Херсонська освіта не краща…

А ми всі, незалежно від посад і соціального походження, повинні оберігати життя не генному рівні, на рівні безумовних рефлексів кори головного мозку.

Ви так думаєте? Всі так думають? Ні, далеко не всі мають таку думку. Сотні разів мені, як журналісту, доводилося чути жахливі історії з повсякденного життя пересічних громадян, а потім викладати їх на сторінках ЗМІ про те, що «тупий на всю башку лікар» «устругав» таке, що людина у кращому випадку ставала інвалідом, у гіршому – помирала.

Кого у тому винити? Себе, що пішов до такого лікаря (а до кого йти, якщо іншого немає)? Того, хто його атестував і взяв на роботу (а кого брати, якщо інших немає)? Тих, хто цього дебіла випустив з навчального закладу і дав йому в руки диплом (а кого ще випускати, якщо інших немає)?..

Звичайно ж, не беруся судити всіх однакого, а тим більше стверджувати, що більшість сучасних «ескулапів»: тупі, дурні і невігласи. Цими вадами страждають не тільки «молоді», але й «старі» (і за віком, і за стажем роботи).

Життєвий приклад. Не так давно одна моя приятелька звернулася до лікаря – заболіло вухо. Тітонька-лікарка, щось там посвітила, «поколупала» і сказала, що нічого страшного – порадила зробити кілька маніпуляцій. Приятельці трохи полегшало.

А, через пару днів стало гірше – вухо майже перестало передавати зовнішні сигнали. Новий похід у поліклініку (вже до іншого «світили»), той не став довго «заморочуватися», а порадив продувати вуха – мовляв у вас там сіркові пробки.

Коли через три дні вухо стало «стріляти», «пекти» і «горіти» так, що до нього неможливо було доторкнутися, приятелька відправилася вже до третього лікаря. І, о диво, їй пощастило – її взялися лікувати. Виявилося, що ще б трішечки і без оперативного втручання вже б не обійшлося...

Я щось розповів нове? Ні, а прикро. Таку чи подібну історію можуть розповісти сотні, а той тисячі людей (змінюватися буде тільки спеціальність лікаря). Моїй приятельці пощастило, що живе вона у Херсоні – обласному центрі, що тут щонайменше три районі поліклініки, два стаціонари, а ще з десяток кабінетів лікарів приватної практики.

А що робити тим, хто живе у селі, де один «лікар-коновал» на весь район? І саме від нього залежить: буде людина жити чи, не дай Бог, завтра її понесуть на погост! Від чого залежатиме зцілення? Від сумління лікаря, від ставлення до професії, до хворого...

Ми можемо й далі розводити «антимонії», говорити «розумні» речі, навіть «висловлювати глибоке занепокоєння» і проводити «зустрічі за круглим столом». А результат? Нуль! Якісних лікарів не стане кращою.

Коли диплом «за сало», то й результат відповідний. І не треба говорити, що це не так. З кожним роком ситуація стає тільки жахливішою! Сьогодні таку колись благородну справу, як право «врачевать» (лікувати), продають за гроші.

Офіційно! Узаконено! Без кримінальної відповідальності! Називається: «навчання за гроші фізичних та юридичних осіб»! Держава поставила на потік все, у тому числі й життя своїх громадян.

Чиновники заздалегідь знають, що вони та їх домочадці будуть лікуватися якнайкращим чином, і не тут, і навіть не у якійсь там «Феофанії», а десь там – за бургом, де все якісно, де випадкова людина не може опинитися навіть на посаді медреєстратора, а не те, що у кабінеті того, хто рятує життя. А тут? Тут – можна все, аби тільки на цьому заробити. За гроші – хоч скальпель у руки!

Не вірите? Кажете наклеп? Даремно. У гонитві з грішми цього року профільні медичні навчальні заклади приймають на навчання навіть тих, хто не має відправної, похідної, святої мережевої лінії – прохідного балу з ЗНО (т.т. людина з самого початку не має знань).

