Херсонці звернулися до Президента

Не знайшли іншого виходу з скрутного становища, як звернутися з відкритим листом до Глави держави, херсонці – мешканці гуртожитку по вул.Карбишева, 28-а ( колишнього ЗАТ «Красень).

Друкуємо звернення мовою оригіналу:

ВІДКРИТИЙ ЛИСТ

Групи мешканців гуртожитку за адресою місто Херсон, вул. Карбишева, 28-А

Щодо того, що на даний час у місті Херсоні свідомо не беруться до уваги вимоги законів та доручень Президента України!

Дізнавшись, про опублікування статей прокуратури міста Херсона під назвою «Прокуратура міста не розуміє «політику подвійних стандартів» органів місцевого самоврядування» розміщену на офіційному веб-сайті прокуратури Херсонської області та газеті «Гривна» — «Прокуратуру и горсовет поссорил квартирный вопрос», нашому обуренню не було меж. Скільки ще, може знущатися «Херсонська прокуратура» над простими людьми, які захищають свої Конституційні права на житло?

Висвітлене питання у вищезгаданій статті, стало дуже болючим, для нас, групи мешканців гуртожитку по вул. Карбишева, 28-а у місті Херсоні.

На нашу думку, в даний час, ми стали заручниками, такої ситуації, в якій страждають звичайні люди, які здобули шанс реалізувати своє Конституційне право на житло. І зараз повинні захищати зазначене право, від органів державної влади. З причини з'ясування стосунків «старого» та «нового» керівництва закритого акціонерного товариства «Красень», яке на даний час вже знаходиться у стадії ліквідації. Та одну із сторін яких, дуже «плідно» підтримує прокуратура Суворовського району міста Херсона.

Прокуратура вказує, в своїй статті, що ми ніякого стосунку до ЗАТ «Красень» не мали, не зважаючи навіть на те, що серед нас окрім рядового складу працівників, які працювали за сумісництвом, є навіть працівники які займали керівні посади в товаристві, головний бухгалтер, заступник генерального директора, начальник дільниці та інші, що підтверджено документами та трудовими книжками. Що деякі з нас працювали на товаристві більше 10 років. Це, чомусь прокуратурою, замовчується та не висвітлюється? Але суть не втому.

Ми проживаємо у даному гуртожитку досить довгий час, у відповідності з ордерами, виданими нам ЗАТ «Красень» у 2009 році, про які керівництво товариства запевняло нас, що вони абсолютно законні та правомірні. Після того, як ЗАТ «Красень» збанкрутував та увійшов у стадію ліквідації, зазначений гуртожиток 13.10.2009 року було передано у комунальну власність, до розпорядження та володіння Херсонської міської ради. В нас нарешті з'явився шанс, з часом, реалізувати своє право на житло, відповідно Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків». Але нашим сподівання не судилося стати реальністю, з банальною для нашої країни підстави.

Після того, як у 2011 році, прокуратура міста Херсона почала займатися розслідуванням незаконних дій керівництва згаданого підприємства, знайшлись вельми сумнівні громадяни, представники «старого» керівництва, які скориставшись можливістю, почали звертатися зі скаргами до прокуратури про те, що Ми, начебто, проживаємо у гуртожитку безпідставно. Що право, на заселення в дані кімнати належало іншим працівникам ЗАТ «Красень».

Прокуратура, навіть не розібравшись у дуже заплутаній ситуації, миттєво відреагувала, і після року судової тяганини — судовими рішеннями апеляційної інстанції у 2012 році, ордери на кімнати (які за житловим законодавством України, дійсні 30 днів) видані нам ЗАТ «Красень» у 2009 році, були все-таки визнані недійсними, у зв'язку із тим, що вони не містять формального узгодження із профспілковим комітетом ледве працюючого на той час підприємства. В частині позовних вимог прокуратури, щодо того, що ми мешканці гуртожитку, при визнані зазначених ордерів втратили право користування спірним житлом, їм було відмовлено.

