Нам не потрібна пам'ять…

70-років тому, у ці травневі дні, закінчилася Велика Вітчизняна війна. Як святкували ювілейну дату в Херсоні...

Не секрет, що останнім часом навколо теми Перемоги у Великій Вітчизняній війні, точаться неприкриті ідеологічній війни. Окремі політикани від різних політичних партій та угрупувань намагаються знову й знову зіштовхнути лобами людей різних поколінь та різних політичних поглядів, на героїчне минуле Радянського та Українського народу, як у роки Великої Вітчизняної війни зокрема, так і Другої Світової війни взагалі.

Нагадаю, Друга Світова розпочалася 1 вересня 1939 року і стала війною двох світових військово-політичних коаліцій та була найбільшим збройним конфліктом в історії людства, у якому брали участь 62 держави (з 73 існуючих на той момент), або біля 80% населення земної кулі. Бойові дії велися на території трьох континентів, у водах чотирьох океанів, і це був єдиний конфлікт, у якому була застосована ядерна зброя. Закінчилася Друга Світова – 2 вересня 1945 року.

Цього року, в Україні, День Перемоги – 9 травня, було оголошено днем святкування Перемоги у Другій Світовій. Дивно, чи не так? До завершення конфлікту ще 4 місяці, а Українці «перемогу» вже відзначили. Чому?

Чи не тому, що в Україні намагаються нивілювати все, що стосується Великої Вітчизняної. Все більше говорять не про «Велику Вітчизняну», а саме про «Другу Світову 1939 – 1945 років». Якщо ми святкуємо Перемогу у «Другій Світовій війні», то чому на чотири місяці раніше ніж це сталося, і чому не говоримо про «Перемогу 1941 – 1945 роках»?

Чому саме сьогодні так багато говорять про «союзників»? Якби не вони, не було б Перемоги?

Що б не говорили політики про те де, коли і за яких обставин відбувалися бойові дії, але ми ніколи не забудемо, що більша частина театру бойових дій Великої Вітчизняної війни прийшлася на територію двох республік: України та Білорусії і того, що саме з наших територій почалося звільнення від фашизму не тільки колишнього Радянського Союзу, але й всієї Європи та світу.

То чому ж ми, сьогодні, так ставимося до ветеранів, до пам'яті про тих, хто загинув? До тих, хто й сьогодні живий? До самого факту війни? Чому цього року влада зробила все можливе, аби святкування не були такими урочистими? Чому не було Параду переможців? Для того, аби дійства були найменш публічні, а у них взяли участь якомога менше людей?

З минулого року, коли в Україні змінилася влада, ми другий рік поспіль не проводимо масштабних святкових заходів. Пригадаймо: минулого року, Херсонський міський голова Володимир Миколаєнко, своїм рішенням заборонив проводити марш-парад, мотивуючи це загрозою «міфічних» терористичних актів?

Цього року, попри всі заяви Президента Порошенка, що ми гідно відзначимо 70-й День Перемоги, все вийшло з точністю до навпаки.

Що ж стосується підготовки до святкування у нашому місті, то тут треба віддати належне міській владі. Згідно її публічних заяв, які пролунали ще два місяці тому, саме міськвиконком став організатором святкування «70-ї річниці Перемоги над нацизмом у Європі та 70-ї річниці завершення Другої світової війни»... Звернули увагу на формулювання: ми святкували щось, що відбувалося у Європі? А Україна тут до чого?

Автор матеріалу мав певне відношення до організації та проведення деяких окремих заходів, у рамках урочистостей, які проходили у парку Слави, в Херсоні, і на власні очі, а не за чутками знає, яких титанічних зусиль доклали працівники виконкому, зокрема заступник міського голови з гуманітарних питань Сергій Черевко, для того аби святкування відбулися на найвищому рівні.

