Обман, знову обман

Обман, знову обман

Минулого тижня прес-служба Херсонської обласної державної адміністрації розповсюдила заяву Міністра соціальної політики України Павла Розенка з коментарем щодо відмови держави в оплаті пільгового проїзду в громадському транспорті для окремих категорій громадян.

Зокрема, прес-служба наводить пряму мову Міністра: «Пільги для проїзду у громадському транспорті для певних категорій осіб буде збережено».

Що стоїть за подібними зайвами урядовців, чого реально можна очикуваті людям? Детальніше розібратися в цій ситуації нам допоміг народний депутат України VII скликання, кандидат економічних наук Володимир САЛЬДО.

«По-перше, відповідно до рішення, яке прийняли народні депутати України 28 грудня 2014 року, з 1 червня держава припинить фінансувати за власний рахунок пільги для більшої кількості громадян, які до цього їх мали. Нагадаю, що тієї ночі депутати внесли зміни більше ніж до 50 Законів та підзаконних актів України, і всі вони стосувалися скасування або призупинення оплат з державного бюджету по певних пільгах.

Пільговий проїзд за державний кошт буде збережено дуже незначній категорії громадян: інвалідам І та ІІ груп, дітям-сиротам, дітям з багатодітних родин, учасникам бойових дій (тільки у міському транспорті).

Як бачимо, до «пільгового коридору» відтепер потрапляє дуже незначна кількість осіб. А тому можна говорити, що більшість пільговиків: пенсіонерів, чорнобильців, дітей війни, пенсіонерів Збройних Сил, так само як і ще кілька десятків категорії, у тому числі й дітей-школярів та студентів, держава фінансувати за власний рахунок відмовилася.

При цьому Міністр заявив, що Кабінет Міністрів «надав можливість місцевим органам влади там де, існує проблема перевезення школярів, на свій розсуд визначати потребу в пільговому проїзді на громадському транспорті. Це вже буде рішення місцевих органів влади».

«Тут ключова фраза «місцеві органи влади», - розвиває свою думку Володимир Сальдо. – Кабмін повністю переклав відповідальність за пільгове перевезення громадян на плечі органів місцевого самоврядування, на місцевих депутатів. Відтепер всі пільгові категорії «можуть», зверніть увагу на термін «можуть», а раніше він звучав «мають право», фінансуватися із місцевого бюджету.

Тобто, центральна влада зняла з себе будь-яку відповідальність і зобов'язання. Те, чим раніше держава займалася в обов'язковому порядку, сьогодні лише «можуть», а не «зобов'язані» робити на місцевому рівні. Аби ці та інші пільги надати, органи місцевого самоврядування повинні знайти гроші на місці. А де їх взяти? Фінансування обмежене. Його хронічно не вистачає, для того аби утримувати комунальну власність, ремонтувати, латати і так далі.

Як людина, яка багато років у дуже важкі часи займалася місцевим бюджетом, можу сказати, що гроші на надання цих пільг можна «знайти» тільки за рахунок «зняття» з інших статей. А це нереально. Тому всі перелічені категорії громадян залишаться без пільг в оплаті за проїзд як у міському, так і в приміському транспорті (залізничний та водний транспорт, автобусні перевезення)».

Для кого-для кого, а для кількох десятків тисяч херсонців, особливо, людей старшого віку питання пільгового проїзду річковими трамвайчиками та приміськими автобусами дуже актуальні – попереду «дачний сезон». Ми добре знаємо, що більшість пенсіонерів «живуть» з «дачних городів», які тримають і доглядають з останніх зусиль на дачних ділянках у пониззі Дніпра.

«Минулі роки ми завжди винаходили кошти на компенсацію пільгових перевезень. Додатково до грошей, які виділяла держава, міська рада з великим навантаженням, але направляла фінансування, аби пароплави рухалися хоча б двічі на тиждень за пільговими цінами, - поясняє В.Сальдо. – Але зараз є загроза, що ситуація буде критичною. Винайти у місцевому бюджеті кошти для повної компенсації витрат на перевезення річковим транспортом буде дуже складно.

Навігація цього року, насправді, під великим знаком запитання. Якщо не буде компенсацій, потік людей, котрі зможуть їздити на дачі, стане мізерним, адже ціни на квитки будуть «захмарні». Маленький пасажиропотік викличе нерентабельність експлуатації лінії. Як наслідок, водники вимушені будуть просто припинити перевезення».

Чим же пояснюють у Міністерстві такий хід? Як заявив пан Міністр, - тим, що «безкоштовного проїзду» не існувало ніколи. За це платила держава, беручі гроші з державного бюджету: «...у пенсіонера бралася одна сума і віддавалася автотранспортним підприємствам. Занижувалася пенсія для того, щоб розрахуватися за так званий пільговий безкоштовний проїзд. Зараз філософія цієї системи буде змінюватися. Кому треба допомагати – буде адресна допомога».

Чи насправді це так?

Володимир Сальдо коментує: «Якби пенсії для всіх категорій громадян, які їх отримують, були б збільшені, або якби кожен пільговик, починаючи з 1 червня, став отримувати додатково якусь суму грошей, що визначалася б як компенсаційна частка для проїзду, з такою системою ще можна було б погодитися. Але, пенсії не збільшують. Компенсації не призначають. Про яку адресну допомогу може йти мова? Виходить, що від усіх своїх зобов'язань перед пільговиками держава просто відмовилася, у кращому разі, переклавши їх на плечі органів місцевого самоврядування. Вперше за довгі часи пільговики залишилися сам на сам зі своїми проблемами. Те, що сказано Міністром, – блеф. Просто гра у слова і не більше. Держава зрадила частину своїх громадян».

Нажаль, змушені зголоситися з нашим експертом і констатувати, що не тільки пенсіонери, а й значна частина тих, хто роками мав від держави певну підтримку, відтепер будуть змушені розраховувати тільки на себе.

Василь КУРУКОВ