Вшанувати пам'ять загиблих в голодоморах прийшло дуже багато жителів Херсону, представники влади, духовенства і очевидці тієї страшної трагедії, які ще й досі несуть у своїх спогадах той жах, який охопив Україну, і які сьогодні залишаються живими свідками того, про що ще декілька десятиліть навіть не можна було згадувати вголос... Адже сьогодні минуло 80 років від часу, коли голодомор почав безжально «косити» український народ.
Дуже важливим сьогодні є те, що самі українці повертаються до своєї історії, щоб осмислити ті страшні події в історії нашої країни, які спричинили тотальне винищення і геноцид українського народу. Адже не можна будувати майбутнє країни, якщо ти не знаєш її минулого.
До меморіалу сьогодні було покладено вінки з квітами від представників влади міста.
Після молебні від Херсонського духовенства люди запалили свічки пам'яті загиблим в роки голодомору.
Сьогодні, говорячи про винуватців тієї страшної трагедії, ми дещо забуваємо, що це не тільки «тотальний режим» витрушував з комірчин українців останнє зерно, а ще й ті люди, теж українці, які у своїх же земляків виводили худобу з двору, які з пістолетом в руці забирали по хатах останній харч, лишаючи після себе голодних, опухлих від голоду і виснаження людей. Хто вони були? Чи мають вони право називатися людьми? І чи немає таких запроданців сьогодні серед нас?
Вдумайтеся, за час голодоморів було знищено від 7 до 10 мільйонів українців!
Закінчити цей матеріал хочеться віршем, написаним під впливом перечитаних історичних матеріалів за голодомори в Україні.
Катам українського народу
Людей змордованих, замучених, голодних,
Під землю ви ховали без упину.
Ви мертву матір з дороги прибирали,
І поряд , в яму – ще живу дитину...
Земля покрила всіх, мов мати,
Злодюг – синів не сила покарати.
Адже усі росли у земній ласці,
Однаково всі дітьми їй були,
Тоді чому ж лежать в могилах люди,
За що й чому в них душі відняли?
Соломія Кваско
Фото Дмитро Багненко
