Правила змінять. Чи призведе це до зміни результатів?

Правила змінять. Чи призведе це до зміни результатів?

На минулому тижні депутати ВРУ так і не спромоглися наблизитися впритул до вирішення проблеми: як будуть відбуватися вибори органів місцевого самоврядування.

За якими ж правилами будемо обирати місцевих депутатів, сільських, селищних та міських голів?

Нагадаю, що 25 жовтня 2015 року, повинні відбутися планові вибори. Хоча вже зараз можна говорити, що ці органи влади будуть тимчасові, не більше ніж на 2 роки.

Вже зараз політики заявляють, що одразу після внесення змін у Конституцію, і проведення адміністративно-територіальної реформи (у 2017 році?), місцевих депутатів доведеться знову переобирати, адже буде змінено конфігурацію не тільки окремих населених пунктів і районів, але й, скоріш за все, областей.

Влада продовжує активно проштовхувати ті реформи, які їй здаються більш привабливими, і які можуть дозволити їй ще на кілька років закріпитися у владних кріслах. А тому питання обрання депутатів стає чим далі, тим більш актуальним. Роль та значення «місцевих» депутатів складно переоцінити, адже саме вони будуть приймати рішення від «імені народу», у т.ч. й про «об'єднання», «розширення» територій, «скасування» самого факту існування певних територій, як адміністративних одиниць, створення нових агломерацій. Саме місцеві депутати будуть приймати рішення про закриття закладів освіти, медицини тощо.

Сьогодні влада, не запитав у місцевої громади, хоче вона цього чи ні, вже втрутилася у повноваження органів місцевого самоврядування і перебрала на себе право визначення чисельної кількості депутатів місцевих рад. У світлі проекту нового Закону, який буде мати назву «Про місцеві вибори», право визначати кількісний склад рад у місцевих депутатів забрали. Відтепер кількісний склад депутатів буде раз і назавжди закріплений у Законі (раніше депутати самі визначали скільки їх буде у раді наступного скликання).

Голослівні заяви про те, що кількісний склад рад треба скорочувати, знайшли своє місце у проекті, і який на наступному пленарному тижні треба приймати «кров з носу».

Скорочення чисельності депутатів у першу чергу призведе до того, що вони стануть ще більш контрольованими, і ще більш «далекими» від виборців. У той час як чисельність депутатів стане у два рази меншою, навантаження на одного депутата, якщо він насправді буде працювати, збільшиться практично у двічі (за кількістю виборців).

Так за нашими підрахунками, відповідно до тієї формули, яка прописана у проекті закону, Херсонщина матиме такий розклад депутатських сил.

ХЕРСОНСЬКА ОБЛАСТЬ (станом на 30.06.15р.)
Населення – 1 065 863 осіб. Виборців – 864 665 осіб. Відповідно до п. 21, ч. 3, ст. 16, проекту, у тих регіонах, де кількість виборців складає від 800 000 до 1 100 000 осіб – рада матиме у своєму складі – 60 депутатів.

Місто ХЕРСОН
Населення – 334 169 осіб. Виборців – 279 515 осіб. Відповідно до п. 16, ч. 3, ст. 16, у населених пунктах, де кількість виборців складає від 250 000 до 300 000 осіб, рада матиме у своєму складі – 40 депутатів.

Райони ХЕРСОНА (станом на 30.06.15р.)
Дніпровський – 80 387 виборців. Депутатів – 32 особи (п. 12, ч. 3, ст. 16, кількість виборців від 70 000 до 100 000 осіб).
Комсомольський – 97 926 виборців. Депутатів – 32 особи.
Суворовський – 101 202 виборців. Депутатів – 34 особи (п. 13, ч. 3, ст. 16, кількість виборців від 100 000 до 150 000 осіб).

У проект закону закладено й зміну форми обрання депутатів. На рівні нашого міста, якщо не будуть прийняті зміни, нам доведеться задовольнятися тим, що кандидатів у депутати будуть висувати виключно політичні сили. Самовисуванців не буде.

Якщо підхід не змінять, то партії фактично узурпують право формувати місцеві ради. Чи підвищить це роль партій? Відповідати не беруся, але те, що обмежить права громадян – версію висуваю. Ці зміни так само прийняті без широкого обговорення з громадою. Відтепер громадянину, якщо він хоче висунути свою кандидатуру, треба йти на уклін до партії. Що й підтверджує, на мій погляд, думку щодо «узурпації» права громадянина на активне життя у місцевому самоврядуванні. Виходить, що якщо людина не знаходить політичної сили, яка задовольняє його погляди – вона залишається «поза грою».