Два десятки медичних вишів цього року рекомендували до зарахування на навчання тих абітурієнтів, які не мають прохідного мінімуму в 150 балів за профільним предметами. Балів у них не має, але є... гроші у їх батьків, і, вони бачать себе лікарями. За що ж вони готові платити? Мабуть за те, аби потім заробляти...

Тримайтеся, але таких «світочів» не десятки, їх не сотні їх – тисячі. Вступна кампанія ще не завершилася, а до медичних ВНЗ по всій Україні вже рекомендовано зарахувати 5 800 абітурієнтів у яких профільні бали нижче 150.

Задумайтеся, панове міністри, сіоністи, калабороціоніст, і прочая «нечисть», до чого довели державну систему навчання? 5 800 осіб зі знанням шкільної програми на рівні: «Ставте трояк, йду відповідати без підготовки», у яких невистачило мізків на те, аби опанувати шкільну програму, будуть через кілька років лікарями?!?!?

Заздалегідь відомо, що такого «горе-студента», не дивлячись на те, що він ніколи не опанує навчальну програму ВНЗ все одно не виженуть (знаю це як людина, яка півтора десятиліття викладає студентам в університеті журналістський фах). Як тільки заходить мова про те, що таке «обдарування» час виганяти, як одразу із навчального відділу університету приходить сувора депеша: «Зменшите кількість студентів – зменшимо навантаження. Зменшимо кількість годин – залишитеся без зарплати». Хто хоче працювати задурно?

Уявляєте, кого й як будуть потім лікувати такі «лікарі»? А поки деякі з них мають реальні шанси непросто вступити на навчання, а ще й потрапити на бюджет(!). Якщо так триватиме й далі, то наступного року будуть брати навіть тих, хто не матиме 123 бали (абсолютний мінімум)? До чого котимося? Де дно прірви?

У кількох навчальних медичних закладах кількість заяв абітурієнтів з балами нижче 150 становить понад 20%. А у Луганський медичний університет таких «геніїв» пропонують зарахувати аж – 37%!

Що будуть лікувати такі «докторішки» через 7 – 10 років? А хоч би що! Їм все «по плечу!». Вони можуть з тим самим «успіхом» і шмарклі лікувати, і пересадку серця робити – загальний курс медицини «проспали». Правда, гомілки верхню від нижньої на вигляд не розрізняють і стравохід від товстої кишки так само, але серце від шлунка... хоч і з третього разу... без проблем!

Докерувалися! А що, все повинно бути платне і за життя так саме належить платити. Хто має гроші – той заплатить за VIP палату... у Відні. А хто ні? Того за бюджетні кошти поховають у «Братській могилі». Називаєте мене циніком? Даремно – це ж правда, життя. Куди від неї подітися?

Особливо мене «втішила» з цього приводу думка нашого «найфахівішого» міністра від медицини пані Супрун. Коментуючи ситуацію ця «лікарка від Бога» (не дай Бог у такої лікуватися) не знайшла нічого кращого, як запропонувала наступного року «встановлення мінімального прохідного балу для вступників до медичних вузів». Ну, навіщо травмувати молоді душі. «Вони ж діти...»...

Зрозуміло, що ні Супрун, ні Гройсман, ні Порошенко, ні їх родини у таких «лікарів» лікуватися не будуть. А народ? Йому й цього вистачить. Нехай подякує, що взагалі щось є...

Вас більше не дивує, що у кріслі стоматолога помирає дитина, яку невірно «інтубував» анестезіолог? А мене дивує: чому тільки одна!? Ну, не знає лікар як правильно розраховувати дозу наркозу на кілограм живої ваги, натомість знає, як брати гроші. І ви продовжуєте стверджувати, що він нічого не знає? На трієчку щось та вивчив...

Життя дитині не повернути? Але ж, це життя чужої дитини, не Президента, не Прем'єра, не Міністра охорони здоров'я – його не шкода?!

Сергій ОСОЛОДКІН