Газ або життя: що обираєте, херсонці?

Газ або життя: що обираєте, херсонці?

Днями один з сайтів задався питанням: що краще долар – по 32, чи газ – по 12? І поставив риторичне питання громадянам України: «Що для вас менш болісно – відмовитися від переговорів з МВФ, запустивши інфляцію, або отримувати енергоносії за ринковою ціною, тобто – приблизно у 1,5 рази дорожче?».

Сформулював питання так, автори поставили пересічних громадян у позицію яка повинна викликати у них відчуття провини, вони у черговий раз грають на так званому «патріотизмі». Чому українців знову роблять заручниками? Чому знову тих, хто відверто каже, що йому вже немає чим не те, що платити за газ, світло, воду, каналізацію, а просто за їжу – роблять «ворогами народу»?

Чому ті, хто продовжує розкрадати державу – це «патріоти» (тому, що вони у вишиванках і дуже голосно кричать «Слава Україні»), а ті у кого 100 грн на тиждень до наступної пенсії, виплату якої знову стали затримувати, – це «вороги» (тому, що вони називають владу зрадниками Українського народу)?

«Ворог народу», «Путінський адвокат». Так правити дуже зручно. Хоч слово не так як це хоче чути владний прошарок та оплачений натовп «активістів» - і тобі закривають рот: «Мовчи, або відкриємо кримінальну справу». За що? Знайдуть «правильне». «Була б людина, а справу відкриємо», - знайомі слова?

А як можна мовчати і не говорити, що ми котимося у прірву... А якщо сформулювати питання по-іншому: «Панове (вставити конкретні прізвища) «влада», що для вас більш прийнятне: гільйотина чи мотузка»?

Історія, яку розповіли Херсонські ЗМІ вражає: дві літні людини – сестри 71 і 65 років намагалися вкоротити собі вік через безвихідь: обидві хворіють, родичів не мають, грошей на те аби просто виживати не вистачає.

От і вирішили жінки піти у інший світ, і вчинили спробу самогубства... Чому ніхто з «патріотів» не кричить «Слава Україні!»? Чому ми постійно говоримо про здоровенних чоловіків, які були у АТО (не задурно, а за гроші) і мовчимо про те, що все більше людей як похилого віку так і молодих залишаються без засобів до існування? Що чекає їх і всіх нас? Як будемо виживати особливо якщо вже за тиждень зростуть у черговий раз ціни?

Нагадаю. Порошенко і Гройсман взяли зобов'язання, у обмін на гроші від Міжнародного валютного фону, підняти ціну на газ для населення, що у свою чергу потягне підняття цін на послуги, тарифи, продукти харчування тощо.

Чого чекати?

МВФ! Місія прибуде в Україну з 6 по 19 вересня. Переговори відбувалися тривалий час. Головне завдання місії – прийняти рішення чи виділяти Україні черговий транш розміром $1,99 млрд.

МВФ? Який майже півтора роки не дає грошей вимагаючи від суверенної держави виконання умов на яких вона бере гроші: збалансувати державний бюджет (не дотувати Пенсійний фонд – одна з основних умов), встановити «ринкову ціну» на газ для населення (підняти існуючу на 60%)?

Що це означатиме для тих, хто готовий звести рахунки з життям? Зростання цін. Відповідно до розцінок які виставляє НАК «Нафтогаз», і які є орієнтиром цінових пропозицій, вже у вересні у комерційному секторі природний газ будуть торгувати по 11,5 тис. грн за 1 тис м3. З урахування того, що, як кажуть фахівці: «... роздрібні поставки населенню вимагають більше витрат», можна припустити, що ринкова ціна для населення буде близько 12 тис. грн за 1 тис м3 або 12 грн за куб. Ми цього чекаємо?

Для того, аби «запустити» ринкову ціну Гройсману навіть робити нічого не треба, достатньо тихо посидіти до 1 вересня і все вирішиться само по собі – втратить силу постанова КМУ №187 «Про покладання спеціальних обов'язків на постачальників газу населенню» (цим документом встановлено регульовану занижену ціну газу для населення), яка була прийнята 22 березня 2017 року (а потім двічі подовжена).