І от, у той момент коли було проведено останнє засідання, коли організаційний комітет у черговий раз провів виїзне засідання у «Парку Слави», коли було розставлено всі крапки над «і», коли до початку дійства залишалося менше доби – роздався грім з ясного неба: заява Андрія Путілова, Голови ОДА, про те, що він не рекомендує проводити частину заходів, а саме урочисту ходу від площі Героїв Сталінграду до Парку Слави.

Повідомлення прес-служби ОДА: «9 травня, у рамках відзначення 70-ї річниці Перемоги над нацизмом у Європі та 70-ї річниці завершення Другої світової війни, з метою безпеки громадян, традиційна хода від площі Героїв Сталінграду та салют мають бути відмінені. Т

Таке звернення голови облдержадміністрації Андрія Путілова до міської влади Херсона було підтримано 7 травня на зустрічі з представниками політичних партій та громадськістю Херсонщини.

Андрій Путілов відзначив, що у 70-ту річницю Перемоги особлива увага приділяється масовим заходам, під час яких можливі провокації.

«Доцільно відмінити салют, який у цей непростий час викликатиме неспокій у людей», - також підкреслив Андрій Путілов».

Як стало відомо автору, заступника міського голови Сергія Черевка, офіційно, під розписку, про таку думку губернатора повідомили пізно ввечері 7 травня. Фактично такий собі пан Путілов – втрутився у питання органів місцевого самоврядування, і одноосібно прийняв рішення, яким порушивши низку законів України.

З якого такого переляку? Чому «думка» Путілова виявилася «головною» над всіма іншими? З якими громадськими організаціями він радився? Чому Путілов вирішив, що він більш розумний, ніж Херсонська міська громада?

І ще одне питання: що ж у нас за влада така, якщо вона не може забезпечити безпеку своїм громадянам?

Чи насправді проходження колон вулицями міста настільки небезпечно? Невже той, хто насправді хотів щось утнути, не зміг би цього здійснити під час дійства у парку?

Питань багато. Відповідь тільки одна: намагання прибрати «парадність» дійства. Одна справа, коли щось відбувається локально, на схилах Дніпра, і зовсім інша – дати можливість пройтися центральними вулицями міста кільком тисячам громадян...

Фактично у Херсоні «відіграли» той самий сценарій, який був у Києві: всі дійства прибрали із центру. Путілов просто виконував «замовлення» Києва, роблячи це чужими руками?

Я не випадково наголошував на тому, що міська влада, а особливо її окремі працівники, кілька тижнів ретельно готували дійство: проводили наради, перевіряли, контролювали, писали, читали, мили, фарбували, білили, асфальтували і т.і. І все це тільки для того, аби самих себе наказати – показавши себе перед всім світом дурнями?

А як по-іншому можна розцінювати те, що 8 травня, коли фактично все було готово і місто витратило купу сил і грошей, що не хто інший, як сам Виконавчий комітет Херсонської міської ради (який кілька місяців займається організацією) звертається у Херсонський окружний адміністративний із позовом до Херсонського міського комітету Комуністичної партії України, Херсонського міського осередку Всеукраїнського громадського об'єднання «Антифашистський комітет України», Херсонського обласного осередку громадської організації «Всеукраїнське громадське об'єднання «Інтелігенція України за соціалізм», яким просить заборонити проведення заходу – святкової ходи 9 травня від пл. Героїв Сталінграду до парку Слави?

Де ж логіка? Що виходить? Не місто готувалося до проведення цих заходів, а саме ці організації? Нонсенс. Виходить, що влада не робила нічого для проведення ходи? Як же бути тоді із всіма заявами, затвердженими міським головою графіками, розпорядженнями? Виходить, що все, про що говорила влада – фікція? Чи одна її частина не знала, що робить інша?

А можливо, все простіше: треба було, у авральному порядку, знайти будь-яку зачіпку і поламати все, що було із такими трудами насправді побудовано?

У чому логіка? Де вона? У тому, що Путілов повинен був відрапортувати у Київ, що «параду не буде».

Де ж повага? Де совість? Де елементарні крихти поважного ставлення до людей? Адже не для всіх 9 травня це тільки День «закінчення Другої Світової», який запровадили цього року. Що ж ми тоді святкували всі 69 років до цього?