Причиною не дотримання законодавства, керівництвом ЗАТ «Красень», при видачі зазначених ордерів, як виявилось стало те, що коли у 2009 році змінилося керівництво, на товаристві залишився «старий» профспілковий комітет, який підтримував інтереси «старого» керівництва, та не визнавав «нове». Даний профспілковий комітет на контакт з «новим» керівництвом не йшов, на листи та пропозиції співпраці не відповідав. Тому в підсумку ми отримали ордери на кімнати, за одноособовим рішенням керівництва ЗАТ «Красень» без погодження відповідного профспілкового комітету, тобто з порушенням норми ст.128 Житлового Кодексу Української РСР (яка вже дуже застаріла).

Також прокуратура, у своїй статті не зазначила, що вони займаються лише певною групою мешканців зазначеного гуртожитку, тобто нами — 21 сім'єю, які займають 14 кімнат зазначеного гуртожитку. На нашу думку, по причині того, що особи які видають себе за профспілковий комітет ЗАТ «Красень» та компрометують ситуацію, вважають нас, представниками «нового» керівництва.

Прокуратура не звертає уваги на те, що в даному гуртожитку проживають, ще близько двох сотень людей, які були заселені до гуртожитку, у відповідності з ордерами, які аналогічно до наших були видані без відповідного дотримання житлового законодавства України. Деякі з цих людей, проживають в гуртожитку, зовсім без ордерів та інших законних підстав, тобто самовільно. Це також, ні яким чином прокуратурою не зазначається.

Як і те, що до 2009 року, «старе» керівництво ЗАТ «Красень», використовувало переший та другий поверхи гуртожитку, під не гласний готель та склад. Чи змогли б ми заселитися у кімнати, у яких проживали люди? – Звичайно, що ні! Будинок ЗАТ «Красень» побудовану ще 1988 року. Чому тодішнє керівництво товариства, на той час, не займалося житловими питаннями 75 робітників ЗАТ «Красень»? Чому з 1988 року по 2009 рік в спірних кімнатах гуртожитку юридично ніхто не проживав? Відповідь на ці запитання очевидна для всіх, окрім «захисників-прокурорів»!

Дані кімнати використовувалися для особистих потреб керівництва в особі Мірошниченка та його доньки Власової Л. В., яка і зараз підбурює профспілкових діячів та обіцяє, що зробивши капості людям, які прийняли «нове» керівництво у 2009 році ЗАТ «Красень», саме їх сім'ї отримають відсужені руками прокурорів кімнати із капітальними ремонтами.

А чого ж, будучи керівником даного підприємства, Власова Л. В. не вирішила «житлову проблему своїх підлеглих», якщо вона існувала у 75 робітників? Чого 21 рік не було приділено уваги цій «проблемі»?

І знову очевидна відповідь – проблеми такої не існувало, адже із 75 робітників, яких «захищають прокурори всіх рівнів» лише 2 перебувають у міській черзі на поліпшення житлових умов, адже всі інші 73 особи приватизували та мають у власності житло, більшість з якого розташоване у тому ж «зачарованому» будинку по вулиці Карбишева, 28-А.

Коли ж закінчиться ця помста? І чому підбурювачі та і самі пани прокурори не розуміють, що вони не зможуть отримати наші кімнати, у разі їх звільнення, для ремонту яких більшість із нас брала кредити у банках і досі їх виплачує.

Чого ж ці кімнати не цікавили «несправедливо позбавлених» 75 робітників ЗАТ «Красень», коли вони використовувалися для інтимних зустрічей за певну плату, зберігання речей керівництва Власової Л. В. Чому ними зацікавилися у 2011 році, коли ми привели до ладу дані приміщення, зробили ремонти?

Але чомусь за 3 роки судової тяганини у прокуратури не виникло бажання відповісти бодай на одне із питань, відповідь на яке очевидна.

Не береться до уваги, навіть те, що з деякими з нас Херсонською міською радою, були укладені договори найму кімнат у гуртожитку, відкриті особові рахунки на виконання цих договорів та сплаті комунальних послуг, за які ми в свою чергу, регулярно сплачуємо грошові кошти, в багатьох кімнатах були проведені значні ремонтні роботи, які значно покращили їх стан. Все було проведено тільки за наш кошт. Ні копійки не було виділено з місцевого бюджету на підтримку гуртожитку, чи ремонту у ньому. За наші кошти були погашені попередні величезні борги гуртожитку за комунальні послуги. Ми повністю все робили за власний кошт із надією, що згодом зможемо приватизувати хоча б це житло і знати, що в нас є свій рідний дах над головою.

