Падіння української промисловості – погляд з Херсону

Падіння української промисловості – погляд з Херсону

В Українській промисловості, за останні місяці, різко скоротилося виробництво, падіння якої триває вже другий рік поспіль.

Факт: статистика
За повідомленням Державного комітету статистики, промислове виробництво в Україні у березні цього року знизилося майже на 7% (по відношенню до березня 2013 року), хоча ще в лютому цей показник становив 3,7% , а в січні – 5%.

Зростання виробництва у березні, у порівнянні з аналогічним періодом минулого року, зафіксовано лише у фармацевтичній промисловості, яке склало 1,8%.

Решта галузей, за вказаний період, показали падіння, причому найбільший спад зафіксовано у машинобудуванні – 17,4%, у металургійному виробництві –11%, у видобутку вугілля – майже на 10%, поставках електроенергії та газу – 8%, виробництві коксу і продуктів нафтопереробки – майже 7%, виробництві меблів – на 5,5%.

Причини: економічні
За словами президента Українського аналітичного центру Олександра Охріменко, спад промислового виробництва в Україні відбувається через побоювання підприємців з приводу нестабільної політичної та економічної ситуації у державі. Невизначеність курсу національної валюти та ринків збуту продукції змушує промвиробників зменшувати обсяги виробництва. У протилежному випадку, їх неминуче чекають збитки.

Слід зазначити, що побоювання підприємців є виправданими. Так, «Херсонський завод карданних валів» закінчив 2013 рік зі збитками більше 35 млн. грн. Вартість активів компанії на кінець минулого року склала 770 млн грн., а поточні зобов'язання склали 837 млн. грн. Також підприємство недоотримало 675 млн. грн. від реалізації товарів, проданих у кредит.

Причини: політичні
Окрім економічної нестабільності у державі, на промисловість держави тисне політична (невизначеність ситуації у східному регіоні держави). Адже якщо Донецька, Харківська та Луганська області віддадуть перевагу кримському сценарію розвитку подій, то економіку України чекає колапс.

Факт: статистика
За статистикою у 2012 році внутрішній валовий продукт цих областей становив більше 21% від загальнодержавного ВВП. Таким чином, разом зі сходом Україна може втратити майже чверть своєї економіки.

Як відомо, Донбас є економічно найрозвиненішим регіоном України. Тут розташовані найбільші підприємства вугледобувної, металургійної та хімічної промисловості; ракетно-космічної галузі; авіабудування; суднобудування і судноремонту, а також нафтопереробні заводи.

Донецька область – друга після Києва у рейтингу добробуту. ВВП регіону в 2012 році склав 170 млрд. 800 млн. гривень, або близько 12% від загальноукраїнського.

Харківська та Луганська області дещо відстають за показниками ВВП, проте входять до десятки найбільших регіонів України і забезпечують 6% і 4% економіки країни. Внутрішній валовий продукт Харківської області складає 82 млрд. 200 млн. гривень, а Луганської – 58 млрд. 800 млн. гривень.

Однак в останні роки Донецька і Луганська області перетворилися на дотаційні регіони. За даними 2012 року, дотації з центру значно перевищили надходження від областей до держбюджету.

На думку експертів, промислово сильні регіони України стали дотаційними через відсутність, в останні роки, необхідних інвестицій у промисловість.

Підприємства працюють виключно завдяки спадщині і технологіям радянського минулого. А це означає, що витрати на газ і електроенергію у промисловому виробництві, як і раніше, високі, особливо у порівнянні із сучасними підприємствами. Так, енергоємність індустрії Південного Сходу України в чотири рази більша, ніж у Європі. Продуктивність праці також роками не підвищувалася, і зараз її рівень у сім разів нижчий, ніж у ЄС.

Кримська перспектива...
І все ж, якщо східний регіон піде шляхом Криму, то Україна позбавиться потужного промислового виробництва та важливих сировинних баз. Хоча запаси кам'яного вугілля є у Львівсько-Волинському басейні, а невеликі родовища нафти і природного газу – на Прикарпатті. Та, все ж, із втратою Донбасу їх виявиться недостатньо.

Крім розвиненої промисловості, Донбас має вигідне географічне положення на перетині важливих транспортних шляхів, а також одну з найбільш густих мереж залізниць на Україні.

Враховуючи, що зараз Україна в переддефолтному стані і сума зовнішнього боргу країни складає 60 млрд. доларів, то втрата «годуючих» регіонів – це страшний удар. Українській економіці доведеться повністю перебудуватися. Із часом соціально-економічна ситуація, звичайно, повинна покращитися, проте шлях до цього буде вкрай довгим.

Російський газ
До того ж, загальний стан української промисловості погіршила невизначеність у газових питаннях.

Нещодавно Міністр енергетики та вугільної промисловості України Юрій Продан заявив, що Україна щодня імпортує з Російської Федерації 40 – 60 млн кубометрів газу, за який не платить через відсутність цінових домовленостей.

Російський «Газпром» наполягає на підвищенні ціни на газ для України до 485 доларів за тисячу кубометрів. Україна ж, не визнаючи скасування знижки, відповідно до Харківських угод 2010 року, не бажає платити завищену ціну.

