Херсонці, знайте: підвищення зарплат чекати годі

Херсонці, знайте: підвищення зарплат чекати годі

Владноможці кинулися один перед одним хвалитися, хто з них більше любить «електорат», який от-от почне вимирати від голоду...Чого б це? Вибори, панове, вибори...

Виборча кампанія стартувала. Чим далі, тим більше кожен з тих, хто «займає» владні пагорби у Києві, гратиме у власну «гру» «Я найкращий!».

Цими днями, Гройсман таки довів тезу, що він перестав бути «людиною Президента» і почав грати у гру «Вибери, мене!». За останні кілька місяців ми вже кілька разів чули від нього натяки на те, що на Банковій далеко не все роблять так, як потрібно, і що він готовий взяти на себе відповідальність за різного роду події (за які начебто відповідає Президент).

Наприклад його заява щодо того, що якщо Антикорупційний суд не буде утворений, то він готовий піти у відставку? «Блок-бастер «Куля-2» у кожному сільському Будинку культури, від сьогодні і до кінця політсезону!».

Чи не занадто смілива заява для Прем'єра, якому «більшість» у Верховній Раді України непідвладна навіть формально? Але, якщо на таке вистачило сміливості, то може це насправді він тепер головний «контролер» у ВРУ? Невже у Порошенко закінчився вплив й тут?

А може він повторює помилку попередника щодо «кулі»? Тоді вона не схибила – і «вбила» політичний імідж. Може історія повторюється? І з Володимиром Борисовичем станеться те ж саме, що сталося з Арсенієм Петровичем? А здавалося, що у цього більш сталеві... ті самі... за які попередника виносили з трибуни ВРУ.

Як би там не було, але те, що Гройсман і Порошенко більше не пливуть в одному човні, про що заявив один з журналістів, здається має підтвердження.
У середині травня, в одному з Інтернет-утворень з'явилася стаття «Гройсман в команду Порошенко вже не входить, і тріщина між Президентом і прем'єр-міністром щодня зростає».

У статті автор наводив різні історичні приклади на яких намагався переконати нас, що за останній астрономічний рік між Гройсманом і Порошенком сталися кілька суттєвих політичних розбіжностей і кожен пішов своїм шляхом.

Публічно говорять про розбіжності суто політичного характеру. Начебто Порошенко намагається за рахунок Гройсмана поліпшити власні позиції і покращити свій стан на політичному олімпі (прибравши до рук ще один адміністративний ресурс у аграрній галузі), шляхом призначення своєї людини на пост Міністра АПК (особа, яка зараз в.о. вважається людиною Гройсмана).

«І передавати контроль над міністерством під приводом виборів і підігравати Президентові прем'єр не збирається», - вважає автор і додає: «Гострий конфлікт у владі між президентом Петром Порошенко і Прем'єр-міністром Володимиром Гройсманом поступово перетворює їх в головних опонентів і конкурентів».

Втім, обізнані люди стверджують, що є ще одна проблема, про яку публічно не говорять – економічна. Що це так, опосередковано підтверджує і публічний скандал Гройсмана з Міністром фінансів України (вважалося, що це, начебто, людина Президента).

Якщо Міністр АПК важлива, але далеко не головна фігура на шахівниці України, то Міністр фінансів одна з 4 ключових фігур, яка бере рівноправну участь в усіх міжнародних переговорах, які стосуються фінансування з боку МВФ. Під всіма угодами ставлять підпис як рівні учасники: Президент, Прем'єр, Голова НБУ та Міністр фінансів.

До цього у Порошенко було 3 до 1. Невже Гройсман вирішив зрівнятися? Минулого тижня стався безпрецедентний випадок Прем'єр (колективним рішенням КМУ) відсторонив Мінфін від візування всіх проектів рішень КМУ. Такого відвертого протистояння не чекали. Фактично Прем'єр дав Президенту ляпас. Не вперше, але вперше так гучно.

Підвищення зарплат не буде

Пригадаємо заяву Президента Порошенко, яку він зробив 4 грудня 2017 року: «4100 гривень – такою повинна бути мінімальна зарплата в наступному році. Відповідне рішення повинен прийняти Кабмін після аналізу виконання бюджету за 2017 рік».

Тоді ніхто не ризикував, і прямо в очі Порошенкові заперечувати не став. Не думаю, що Порошенко просто так, «с большого будуна», взяв та й назвав таку цифру. Перед тим Міністр соціальної політики Андрій Рева повідомив, що «встановити мінімальну заробітну плату на рівні 3723 гривень цілком реально, це передбачено у проекті бюджету на 2018 рік».

Зрозуміло, що Порошенко не міг уступити ініціативу якомусь там міністру, і запропонував свій варіант. Вибори не «за синіми горами і не за зеленими лугами», йти на них треба з чимось конкретним – обіцянки «світлого майбутнього» як-то: «закінчення війни за 2 тижні», «кожному, хто воює по 1 тис грн зарплати на день», «продати бізнес» і тому подібні заяви були 4 роки тому, сьогодні у таке ніхто не повірить. «Виборчий кошик» треба наповнювати чимось реальним.

Заяву зроблено, заперечень не було. Слова президента не обговорюють, а втілюють у життя. Так було. Наприклад, у лютому 2017 року, після того, як мінімалка зросла, Порошенко зробив «доленосну» заяву: «Після того як підняли рівень мінімальної зарплати, повинен вирости єдиний соціальний внесок і надходження до Пенсійного фонду. Це створить можливості підняти пенсії пенсіонерам».

Тоді з Президентом ще ніхто публічно не сперечався, хоча, як стало відомо згодом, секретну частину домовленості між Україною та МВФ щодо підняття пенсійного віку, вже було підписано. Для того, аби підсолодити пілюлю у вересні окремим категоріям громадян було «осучаснено» пенсії. Фахівці категорично не називають це пенсійною реформою.