З іншого боку, партії закріпляють за собою можливість маніпулювати голосом депутата, якому доведеться голосувати тільки так, як вирішить партійне керівництво. У світлі такого положення Закону, загальну кількість депутатів можна скороти до 3 – 7 осіб – по одному представнику від партії, який матиме відповідну кількість «умовних голосів», залежно від того, скільки відсотків партія «назбирає» у ході голосування.

Що стосується «прохідного» бар'єру, то він поки складає 5% для партій і 7% для блоків. Втім, у ВРУ зареєстровано ініціативи окремих депутатів щодо внесення зміни у цю норму. Пропонується знизити прохідний бар'єр для партій до 3%, а для блоків до 5%. Виникає питання: чому така дискримінація, в принципі. Чим блок гірше ніж окрема партія?

Як бачимо у проекті закону, який вже проголосований у першому читанні, а отже прийнято за основу, знову з'явився такий конгломерат як «блок». Хоча, треба зазначити, що ще кілька років тому, коли цю форму відміняли, говорили про те, що вона стара і себе віджила, і що блоковість стає на заваді злагодженій роботі депутатів у подальшому.

Та, мабуть, в окремих політичних силах бачать всю складність щодо електоральної підтримки восени цього року, що там вирішили, що «об'єднавшись» вони матимуть більше шансів. Нагадаю, вже прозвучав натяк, що політичні сили Порошенка та Яценюка – думають про об'єднання зусиль у боротьбі за електорат.

Чи виправдає себе така форма на місцевому рівні? Подивимося. Відповідь дасть тільки час. Особисто я переконаний, що «блоки» можливо й варто було б повернути у виборчий процес, але тільки на загальнодержавному рівні, при обранні депутатів ВРУ, у той час як на місцевому рівні треба залишити можливість самовисування (у крайньому випадку змішану форму).

У світлі пропонованих змін, роль та значення активної участі громади у голосуванні – значно зросте.

У проекті є одразу кілька змін, які, за задумом авторів, покликані підняти рівень активності виборців. Це стосується обрання міських голів. У проект закладено, що у містах з кількістю виборців понад 90 тисяч (таких як Херсон), для обрання на посаду міського голови кандидат повинен набрати «абсолютну більшість» голосів: 50% + 1 голос, від тих, хто проголосував. У містах з кількістю виборців менше 90 тисяч, треба набрати «відносну більшість» (більше того, хто йде наступним). Фактично вводиться форма обрання міського голови у два тури.

Хочу звернути увагу, що зараз у ВРУ зареєстровано поправку, яка пропонує замінити цифру 90 на 350 тисяч. Т.т., у разі її прийняття, у тих містах, де кількість виборців менше 350 тисяч, обраним міським головою буде вважатися особа, за яку проголосувала «відносна більшість» виборців.

Якщо поправку приймуть, то норма Закону торкнеться приблизно 90% населених пунктів України (міст де кількість виборців понад 350 тисяч – одиниці, в основному міста мільйонники).

У разі прийняття поправки, автоматично відпаде необхідність у другому турі. Чи правильно це? Тема окремої розмови.

Якщо змін не буде, то ми матимемо вибори мера Херсона у два тури (другий відбуватиметься не пізніше ніж за 3 тижні, після встановлення результатів виборів у першому турі).

Після того, як комісія визнає, що у першому турі мера не обрано, для участі у другий тур будуть допущений ті кандидати, які набрали перші дві суми (або стільки кандидатів, скільки набрали однакову кількість голосів виборців), від тих, хто взяв участь у голосуванні в першому турі.

У разі проведення другого туру обраним буде вважатися той кандидат, який набере «відносну більшість» голосів виборців, які візьмуть участь у голосуванні (більше ніж інші).

Що ж стосується депутатів, то тут система буде більш складною. Якою саме? Поки сказати неможливо. Зараз проголосована пропозиція, відповідно до якої депутатів у великих населених пунктах (понад 90 тисяч виборців) обирати у багатомандатних округах за відкритими партійними списками, у той час у населених пунктах де чисельність виборців менше 90 тисяч, закріпити мажоритарну систему, з можливістю висування кандидатів як партіями (блоками) так і самовисування.

