У Херсоні час «Х» настане…

У Херсоні час «Х» настане…

Сьогодні, 30 квітня 2014 року у 00.00 годин, закінчується час подачі документів до територіальної виборчої комісії (ТВК) від тих, хто хоче упіймати свій шанс і стати Херсонським міським головою...

Станом на вечір вівторка (29.04.14р.) ТВК отримала та зареєструвала документи від 8 претендентів: Владлена Гіріна, Олексія Урсуленко, Станіслава Путілова, Ігоря Семенчева, Володимира Миколаєнко, Зої Бережної, Олексія Рибакова та В'ячеслава Яременко. Частина із зареєстрованих кандидатів (хтось більше, хтось менше) відомі виборцям, адже вони вже не раз брали участь у виборчому процесі, а от для Владлена Гіріна (який є «старожилом» виборчого процесу) це вже третій похід за «славою».

«Новими» у списку є двоє претендентів: Олексій Рибаков (сьогоднішній керівник Херсонського міського управління житлово-комунального господарства) та В'ячеслав Яременко (колишній перший заступник Херсонського міського голови), який «порвав» стосунки із Володимиром Сальдо і пішов з посади після того, як у їх поглядах щодо керівництва містом стався «розкол».

Кажуть, що в останній час, перед тим як піти з посади (а це сталося задовго до політичного «розбрату» у лавах ПР), В'ячеслав Васильович був категорично незгодним із методами та стилем керівництва Володимира Васильовича і тому, вирішив, що краще піти, ніж продовжувати допомагати панові Сальдо керувати тіньовими потоками.

Портрети з натури

До дня голосування часу все менше й менше, і наразі назріла необхідність малювати вже не «загальний», а реальний портрет наступного керманича міста, і говорити вже не «загальними» словами, а оперувати реаліями: ділові якості, підприємливість, стиль керівництва тощо (взявши за основу запропоновані «замальовки» – реальних, а не міфічних претендентів).

З тих, хто сьогодні претендує на наші з вами голоси, три особи мають успіхи у приватному бізнесі: Владлен Гірін, Станіслав Путілов, Олексій Урсуленко.

Якщо бізнес пана Владлена Гіріна  виходить далеко за межи місто-область і знаний як в України так і в Європі, то Станіслав Путілов і Олексій Урсуленко зі своїми виробництвами, також займають провідні щаблі  в Україні, (підприємство Станіслава Путілова – є виробником № 1 певних видів сплавів; а підприємство Владлена Гіріна займає у Європі третю сходинку, по виробництву свого виду продукції).

Всі практично починали з нуля. Всі вийшли на певний рівень. Правда, говорять, що у всіх є і певні проблеми із бізнесом (точніше з його формуванням). Втім, ми сьогодні про це говорити не будемо. Головне – ділові якості.

Що ж стосується ще трьох претендентів: Ігоря Семенчева, Володимира Миколаєнко та В'ячеслава Яременко, то ця трійка має не тільки досвід підприємницької діяльності (кожен у свій час займався різними видами), але й певний досвід керівництвом складними інфраструктурами, які забезпечують життєдіяльність населених пунктів.

Нагадаю, що свого часу (дуже не тривалий період), Володимир Миколаєнко працював заступником у Володимира Сальдо, а сьогодні тимчасово виконує обов'язки (т.в.о.) Херсонського міського голови. Ігор Семенчев був Антонівським селищним головою.

Що до В'ячеслава Яременко, то він, як і більшість кандидатів у мери, має досвід підприємницької діяльності та, на відміну від всіх інших, на цей момент, є людиною, яка має найбільший практичний досвід з питань «життя» міста Херсона.

Що стосується ще двох кандидатів: Зої Бережної та Олексія Рибакова, то про них можна сказати лише те, що вони явно не претендують на «головні» ролі у цій грі.

Олексій Рибаков практично невідомий виборцям, і його «похід» у виборчу кампанію, можна розцінювати лише як репетицію участі у наступних виборах. Скоріш за все Олексій Вікторович – набуває досвід і «розминається» перед плановими виборам, які повинні відбутися наступного року.

Стосовно Зої Бережної, то її участь у виборчому процесі можна розцінювати по різному. З одного боку «дістати» своїх колишніх однопартійців (адже вона пішла на явний конфлікт із керівництвом міської та обласної партійних організацій ПР, які не висували її кандидатом). Конфлікт між її «патроном» Володимиром Сальдо і керівником обласної організації ПР – Миколою Костяком (екс-губернатором Херсонщини) відомий далеко за межами міста та області. Скоріш за все маючи відповідні «настанови» Зоя Яківна й вирішила дещо поламати «хатки» партійному висуванцю.

З іншого боку, скоріш за все, Зоя Яківна (як досвідчений, не кажу «старий» партійно-господарський функціонер), розуміє, що попереду планові вибори у міську раду, і не можна давати електорату забувати про себе, адже за депутатське крісло, наступного року, вона скоріш за все та боротиметься.

