Віктор Андюховський, політичний аналітик: «Варіантів щонайменше три: власні політичні амбіції щодо лідерства на перших позиціях – фігура Рабиновича занадто «важка» для молодого політика, він за нею губиться.

Другий варіант: прихід у партію Віктора Медведчука – розбіжність у певних політичних позиціях і «орієнтаціях». Третій варіант: Мураєва кілька разів бачили у штабі Порошенко, який щотижня засідає на Банковій – можливо йому зробили пропозицію від якої він не зміг відмовитися (скоріш за все це пов'язано з його бізнесом)».

Ще більше інтриги додала інформація про те, що Мураєв терміново продав телевізійний канал «Ньюз ван» (проти якого зараз ведуть активну боротьбу на Банковій щодо його закриття, за нищівну критику Порошенка), а у керівний менеджмент введені люди, які начебто мають відношення до пана Медведчука.

І хоча на вулицях з'явилися білбори з рекламою нового політичного проекту Мураєва, та чи встигне він його «розкрутити» до наступних виборів незрозуміло.

В усякому разі інтрига щодо виборів у ВРУ накаляється і вже зараз зрозуміло, що частина політиків, через участь у президентській кампанії, «розкручує» нові політичні проекти, які поведуть у новий склад ВРУ. Можливо саме таким чином у нову ВРУ прийдуть якщо не нові обличчя, то нові назви?

Петро Порошенко, Президент України, продовжує активно просувати власну кандидатуру не зробивши жодної офіційної заяви. Фахівці говорять, що всі кроки які робить Порошенка характерні для кандидата, а не діючого Президента (наприклад виступ із зверненням до Парламенту та Українського народу).

Порошенко продовжує активно будувати образ зовнішнього ворога. Так 22 вересня, в інтерв'ю для німецької газети Rheinische Post Порошенко заявив, що Росія не припиняє докладати зусиль для втручання у внутрішні справи в Україні, зокрема впливає і на політичні сили, і втручається в майбутні вибори:

«Це більше, ніж просто стурбованість, що Росія буде активно втручатися. За допомогою пропаганди та дезінформації, вони це вже сьогодні роблять, щодня». Розкручується теза «розколу»: «...ця, інша війна [інформаційна – прим авт.] щонайменше настільки ж небезпечна, оскільки має на меті розкол моєї держави...». Цікаво, у якому значенні Порошенко застосував термін «моя»?

Юлія Тимошенко, лідер партії «Батьківщина», головний опонент Порошенко (за соціологічними опитуваннями) на крісло президента, продовжує «просувати» свою головну передвиборчу тезу – вона буде останнім Президентом України.

Тимошенко продовжує наполягати на своїй ініціативі: зміни у Конституції – перехід від президентської до парламентської форми правління, де Голову Уряду (Канцлера) обирають всенародно: «Я пропоную перейти від президентської форми правління до парламентської. З 30 найбільш розвинених країн світу, де найвищий ВВП на душу населення...майже всі країни з парламентською формою правління, а у більшості з 30 найбільш бідних – президентська».

Цікаво, що цю тезу (відмова від президентської форми правління) років 10 тому першим озвучив Петро Симоненко, лідер колишньої КПУ: «Оберіть мене Президентом, і я буду останнім Президентом у сучасній історії України». Не судилося. Чи станеться, що останнім Президентом (і першою «президенткою») України стане жінка?

Свою позицію Тимошенко обґрунтовує тим, що: «...одна людина не може бути абсолютно інтелектуальною, абсолютно моральною, абсолютно чесною, яка орієнтується у всіх питаннях і не залежить від всіх інших». Це вона про Президента, а чим тоді відрізняється Канцлер?

Ольга Морозова, експерт Центру «Спільна ініціатива»: «Амбітність Юлії Володимирівни відома давно, і давно зрозуміло, що їй спокою не дає міжнародна визнаність Ангели Меркель. Тимошенко має довести світові, що вона і «залізна» Маргарет Тетчер, і «незламна» Ангела Меркель, і «миротворча» Індіра Ганді – «три в одному».

Саме тому вона й пропонує парламентську форму правління канцлерського типу. Її амбітність може стати гарантом процвітання держави. Адже керівника країни народ якої живе у злиднях, а її верхівка погрузла в корупції світовим лідером не визнають».

Зрозуміло, що пропозиція Тимошенко бісить Порошенко. Це вибиває у нього з рук і так не численні козирі. Частина виборців будуть голосувати за Тимошенко саме тому, що їм до смаку ідея «розгону» президентської гілки влади, яка залишилися від ЦК КПРС – вертикаль яка не наділена правами, яка, як і партійна структура КПРС – має делеговані повноваження, але претендує на прийняття остаточного рішення і беззаперечність виконання всіх її забаганок. Ця ідея Тимошенко додасть їй голосів у другому турі, коли у бік відійде більшість технічних кандидатів.