Чи насправді зросли доходи Пенсійного фону (ПФ) настільки, що можна піднімати пенсію? Смішно. Вони залишилися незмінними. Бюджет й далі продовжує фінансувати ПФ.

Постановою № 8, від 11 січня 2018 р.: «Уряд затвердив бюджет Пенсійного фонду України на 2018 рік. В документі враховано передбачений Державним бюджетом України обсяг асигнувань на фінансування пенсійних програм у сумі 139 313,4 млн. грн, що дасть можливість забезпечити виплату пенсій, надбавок і підвищень, покриття дефіциту коштів Пенсійного фонду України відповідно до законодавства».

Факти доводять: дефіцит, всупереч заяві Порошенко, не став меншим, бюджет не перестав утримувати ПФ, проти чого категорично виступає МВФ. Обіцянка Порошенко, що підняття «мінімалки» дозволить підняти пенсії без шкоди для ПФ не більше ніж черговий передвиборчий міф.

Дефіцит ПФ, що б про це не говорив Порошенко, за час його каденції третій рік залишається на тому самому рівні. Якщо у 2010 році дефіцит складав 26 596 млн грн., то у 2014 році він скоротився до – 14 683 млн грн. А от починаючи з того часу як до влади прийшов Порошенко, з 2014 року дефіцит невпинно зростає: 2015 – 94 812 млн. грн., 2016 – 124 586 млн. грн., 2017 – 141 251 млн. грн., 2018 – 139 313 млн. грн. (при цьому не слід забувати, що кількість українців, а відповідно й пенсіонерів, зменшується).

В середні другої декади травня, цього року, на фоні змін стосунків Президент – Прем'єр, Гройсман робить заяву: «У цьому році середня зарплата має зрости до 10 тисяч гривень» (зараз 8).

Такої зухвалої поведінки фахівці не пригадують. Такого не дозволяв жоден Прем'єр: Президент говорить про мінімалку в 4000, а Прем'єр анонсує «середній розмір» у 10 тисяч.

Буквально наступного дня з'явилися цифри Держстату: «Кількість українців із зарплатою від 10 тис. грн. зросла у 2 рази». Вдала маніпуляція. Адже ми не знаємо загальної цифри тих, хто працює, скільки їх було і скільки стало.

І хоча є окреме пояснення, що було 12,6, а стало 21,3%, але реальної цифри все одно не наводять. Рівно як і про тих, хто отримує мінімальну зарплату. Сказано лише, що загальна кількість скоротилася з 10,3% до 7,9%. Де ж такі зарплати? У «енергосекторі, фармації та металургії».

Звідки таке зростання? Держстат свідчив: «...показники реальної економіки України зросли на 3,1%».

А Гройсман і цим невдоволений: «Але цього недостатньо. Україна може зростати більше, а це значить, що люди можуть отримувати більше». І зазначив, що «зростання економіки повинно бути на рівні 5%», для цього потрібно лише: «Залучити інвестиції і вирішити проблеми кадрового дефіциту».

Кадровий дефіцит? Не дивно. Понад 47% працездатного населення України сьогодні успішно працює за кордоном (за окремим даними до 9 млн.).

Що робити Президенту? Прем'єр його переграв за ініціативами? Єдине на що вистачило розуму так це заявити, що ініціатива його, що він дав відповідне завдання.

«Президент поставив завдання вийти на 4 тис. грн. до кінця року. І це не межа...», - заявив Порошенко. Коли людина про себе говорить у третій особі... на це у психіатрів є відповідь у вигляді готового діагнозу. Та, ми про економіку.

Порошенко вважає, що зростання мінімальної заробітної плати до 4,2 тис. грн. вже у другому кварталі цього року – не межа. Другий квартал закінчується 1 липня.

Тож до кінця червня слід чекати підвищення? Нагадаю, з 1 січня 2018 року мінімалка складає 3 тис. 723 грн.

Президент дав доручення і... «облажався». У неприємну ситуацію у червні 2018 Порошенка поставив міністр-бунтар Олександр Данилюк: «Передумов немає. Підвищення «мінімалки» - це ... додаткова потреба у витратах на 2018 рік у 30 млрд грн.». Що, і міністр дає Президентові (який менше як місяць тому обіцяв підвищення заробітної плати) ляпас? А міністр «добиває»: «Перше півріччя закінчується вже через місяць. Зараз потрібно думати про Антикорупційний суді, а не займатися популізмом». Отакої. Хто ще не давав ляпас Президенту? Шикуйтеся!

І все ж, Данилюк не «оригінален», ще у травні Гройсман говорив, що він за те щоб і мінімальна, і галузеві зарплати росли: «Сподіваюся на те, що ми зможемо це робити далі, але зараз можливості для такого рішення немає».

А як же доручення Президента? У Прем'єра своє бачення: «Мінімалка залежить від розвитку національної економіки, вона повинна бути посильною для роботодавців. Крім того, вона тягне за собою і бюджетні витрати. Це все повинно бути збалансованим. 3,2 тис. грн. - це був наш чіткий розрахунок. Тому будемо йти далі, і як економіка буде реагувати, так ми і будемо рухатися далі».

З одного боку Гройсман «опустив» нижче плінтуса Президента з його «Дорученнями», а з іншого розписався у тому, що економіка не рухається, не розвивається, не зростає, а все про що говорять і він, і Президент все це не більш ніж популістські заяви у світлі передвиборчих перегонів: хто кого переплюне у «покращенні життя вже сьогодні».

Сергій ОСОЛОДКІН

Херсонцы в твиттере