«Невідомим» залишився тільки Смєшко

 «Невідомим» залишився тільки Смєшко

У матеріалі, нещодавно розміщеному на сайті "Херсонці" -  «Херсонцям про вибори, і не тільки», я у хронологічному порядку оглянув події останніх кількох днів щодо політичної активності основних гравців на політичному полі, і розповів про те, кого вони бачать у списках «своїх» партій у короткостроковому поході «за славою» у новий Парламент України.

Матеріал вийшов о 13 годні, 10-го червня, а буквально паралельно ЗМІ стали розміщувати інформацію про ще кількох гравців, які теж мають бажання «зайти» у будівлю на Грушевського.

Першою надійшла новина від Тимошенко. Хоча з'їду партії пані Ю ще не провела, але першу п'ятірку все ж оголосила.

Зрозуміло, що № 1 за нею, далі: № 2 – Сергій Тарута, позафракційний народний депутат, лідер партії «Основа» (колишній Голова Донецької ОДА, балотувався у Президенти, але нічого суттєвого показати не зміг, вважається одним з тих, кого у народі називають «олігарх»); № 3 – Валентин Наливайченко (екс-голова Політичної Ради партії «Наша Україна»; екс-депутат Верховної Ради України VII скликання, № 3 у партійному списку УДАР; екс-голова СБУ); № 4 – Сергій Соболєв, сьогоднішній депутат ВРУ, заступник голови фракції «Батьківщини»; № 5 – Олена Кондратюк, діючий нардеп (у разі обрання, це буде її третя каденція). Цікаво, що пані Олена до того як стала народним депутатом від БЮТ, була керівником прес-служби у Миколи Баграєва в ЗАТ «Таврійські ігри», а її чоловік – Олександр Богуцький, відомий як ведучий фестивалю «Таврійські ігри», з 2004 року, після утворення так званого «холдингу Пінчука» («Новий канал», ICTV, СТБ) був там неформальним лідером, а з 2009 року, коли було утворено StarLightMedia (телеканали ICTV, Новий канал, М1, М2, QTV та ще 9 медіакампаній) став її президентом.

У понеділок, 10 червня, свою першу «двадцятку» озвучив Ляшко.

Не дивлячись на те, що себе пан Ляшко оголосив «опозиціонером» по відношенню до діючого Президента Зеленського, але сам чітко йде у кільватері (струмінь води по лінії кіля позаду судна, що рухається) його оригінальних ідей. Спочатку Олег Валерійович з'явився у ЗМІ з роликами «знятими на телефон» (навіть не розуміючи, що це професійна зйомка зі спеціальною обробкою), потім був велосипед, а цього разу став «з'їзд партії» просто неба – у київському парку імені Шевченка (Зеленський у суботу провів з'їзд своєї партії у Національному ботанічному саду ім. Гришко).

Не порадував пан Ляшко і оригінальними підходами до формування кандидатів. Відкриває список його прізвище, а далі з 2 по 14 місце стоять прізвищах тих, хто є народними депутатами ВРУ цього скликання. Чи потрібні ще якісь коментарі?

За всіма опитуваннями «радикали» у цей склад ВРУ не потрапляють, їх рейтинги знаходяться на межі статистичної похибки.

Нарешті оголосила свою «позицію» і партія «Громадянська позиція». Нажаль, але Анатолій Гриценко так само не порадував «новизною» та «оригінальністю».

Список очолює лідер партії, екс-міністр оборони України Анатолій Гриценко, далі йде народний депутат, лідер партії «Народний контроль» Дмитро Добродомов; на позицію № 3 запросили з небуття лідера партії «Рідна країна» Миколу Томенко; лідер «Європейської партії України» Микола Катеринчук розмістився на четвертій позиції. П'ята сходинка за адвокатом і громадськім діячем, членом партії «ГП» Мариною Соловйовою.

Крім того стало відомо, що партія висунула своїх представників у 40 з 199 одномандатних ТВО (зокрема у Києві буде балотувати син Анатолія Гриценка – Олексій, а ще екс-глава Одеської організації партії «УДАР» Андрій Юсов).

Чи буде партія у новій ВРУ? Гриценкові треба добре молитися і сподіватися на диво. Поки його партія знаходиться настільки далеко за межею похибки, що навіть теоретичних шансів не має. Але, дива іноді трапляються.

На сьогодні залишається невідомим список лише одного з теоретично можливих учасників «фіналу» дострокових виборчих перегонів Ігоря Смешко.

Його рейтинг трохи вищий за Гриценка, але так само за межею похибки.

Решта партій хоча й заявила про свою участь у виборчому процесі, і дехто навіть оголосив списки та мажоритарників, але будь-яких шансів на фінальний розподіл мандатів претендувати вони не можуть, адже їх «статистики» далеко за «межами статистичної похибки».

Сергій ОСОЛОДКІН