Відповідно до неї (до 1 вересня) ціна на газ для населення і ПЕК залишилася на рівні 4 942 гривень за 1 тис м3, а для кінцевого споживача з урахуванням ПДВ та інших зборів – 6 958 гривень за 1 тис м3.

Як тільки КМУ прийняв таке рішення, у МВФ заявили, що вони припиняють фінансувати Україну в рамках програми, яку було ухвалено у березні 2015 року, по якій вона розраховувала отримати фінансування в об'ємі $17,5 млрд у продовж 4 років. Перший транш у $5 млрд. надійшов у березні 2015 року, другий ($1,7 млрд.) у серпні 2015 року, третій ($1 млрд.) у вересні 2016 року, четвертий ($1 млрд.) у квітні 2017 року. З того часу Київ грошей не бачив.

Переговори з МВФ тривають з літа минулого року, але всі вони закінчуються тим, що там відмовляються відновити фінансування допоки не будуть виконані всі умови які взяла на себе держава.

КМУ не раз повідомляв: «...переговори – тривають», і не раз скаржився на не поступність МВФ заявляючи, що запропонували щонайменше 8 варіантів, один з них: підвищувати ціну поквартально на 3%. МВФ – проти.

По великому рахунку, якщо компромісний варіант не буде знайдений, то це буде тільки на руку Гройсману, адже тоді він зможе виконати свою обіцянку і знизить ціну на газ майже на 10%. Експерти стверджують, що такий варіант вже готують в Уряді. З урахування кризи між Президентом і Прем'єром, що поступово наростає і все більше стає публічною, а також амбіцій Гройсмана щодо участі у виборчих процесах – зниження ціни на газ може стати суттєвим чинником у його передвиборчій риториці.

Гроші є – розуму не треба...

З іншого боку Гройсман розуміє, що без запозичення Україні не вижити... Ще у червні в НБУ, Мінфіні та КМУ одночасно заговорили про те, що для того, аби фінансова ситуація в державі стабілізувалася Україні потрібно отримати не один, а два транші від МВФ.

У червневому звіті щодо фінансової стабільності НБУ заявляв: «Ключовим викликом для України протягом наступних двох років буде рефінансування зовнішніх боргів. Без належної співпраці з міжнародними фінансовими організаціями неможливо буде залучити необхідні кошти на вигідних умовах».

Я вже говорив, що питання «рефінансування» це одна з тем, яка взагалі закрита для широкої громадськості. Як, коли, на яких умовах будуть його вирішувати? Єдине що відомо, і про що будемо говорити далі – борги. Їх треба повертати. Але, за рахунок чого? За рахунок переукладання Договорів про повернення боргів у більш пізні терміни? Під ще більш кабальні умови?

Голова НБУ Яків Смолій, представляючи звіт, нагадав, що приїзд місії МВФ до Києва залежить від перегляду внутрішніх тарифів на газ і досягнення збалансованого державного бюджету.

Не дивлячись на це, 26 червня 2018 року КМУ приймає нове рішення і знову залишає ціну на газ незмінною (до 1 вересня): «Кабінет Міністрів України продовжив дію Положення про покладання спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення громадських інтересів в процесі функціонування ринку природного газу до 1 вересня».

Звідки таке рішення, особливо у той момент коли:

- загострюється криза із фінансуванням ПФУ, якому хронічно не вистачає власних грошей;
- вперше за півроку НБУ змушений в ручному режимі утримувати гривню – продаючи валюту;
- ЗВР скорочуються;
- надходження у бюджет падають настільки, що план за підсумками 6 місяців не виконано і перспектив перекриття дефіциту немає.

У КМУ та у Президента чудово розуміють, що питання ціни на газ для населення є однією з ключових тем переговорів з МВФ. Втім, у той же час, там розуміють і те, що: «...ціна на газ – надто чутлива тема, щоб підходити до її розв'язання виключно математичним способом».

