Михайло Опанащенко: Немає школи – немає села!

Михайло Опанащенко: Немає школи – немає села!

В сільській місцевості на Херсонщині існує проблема мало комплектності шкіл – у класах налічується по 2-3, а іноді навіть і по одному учню. Керівництво деяких місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування наполягає на закритті таких навчальних закладів.

Журналісти звернулися до народного депутата України від Херсонщини Михайла Опанащенко щодо його думки з цього приводу.

- Шановний Михайло Володимировичу, яка Ваша позиція стосовно подальшого функціонування малокомплектних сільських шкіл?

З 2004 року чисельність сільського населення в середньому по Україні скоротилася на 8,41%. При цьому, українське село має негативне явище «старіння» - молодь виїжджає із села, як наслідок – низька народжуваність.

Дійсно, на даний час у деяких школах настільки мала кількість учнів, що навчальний процес можна прирівняти до індивідуальної форми навчання – коли до однієї дитини приходять вчителі з різних предметів. Але керівництво місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування не має права наполягати на закритті навчальних закладів!

Законом України «Про загальну середню освіту» передбачено, що реорганізація і ліквідація загальноосвітніх навчальних закладів у сільській місцевості допускається виключно за рішенням територіальних громад.

Моя особиста думка: немає школи – немає села!

Тому керівники місцевих органів влади та органів місцевого самоврядування повинні зробити все, щоб не допускати закриття шкіл у сільській місцевості.

- Вносяться проекти законодавчих актів щодо введення мораторію на закриття шкіл. Як ви відноситеся до таких ініціатив народних депутатів України?

- На жаль, деякі політичні сили зараз вже займаються своєю передвиборчою кампанією. Заради власного піару, вони вносять законопроекти, які не мають здорового глузду. Мораторій на закриття навчальних закладів системи загальної середньої освіти, розташованих в сільській місцевості – це з розряду «масло – масляне». Маю запитання до ініціаторів – а що робити із школами у тих селах, де «залишилось три хати» ?

Як я вже зазначав, на законодавчому рівні жорстко встановлено, що навчальні заклади в селі без погодження громади закривати не можна.

Ще раз наголошую, треба налагодити роботу місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, щоб питання закриття школи навіть не поставало. Тільки так ми зможемо зберегти школи.

За часів Л. Кучми, коли діяли нормативні акти щодо неприпустимості закриття шкіл у сільській місцевості, було закрито найбільша кількість шкіл за часи незалежності. Керівництво сіл та районів не несло відповідальності за занепад своїх населених пунктів, тому штучно створювалися ситуації, які призводили до закриття шкіл.

Зараз відповідальність лежить на місцевих органах державної влади, органах місцевого самоврядування. Їм відповідати перед громадою. А якщо ввести мораторій, то відповідальної особи не буде взагалі. З'явиться можливість штучно маніпулювати законом, як це було за минулих часів.

Школа – це осередок культури та духовності у селі. Тому ми зараз повинні зробити все, щоб зберегти наше українське село.

А деяким опозиційним партіям нагадую, що необхідно працювати та частіше виїжджати на місця, опікуватись проблемами людей, а не вигукувати пусті яскраві гасла, спекулюючи на потребах громадян.

Анна Молчанова