Чи є у неї шанси цього разу? Примарливі. За півтора роки будучи т.в.о. вона так і не змогла заробити «авторитет» на тому ріні, що б бути упевненою у тому, що її підтримає більшість населення обласного центру.

Маючи в руках чи не всю повноту влади, їй так і не вдалося залишити по собі «добру» пам'ять. Перейменування вулиць, знос пам'ятника Леніну, тіньові оборудки – це мабуть все, чим може похвалитися ця кандидатка.
Хоча, говорити про те, що її не упізнають, і що вона не відбере певної кількості голосів у інших претендентів, говорити неможна.

До головних мінусів її «виборчої кампанії» можна віднести: відсутність цілеспрямованої визначеності; відсутність будь-якої Програми; розмитість електорального поля, на яке вона розраховує. З чим саме панянка Зоя йде на вибори мера невідомо й незрозуміло. Як вона збирається «просувати» себе серед виборців, також туманно.

Чи з'являться ще пропозиції? Можливо. Та, навіщо? Здається цього разу, як ніколи, є вичерпні пропозиції...

Експериментальні припущення...

Відверто кажучи, якби можна було об'єднати у єдине ціле трьох кандидатів: Станіслава Путілова, Владлена Гіріна і В'ячеслава Яременко (взявши у кожного кращі якості), то, я переконаний, ми б отримали найкращого, справжнього керівника, який би привів наше місто до розквіту...

Багато років працюючи у політико-економічній журналістиці, я багато чого бачив, і багато чого чув, але, мабуть, вперше бачу такий унікальний випадок, коли люди могли б об'єднавшись насправді принести користь нашому місту.

Але, я цілком усвідомлюю, що амбіції кожного окремо не дадуть їм можливості, скажімо: укласти угоду і домовитися, що двоє знімають свої кандидатури на користь третього, а той, ставши мером, обов'язково пропонує їм портфелі своїх заступників.

Скажімо той же Станіслав Ісидорович міг би бути чудовим господарником, займаючись певними профільними питанням. А Владлен Наумович, якого без сумніву можна характеризувати як фахового кризис-менеджера, міг би втілювати у життя свій досвід управляючи іншими напрямками (особливо у такій складній ситуації, в який опинилося місто зараз).

Натомість В'ячеслав Яременко (все ж, об'єктивно, він єдина з 8 претендентів людина, яка знає місто з непарадної сторони, відпрацювавши багато років першим заступником міського голови, він не тільки за посадою, але й за фахом займався питаннями забезпечення життєдіяльності міста), міг би виступити об'єднувачем, займаючись загальними питаннями, стратегічними напрямками. Як би їх об'єднати?.. (питання більш ніж риторичне...)

Але, я ж чудово розумію, що ані Станіслав Ісидорович, ані Владлен Наумович не зголосяться стати заступниками скажімо В'ячеслава Васильовича (і навпаки). Адже перші двоє, як вже було сказано вище, мають і приватний, досить процвітаючий бізнес, і стале, ділове ім'я, а отже малоймовірно, що вони захочуть все кинуту тільки заради того, аби отримати посаду «заступника». Крісло мера – це престижно! А крісло заступника – так, робоча конячка, а «слави» нуль.

Хто знав, того ж Яременко при посаді першого заступника? Тільки ті, з ким він працював, хоч і виконував левову частину роботи. Натомість, у променях «слави», був ВВС!

Знаєте... написав два попередні абзаци і подумав: а ось, саме це й може стати відправною точкою розуміння хто й навіщо йде у керманичі міста. Хтось – за задоволенням амбіцій, хтось – за тим, аби працювати.

Подивіться, але виходить, що на відміну від більшості (як це не дивно звучить), саме у Яременко сьогодні виникає певний плюс на фоні загального «мінуса невизначеності електорату» (якщо той насправді захоче думати і вибирати за непохідними якостями) – він не має приватного бізнесу, а отже будучи при посаді, не буде перейматися питаннями, які цікавлять успішних підприємців «при посаді» – «просування» власного бізнесу.

У ситуації яку ми маємо, ми повинні підходити із мірками реалій життя: до керівництва сьогодні повинен прийти не політик, а менеджер (людина, яка вміє організовувати процес; яка вміє співпрацювати з людьми незалежно від їх партійної приналежності та політичних уподобань; яка вміє контролювати, і яка зможе спитати, не озираючись на політичні «заслуги»).

Як би там, і що б там не говорили, але не може керувати містом людина, яка тільки й вміє робити те, що бути «відданою» партії, під прапором якої прийшла до влади.

Прикро, що більшість наших громадян продовжують керуватися політичними напрямками (щодо партійної приналежності кандидата). Так, до «потрібної» партії він буде належати, а що зможе запропонувати натомість?

Яскравий приклад: пан Миколаєнко. «Непогана людина»? Мабуть, так. Але, «хороша людина» це не професія. Приналежність до політичної сили не принесли йому ані знань, ані уміння керувати містом.

