Владислав працював хірургом у міліцейській лікарні, і за мобілізацією міг служити десь у тиловому шпиталі, а не на передовій – подалі від куль та снарядів. Але за покликом серця активіст Євромайдану записався у добровольці,і під час оточення під Іловайськом не покинув бойових побратимів. Виривався разом з ними з «котла», і потрапив під обстріл, отримавши смертельне поранення.
У 30-річного Владислава залишилися маленькі син та дочка. Оскільки родина власного житла не мала, міськрада підшукала родині героя помешкання у багатоповерхівці на вулиці Покришева. Ордер на квартиру вдові медика вручив особисто міський голова Володимир Миколаєнко. На будівлі лікарні МВС, де працював хірург, також повісили меморіальну дошку на його честь, а громадськість вимагає присвоїти закладу ім'я Владислава Ковальова.