Народові подобається і варіант всенародного обрання канцлера. Хоча останнє голосування у Парламенті щодо закриття каналів «Ньюз ван» та «112», яке є фактичним наступом на демократію в Україні, і першим прикладом введення диктатури та цензури, боляче вдарить по Юлії Володимирівні у майбутньому. Експерти переконані, що тут досвідчений політик явно зіграла проти себе.

І хоча політичні адвокати Тимошенко того ж дня кинулися відбілювати її імідж мовляв так склалася «політична ситуація» і це не позиція демократки Тимошенко, а «політична необхідність», аби уберегти себе від нищівної критики «ворогів». Того, що зроблено не повернеш – у другому турі ті, кого таким чином образила Тимошенко за неї свої голоси не віддадуть.

Не стоять осторонь гучних заяв і наші «друзі» з заходу. Курт Волкер, Спеціальний представник Сполучених Штатів Америки з питань України заявив, що США допомагають Україні протидіяти можливому втручанню Росії у вибори 2019 року: «США не можуть і не будуть персоналізувати вибори в демократичній країні. Ми повинні на підставі наших принципів і цінностей працювати з тим, кого обере український народ. Ми можемо більше або менше погоджуватися з вибором, але визначити повинні люди. У той же час Росія серйозно займається тим, щоб спробувати вплинути на ці вибори, і це повинно бути викрито».

Про що ж думає Український народ? Дізнаємося подивившись на результати опитувань якими сьогодні переповнений інформаційний простір. Цими днями одразу кілька провідних кампаній оприлюднили чергові результати:

Київський міжнародний інститут соціології (КМІС)

Лідером продовжує бути Юлія Тимошенко, у неї – 19,3%. На другій сходинці, як це не дивно, Петро Порошенко – 11,9%. Володимир Зеленський (який так і не зробив жодної заяви з приводу можливої участі у виборах, хоча дуже яскраво прокоментував ситуацію із закриттям телеканалів і «наїздом» на свободу слова, що не додало політкам позитивних емоцій), займає третю сходинку – 11,8%. Анатолій Гриценко, четвертий результат – 10,9%. Святослав Вакарчук, замикає першу п'ятірку – 8,4%.

Слідом йдуть народні депутати від «Оппоблоку» Юрій Бойко – 8,1% та Вадим Рабинович – 7,5%. Далі Олег Ляшко – 6,7%. Мер Львова Андрій Садовий вже за межами «прохідного бар'єру ВРУ», у нього – 4,2%.

Ще 26,6% – опитаних не визначилися. 12,4% – не братимуть участі у голосуванні. 4,9% – викреслять всіх, або зіпсують бюлетень. Група «Рейтинг» (вважається більш поміркованою і менш заангажованою).

Тимошенко – 13,2%, Зеленський – 7,8%, Порошенко – 6,8%. Гриценко – 6,6%, Бойко – 5,7% (який претендує на роль лідера «Опоблоку», хоча, відомо, що за бренд «Опозиційний блок» будуть воювати щонайменше 5 претендентів); Рабинович – 5,4%, Ляшко – 5,2%, Вакарчук – 5,0% Решта претендентів – менше 2,5%. Серед тих респондентів, хто не визначився – 17,0%, а тих, хто не буде брати участь у голосуванні – 12,6%.

За даними дослідження, дві третини опитаних переконані, що президентські вибори не будуть чесними, 16% - мають протилежну думку. 43% вважають, що наступним Президентом має стати особа з великим досвідом управління країною.

Запит на «нові обличчя» найвищий серед тих, хто буде голосувати за В.Зеленського і С.Вакарчука. «Досвідченого політика» хочуть бачити прихильники Ю.Тимошенко і П.Порошенко.

Антирейтинг політиків й надалі очолює Порошенко. За нього ні за яких обставин не проголосує 50% виборців. Ляшко, Тимошенко, Яценюка та Бойко не підтримає 1/4 опитаних, Рабиновича і Тягнибока – майже кожен шостий.

Чого чекають люди від нового Президента:

66% – припинення військових дій на Сході України;
49% – посилення боротьби з корупцією;
34% – підвищення соціальних стандартів;
33% – відродження промисловості;
24% – підвищення якості медичних послуг;
кожен шостий – зменшення впливу олігархів на політику, відродження аграрного сектору і стимулювання розвитку бізнесу.

Молодь і люди середнього віку – посилення боротьби з корупцією, відродження промисловості і стимулювання розвитку бізнесу; люди старшого віку – підвищення соціальних стандартів і якості медицини. А чого чекаєте ви, херсонці?

Сергій ОСОЛОДКІН

Херсонцы в твиттере