Пам'ятаєте, як Володимира Васильовича було призначено на посаду заступника Володимира Васильовича (Сальдо – колишній мер – прим. авт)? І що? Через короткий проміжок часу навіть його однопартійці заговорили про те, що «не по ньому посада», що він «не тягне», «не справляється»... «безініціативний», «безхарактерний», «не харизматичний»... Тоді Миколаєнко пішов з посади, тихо, без політичних катаклізмів. За ці роки він так і не змінився. Не набув ані досвіду, ані вміння... Так, політичні гасла й не більше...

Подивимося в «обличчя» фактам: приналежність до певної політичної сили, «істеризм» невеличкої частини населення (але з автоматами в руках) привели його знову у крісло мера, правда із додатком «т.в.о.». І що? І знову нічого не сталося... Маючи таку вдачу і два місяці фори (перед іншим потенційними претендентами на посаду) до офіційного старту виборчого процесу... Та за цей час можна було б «чорта лисого створити», чи, як мінімум, розвити бодай вид «бурної діяльності». Де результати? Як не було, так не буде й у подальшому!

Так само не вірю у можливості Олексія Урсуленка, як міського голови. Так, успішний підприємець. Так, за минулий рік заробив 30 мільйонів гривень (дані з декларації)... але чи досить цього аби успішно керувати містом (це не вареники та пельмені ліпити). Не сперечаюся, і там треба мати хист. Але, з іншого боку: він що сам їх ліпить, ті пельмені? Ні, на нього працюють люди...

Що, партійна приналежність, або написані красиві гасла та створений технологами образ, допоможе йому в управлінні містом?

«Кожен може навчитися», - скажете ви. «Так, може» - відповім я вам. Але при цьому додам: для цього потрібен час, а саме часу у нашого міста й немає. Нам треба не «вчити», а «працювати». На момент закінчення виборів у місті повинен вже повним ходом розгорнутися процес підготовки міста до робити у осінньо-зимовий період, треба: ремонтувати, латати, засипати, заготовляти і т.п.

Це не така легка справа, їй за годину не навчишся (це ж не м'ясо перекручувати та у тісто загортати).

Що стосується Ігоря Семенчева, то його «сумну історію» знає все місто. «Чи то він вкрав, чи то у нього вкрали», але «Диму без вогню не буває».

Кримінальна справа як була, так і залишається за ним. За інформацією, яку надав начальник обласного управління УМВС у Херсонській області Михайло Фабрін, то справа проти пана Семенчева не тільки не закрита, а й навпаки... розслідується, ще тиждень і буде передана до суду.

Тож, не виключено, що по справі «вибори» пан Семенчев фіналу не дістанеться.

Симпатії

Не беруся складати прогнози, але щось підказує мені, що головна боротьба за крісло мера Херсона цього разу розгорнеться саме між Станіславом Путіловим, Владленом Гіріним та В'ячеславом Яременко.
Стосовно персональних симпатій, то зараз складають різні прогнози (у кого на скільки грошей вистачає).

Пропонуємо вам результати опитування слухачів ТОВ ТРК «АКС» (1 канал про водового мовлення, м. Херсоні), яке було проведено у понеділок, 28 квітня. Слухачам, у рамках «прямого» ефіру, було запропоновано відповісти на одне питання: «Якби вибори Херсонського міського голови були цієї неділі, за кого б ви проголосували».

Результати такі:

1. В'ячеслав ЯРЕМЕНКО, 40 голосів, 28,78% (минулого місяця у опитувані не згадувався).

2. Владлен ГІРІН, 29 голосів, 20,86% (минулого місяця у опитувані не згадувався).

3. Сергій ОСОЛОДКІН, 24 голоси, 17,27% (35 голосів; 25,18%; місце – 1, минулий місяць).

4. Володимир МИКОЛАЄНКО, 19 голосів, 13,67% (14; 10,07; 4).

5. Зоя БЕРЕЖНА, 10 голосів, 7,19% (7; 5,04; 5).

6. Катерина САМОЙЛИК, 7 голосів, 5,04% (29; 20,86; 2).

7. Станіслав ПУТІЛОВ, Олексій УРСУЛЕНКО по 3 голоси, 2,16% (минулого місяця у опитувані не згадувалися).

8. ПРЕДСТАВНИК ВО «Свобода», 1 голос, 0,72% (16; 11,51; 3).

8. Сергій КИРИЧЕНКО, 1 голос, 0,72% (12; 8,63; 5).

8. Володимир ПЕПЕЛЬ, 1 голос, 0,72% (3; 2,16; 8).

8. Ігор СЕМЕНЧЕВ, 1 голос, 0,72% (минулого місяця у опитувані не згадувалися).

Опитування не є репрезентативним.

Якими є ваші уподобання?

За кого готові голосувати ви?

Ви ще не визначилися?

А вже час!

ДО ДНЯ ГОЛОСУВАННЯ ЗАЛИШИЛОСЯ ВСЬОГО 3 ТИЖНІ...

Сергій Осолодкін