Ситуація дещо насторожує, адже відключення природного газу може завдати непоправної шкоди як промисловості країни, так і пересічним українцям.

Сьогодні більша частина галузей української промисловості працюють на російському газі. Насамперед, це металургія. Зараз вичерпаність матеріальної бази гірничо-металургійного комплексу України становить 65 – 70%, а за технологічним рівнем підприємства відстають від світових стандартів на 60 років. У такій ситуації високі тарифи на газ підвищать збитки підприємств, через що доведеться зупиняти виробництво.

Також постраждає й хімічна галузь, адже подорожчання газу на фоні зношеності основних фондів та застарілого обладнання зробить продукцію хімічних заводів неконкурентоспроможною на світовому ринку. До того ж, російський природний газ використовується в якості сировини у виробництві азотних добрив. У їх структурі собівартості ціни газу займає від 65 до 85%. Тож, при підвищенні ціни на природний газ, хімічна промисловість також стане нерентабельною.

Альтернатива?
Через це зараз саме час шукати альтернативу російському блакитному паливу. Проте, за словами експерта у сфері паливно-енергетичного комплексу Веніаміна Вутянова, поставки газу в Україну важливі для Росії, тому навряд чи північний сусід піде на відключення газопостачання. За його словами, залежність Росії від України полягає в тому, що постачання газу Російської Федерації до європейських країн здійснюється через українську територію. При цьому треба враховувати, що у разі відключення газу, Україна може піти за сценарієм 2009 року, коли вона споживала газ, який поставлявся через її територію до Європи. Такий розвиток подій вкрай невигідний північному сусіду.

У чому вихід для України?
На думку Веніаміна Вутянова, зараз влада має задуматися про побудову газопроводу, яким би постачався газ із запасів Польщі, Австрії або Чехії. Однак, такі запаси не вічні, а будівництво газопроводу вимагає знаних фінансових ресурсів, яких Україна не має.

Наразі, хоча Україна і не здійснює оплату газу за підвищеною ціною у 485 доларів за тисячу кубометрів, проте в країні зростають борги промислових споживачів за спожитий природний газ.

Факт: статистика
Станом на 22 квітня, заборгованість промислових підприємств перед «Нафтогазом» складає 181 млн. 567 тис. грн. Серед найбільших боржників «Дніпроазот» із сумою боргу у 84 млн. грн. та «Інтерпайп» Нижньодніпровський трубопрокатний завод із боргом у 22 млн. грн.

Найбільша заборгованість за 2014 накопичена у таких підприємств як «Дніпроазот», рівень розрахунку якого складає 0%. Підприємство «Енергомашспецсталь» розрахувалося зі своїм боргом у 18 млн. грн. на 65%, а «Краматорський феросплавний завод» виплатив 23% свого 17-ти мільйонного боргу за спожитий природний газ.

Євроінтеграція шлях до успіху чи у пекло?
Тим часом влада покладає великі надії на євроінтеграцію. У листопаді цього року Україна планує підписати угоду про Асоціацію з Євросоюзом, яка, у тому числі, передбачає створення зони вільної торгівлі.

Однак на думку президента українського аналітичного центру Олександра Охріменко, ЄС чекає не стільки припливу українських товарів, скільки зростання поставок української сировини. Що ж стосується поставок готової української продукції до Європи, то, за словами Олександра Охріменка, про це не може бути й мови. Адже ринок ЄС перевантажений власною готовою продукцією.

Через це політики й бізнесмени з Євросоюзу розглядають Україну як джерело відносно дешевої сировини та закуповувача готових товарів із ЄС. Промисловість України в такому випадку, звичайно, не зникне, але їй доведеться змінитися з урахуванням нового формату співпраці з ЄС. До того ж, договір про асоціацію істотно розширить можливості відкриття філій і представництв зарубіжних компаній в Україні. У майбутньому будь-які європейські компанії зможуть організувати виробничі цехи на території України, відкривати філії своїх компаній щодо надання різних послуг. У зв'язку з цим українська економіка має стати більш глобалізованою.

Таким чином євроінтеграція передбачає, що в Україні з'являться нові виробничі об'єкти, на яких будуть використовуватися нові технології, і українцям вже не доведеться їхати на заробітки у Євросоюз.

Ще альтернатива...
Окрім європейських зв'язків, українська влада пропонує інший шлях підвищення енергетичної незалежності української промисловості. Зокрема пропонується перевести українську промисловість на вугілля. За словами Міністра енергетики та вугільної промисловості України Юрія Продана, мова йде про заміну газу на вугілля та мазут на тих промислових підприємствах, де це можливо.

Чи зможе промисловість України вийти з крутого піке або ж й далі буде стрімко втрачати свій промисловий потенціал невідомо.

Чи знайдуть в Україні нові шляхи розвитку та взаємопорозуміння, саме від цього залежатиме не тільки майбутнє наповнення бюджету працюючими підприємствами, а й збереження робочих місць, а отже рівень купівельної спроможності громадян України.

Сергій Осолодкін, Юлія Шейко