Питання лежить у політичній площині – вибори! Виборчий процес офіційно не стартував, більшість з потенційних претендентів навіть не озвучили свої амбіції на крісло № 1, а окремі особи вже зайнялися саморекламою і рахують промахи влади. Основні політичні гравці поки ще не зробили жодної голосної заяви, але вже чекають коли ж влада подарує їм нові «козирні карти».

Влада у западні, яку організувала сама для себе. Підняти ціну – вщент розшматати залишки електоральної підтримки – зима доведе ситуацію до «революційного стану»... Не піднімати ціну – залишитися без грошей, які планують спрямувати на виплату відсотків по зовнішніх боргах.

Підняти ціну на газ для населення, яке вже сьогодні має понад 600 млн. боргів тільки за тепло і тільки за минулий опалювальний період, це все одно, що самому намастити милом мотузку, надіти її на шию і сподіватися, що у когось «залізні» нерви і він не виб'є з під ніг навіть не табурет, а просто купку сміття, на якій стоїть влада чудово розуміючи, що всі так звані «реформи»: освітня, медична, пенсійна – провалені (хоча в голос про це говорять як про вдачу), а ще й піднята ціна на газ – це «політична смерть».

Мова йде вже не про президентство, а про бодай теоретичну можливість потрапити у нову ВРУ. Солодко у роті стає не від слова «халва», а від продукту, коли/якщо він туди потрапляє.

Зворотній бік «медалі». Якщо відмовиться від підняття ціни і не отримати гроші... Це: і прямий шлях у міжнародне небуття, і подальша втрата ЗВР, відсутність грошей на виплати зарплат, пенсій, субсидій тощо. Влада у позиції цугцванг (кожен наступний хід тільки погіршує ситуацію).

І грошей немає, і розуму не стало більше...

Україна знову реально наблизилася до фінансового краху. Запаси грошей на Казначейських рахунках найнижчі за 4 роки цієї влади – 1,9 млрд. Чому?

Експерти називають 4 причини:

перша – недобір податків (особливо на зарплату – все менше працюючих в Україні);
друга – провал приватизації (все менше бажаючих купити, і все більше «наїздів» на бізнес);
третя – виплати по купонах за валютними облігаціями (борги треба оплачувати, а то нарахують штраф і пеню);
четверта – негативні інвестиційні очікування (навіть ті, хто бажав вкладати гроші – відмовляються від подальшої співпраці: невизначеність, безперспективність, відсутність гарантій).

Це та інше призвело до того, що у держави не вистачає грошей, для фінансування витрат бюджету-2018. Першими це відчули пенсіонери. У червні – липні вони отримували пенсії з затримками (бюджет не мав чим дофінансувати ПФУ, який сам на себе не заробляє вже давно).

У липні загальна криза продовжувала нарощуватися і українська скарбниця, як було сказано, спорожніла до чотирирічного мінімуму. Якщо МВФ не дасть гроші – гривню чекає подальша девальвація. Тільки за червень – липень НБУ витратив на підтримку національної валюти (по різним джерелам) від $500 до $700 млн.

У чому причини кризи? Їх кілька:

Перша – криза ліквідності.
Друга – роздутий бюджет.
Третя – девальвація гривні.

Кожну з причин окремо експерти вважають серйозною, а всі три разом – це ситуація, яка характерна для оголошення технічного дефолту. Вже за тиждень ситуація може погіршитися ще більше. 1 і 25 вересня державі слід зробити виплати по купонах єврооблігацій на $505 млн. та $109 млн. Це ще більше спустошить ЗВР НБУ, які станом на 1 серпня складали всього $17,7 млрд.

До речі, транш який очікують від МВФ, за словами Смолія, піде НБУ для поповнення ЗВР. То, що ж обираєте, херсонці: дорогий газ чи знецінення гривні? Який з варіантів гірший?

Як на мене, то пересічним громадян все одно – вони хоч так, хоч інакше все одно програють...

Сергій ОСОЛОДКІН

Херсонцы в твиттере