Також хочемо зазначити, що на зустрічі у міського голови міста Херсона, з приводу зазначеного питання, нам було роз'яснено, що все буде вирішуватись у суді, і що даний вид вирішення питання спричинений тиском, який здійснюється «Херсонської прокуратурою» на Херсонську міську раду. Тому ми звернулися з листом до Президента України, який залишається нашою єдиною надією на розуміння в нашому питані.

З жовтня 2012 року, розпочалась нова стадія судових позовів, з вимогами в яких ми являємось перешкодою для Херсонської міської ради в управлінні комунальною власністю та в яких нас хочуть висилити без надання іншого житла, разом з дітьми на вулицю. Дані позови були подані всупереч доручення Президента України «Щодо забезпечення конституційних прав на житло громадян, які проживають у гуртожитках» та Закону України «Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів України, щодо вдосконалення правового врегулювання забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» від 26.09.2011 р., де вказано, що віднині мешканців гуртожитків не матимуть права відселяти з приміщень, у яких вони мешкають. «Кожен українець має бути впевнений у своєму майбутньому у власних стінах» — це слова Президента України, що розміщені на його офіційному сайті. Що вказує на те, що на даний час у місті Херсоні свідомо не беруться до уваги вимоги законів та доручень Президента України.

По усім позовам Херсонська міська рада, разом з Прокуратурою Суворовського району програли, зазначені позови залишилися без задоволення.

Не зважаючи на те, що Херсонська міська рада, як вказано в її листах до прокуратури та апеляційного суду, «не вбачає підстав для скасування рішень суду першої інстанції та стурбована можливим рішенням апеляційного суду про виселення осіб, подальше вирішення житлових питань яких стане непід'ємним тягарем для міського бюджету», прокуратура Суворовського району продовжує судову тяганину у апеляційній інстанції.

Це все наштовхує нас на думку, що дії прокуратури в даній ситуації, мають на меті здійснення тиску на людей, з особистої (корупційної) зацікавленості. Ще більш ці думки підкріплюються тим, якщо взяти до уваги ту інформацію, що керівні співробітники прокуратури Суворовського району, займають житлову площу одного з гуртожитків міста Херсона (що підпорядкований Херсонському «комбайновому заводу»).

Усі ми пам'ятаємо палатку, яка була розмішена біля Херсонської міської ради, з людьми яких було виселено з їхнього житла, тоді їх житлове питання, так і не було вирішено.

На даний час, «Херсонська прокуратура», провокує соціальний скандал у нашому місті, який може бути спричиненим, виселенням на вулицю, 45 чоловік (серед яких є навіть інваліди, учасники бойових дій, чорнобильці та пансіонери), з яких, дев'ять діти, п'ятеро неповнолітні, а дві жінки знаходяться у вагітному стані.

Скільки ще буде продовжуватися прокурорське свавілля у місті Херсоні?»

Макареня Інна Володимирівна (кімната № 16)
Кочетова Андрія Вікторовича (кімната № 40)
Мальцева Надія Вікторівна (кімната № 15)
Ракович Юлія Олександрівна (кімната № 3)
Корницька Олена Олександрівна (кімната № 8)
Омутних Андрій Олександрович (кімната № 3)
Лясота Ольга Анатоліївна (кімната № 45)
Порошин Валерій Васильович (кімната № 2)
Петрова Світлана Сергіївна (кімната № 46)
Петрова Марія Дмитрівна (кімната № 46)
Уманская Світлана Сергіївна (кімната № 2)
Коцюба Тетяна Олександрівна (кімната № 3)
Садченко Вікторія Федорівна (кімната № 4)
Назіпова Світлана Владиславівна (кімната № 10)
Назіпов Олександр Павлович (кімната № 10)
Стрікотенко Ольга Ігорівна (кімната № 10)
Ларін Андрій Олександрович (кімната № 11)
Кирпиченко Надія Валеріївна (кімната № 39)
Коломойченко Віктор Володимирович (кімната № 15)
Мовчан Сергій Олексійович (кімната № 46)
Мовчан Ярослав Сергійович (кімната № 46)
Гордієнко Костянтин Станіславович (кімната № 52)
Шраменко Діана Сергіївна (кімната № 12)
Поліщук Яків Данилович (кімната № 51)
Поліщук Анна (кімната № 51)