Що ж стосується судового позову, то 8 травня, суддя Херсонського окружного адміністративного Дубровна В.А., проголошує Ухвалу, про відкриття провадження та закінчення підготовчого провадження по справі № 821/1434/15а, і на 16 годину, того ж, 8 травня, призначає слухання справи по суті.

Не буду загострювати увагу на юридичних тонкощах, але юристи вважають, що справа призначена до слухання із певними порушеннями КАСУ щодо і термінів розгляду, і прав сторін. Наголошу на іншому факті. Суд ще не почав слухання, а «придворні» ЗМІ вже розтрубили на весь світ, що у Херсоні не буде і ходи, і що рух транспорту не буде перекриватися.

Що сталося? Ще до рішення Суду пересічним громадянам, на рівні підсвідомості, внесли інформацію: святкування не буде. Про те, що дійства, які заплановані у Парку Слави: мітинг, покладання квітів, показові виступи силовиків, концерт, який хоч і не організовувало «місто», але до організації якого гуманітарні управління Виконкому доклали чи мало зусиль щодо допомоги його проведення (організатором концерту виступила обласна організація Всеукраїнського союзу жінок-трудівниць «За майбутнє дітей України») – не було сказано жодного слова. Для чого? Можу припустити, для того, аби людей було якомога менше. У більшості святкові заходи асоціюються саме із ходою.

Що ж стосується Позову. Суд, розглянувши справу по суті – відмовив Позивачеві (Виконкому) у задоволенні позову в повному обсязі, мотивуючи це тим, що він не надав доказів: «Під час розгляду справи судом встановлено, що докази того, що відповідачі по справі та учасники їхніх зібрань мають насильницькі та злочинні наміри, спрямовані на підрив національної безпеки та громадського порядку відсутні.

Позивач по справі не надав жодного доказу того, що проведення зазначеного заходу створює реальну небезпеку національній безпеці та громадському порядку, а також може призвести до заворушень чи вчинення кримінальних злочинів, що створить загрозу здоров'ю населення або правам і свободам інших людей».

Чи можна припустити, що ситуація із позовом була створена штучно? Мабуть, так. Пізно ввечері, після того, як було здійснено такий галас, і де факто було оголошено про те, що «ходу заборонив губернатор», організатори не мали ніякої можливості «відіграти» назад. Наступного дня довелося «викручуватися».

Ті, хто подавали заяву на ходу все ж організували, кого змогли. Тих, хто прийшов вранці 9 травня на площу Героїв Сталінграду, відправляли на місце проведення мітингу, у парк Слави, пішою ходою, але не центральними вулицями міста, а пішохідними доріжками або другорядними вулицями. Ветеранів підвозили у Парк Слави автобусами – святково прикрашені машини скасували.

Дійство на меморіалі відбулося у повному обсязі, але його частину – яскраву ходу вулицями, було «зіпсовано». Попри все губернатор та мер сказали «правильні» слова, вручили пам'ятні відзнаки, поклали квіти та хильнули 100 грамів... «фронтових».

І тут ми знову повертаємося до головної думки заборони ходи – безпека для державного устрою. Виходить, що на місці дійства, у Парку Слави, заходів безпеки було достатньо? А ті, кому намагалися заборонити ходу, вже ніяких дій «проти громадян» вчиняти не збиралися? Чому? Чи не тому, що й не мали таких намірів?

Той, хто дуже хотів, аби «святковості» у дійстві було якомога менше, прорахувався – людей, які все ж прийшли на меморіал, було так багато, що іноді їх не вміщувала центральна алея: кілька десятків тисяч (у десятки разів більше ніж минулого року).

Святкування позаду, але питання залишилися: навіщо насильницьким шляхом стирати з людської пам'яті героїчне минуле цілого народу?

Сергій ОСОЛОДКІН

Фото Тетяна Бойко

Херсонцы в твиттере