Що стосується встановлення результатів виборів, то у великих населених пунктах партії і блоки, для участі у розподілі мандатів повинні будуть подолати встановлений прохідний бар'єр. Яким він буде остаточно також поки невідомо.

Щодо участі партій у виборчому процесі поки суттєвих змін немає. Хоча, поправка, яка зареєстрована зараз у ВРУ, пропонує обмежити участь партій.

Пропонується дозволити брати участь тільки тим партіям, які були зареєстровані за 365 днів до дня голосування. Якщо така норма пройде, це ускладнить ситуацію з партіями «лівих сил». Відтепер не тільки де факто, але й де юре, не існує «комуністичної партії», а рівно й будь-якої іншої, яка б носила у свої назві це слово. Всі вони відповідно, до закону «Про декомунізацію» зобов'язані були у строк до 20 червня пройти перереєстрацію та внести відповідні зміни у Статути та назви партій, ті, які цього не зробили (у першу чергу сама КПУ), опинилися поза законом.

Наскільки така ситуація відповідає чинному законодавству, відповідь дасть Конституційний суд України, до якого за тлумаченням звернулися депутати ВРУ.

Особисто я не думаю, що Суд буде поспішати із своїм рішенням по цій справі, і поки ми маємо говорити про те, що на «лівому фронті» виник вакуум. Хто й як буде його заповнювати? Які саме політичні сили спробують завоювати авторитет і увагу електорату, який без сумніву готовий підтримувати ліву – «соціалістичну» ідею – питання відкрите.

Яка з партій за короткий проміжок часу, а тут всього 2 – 3 місяці зможе переорієнтувати на себе увагу виборців та й матиме їх голоси.

Треба зазначити, що в світлі всіх змін, у тому числі й введенні дуже умовних «відкритих списків», без сумніву, на перший план вийдуть яскраві неординарні, харизматичні особистості (у т.ч. і від колишньої КПУ), які, у разі включення їх партіями, зможуть досить легко «потягнути» на собі місцевий список всієї партії. Я думаю, що партіям ще доведеться за деякими з них побігати.

Тим більшими будуть їх успіхи, якщо вони – особистості, об'єднаються або у списку однієї партії, або утворять блок із кількох партійних осередків (хоча, це потягне за собою додаткові проблеми, адже блоки, в усіх випадках, повинні будуть набирати на 2% голосів більше ніж партії).

Без сумніву виграє та партія, яка назбирає під своїми прапорами якомога більше таких «особистостей». Тим більше, що робити «іменні» блоки заборонено: абз. 2, ч. 4, ст. 32 Проекту Закону «Про місцеві вибори»: «Повна або скорочена назва блоку не може містити прізвище, ім'я або по батькові фізичної особи, крім випадку, коли відповідні відомості містяться у назві місцевої організації партії, що входить до блоку». Явний натяк на існуючу партію від влади. Всім іншим заборонили, а собі залишили преференції.

Отже, на перший план, все ж, сподіваюсь, вийде яскрава місцева особистість. Як показують результати місцевих опитувань, у світлі відміни «мажоритарки», при правильній рекламі, особа може допомогти «привести» список партії, а якщо таких осіб кілька, то партія може розраховувати на те, що вона отримає високі відсотки, і приведе у раду значну кількість депутатів.

Ситуація з особою все ж виходить на перше місце. І якщо у виборців вистачить сил, часу та натхнення перечитати всі довжелезні списки, і вони знайдуть ту саму особистість, то партіям вже зараз слід замислитися, а кого ж вони будуть включати у списки для голосування по кожному округу.

Проблема для партії тим більш складна, що яскравих осіб в місті не так вже й багато, а тих, хто здатен «потягнути список», ще менше. Тим більше, що на імені Всеукраїнського лідера чи назві партії «прокотитися» буде дуже складно – виборці починають потрохи розуміти, що краще свої, ніж «казачки» хоч і з гучним партійним ім'ям.

На місцях будуть працювати не «Всеукраїнські лідери», а місцеві громадяни. Як тільки виборці це зрозуміють остаточно – вони зможуть насправді сподіватися на кардинальні зміни у своєму населеному пункті, хоч у селі, хоч в місті.

Сергій ОСОЛОДКІН

Херсонцы в твиттере