"Водний бунт" назріває на Херсонщині

 "Водний бунт" назріває на Херсонщині

Держводагентство України, з року в рік підвищуючи ціни на воду для зрошення, ставить під загрозу продовольчу безпеку держави.

Такий похмурий прогноз уже двічі поточного року прозвучав на нарадах в обласній раді, ініційованих депутатською групою «Аграрії Херсонщини».

Люди б'ють на сполох: «Як нам далі жити, коли ціни на воду піднімаються набагато стрімкіше, ніж стовпчик термометра?

Південний степ - це ж не Поділля чи Полісся, де без зрошення ще якось обійтися можна...»

Тривога аграріїв Півдня - це не емоції «зацікавлених осіб»: керівників сільгосппідприємств посушливого краю та фермерів, котрі завдяки благословенним водам Дніпра, Дунаю й Інгульця, а також щедрому сонцю «капусту (долари) лопатами гребуть». Швидше - навпаки: тут би на плаву утриматися: сонце припікає все дужче, а вода стає все дорожчою, відтак - уже не всім доступною. Та й це ще не вечір.

Рівно рік тому в студії «Громадського радіо» директор Інституту водних проблем і меліорації НААН Михайло Ромащенко застеріг: «В Україні темпи підвищення середньорічної температури є найвищими серед країн Східної Європи - за останні 25 років вони становили близько одного градуса.

Якщо прогнози, складені в Гідрометеорологічному інституті за кількома кліматичними моделями, збережуться, - то до 2100 року підвищення температури становитиме 3,2 градуса - 3,3 градуса.

Те, що випадає як опади, надходить із поверхневим стоком з інших територій, випаровується з більшою інтенсивністю, внаслідок чого зменшуються запаси поверхневих і підземних вод. Цей процес супроводжується ще й тим, що погіршується якість води».

На тлі цієї освітленої сонцем, але похмурої картини відбувається некерований, а то й стихійний процес деградації шанованої в усьому світі меліоративної галузі.

«Із 1990 року практично жодної копійки в розвиток зрошення, дренажу, за винятком утримання, не вкладається і не фінансується, - констатував Михайло Ромащенко. - Це загальновідомі речі. Тому площа зрошення з 2,5 млн га, яка була в Україні, скоротилася до менш ніж 500 тисяч. Така невелика кількість зрошення дуже сильно загрожує опустелюванням Півдня України».

А що ж держава в особі Держводагентства України?

Судячи з виступів на стихійних нарадах аграріїв Херсонщини (останню, до речі, проігнорував начальник Басейнового управління водних ресурсів Нижнього Дніпра Ігор Андрієнко), Держводагентство прибрало роль такого собі удільного князька, котрий більше переймається питанням зростання обсягів викачування коштів із товаровиробників, ніж налагодженням тісної співпраці з водокористувачами.

А тим часом на Україну насувається біда. Велика біда!

- Торік половину земель на зрошенні фермери вже засівали озимими культурами - ріпаком і пшеницею, - розповідає голова Асоціації фермерів Херсонщини Олександр Гордієнко. - Із сівозмін на 30-50 відсотків вилучені соя і кукурудза. І я тут не розумію, на кого працює Держкомводгосп. Зустрічей з нами уникає, якихось розрахунків, на яких підставах дорожчає вода, не надає. Як нам бути?..

- Із 2005 року ціна на воду для рисових чеків піднялася не в три-чотири, а в 13-14 разів. Чому так? - запитує директор Інститут рису НААН Володимир Дудченко. - А рисові системи - це не тільки рис, а й соя, і пшениця...

- Крім рослинницької галузі, існує тваринництво, - нагадує член Всеукраїнської аграрної ради Володимир Хвостов.

- І воно не може існувати без зрошення. Худобі, крім грубих кормів, потрібні силос, сінаж, необхідні обсяги яких без води виростити неможливо. При цьому собівартість вироблюваного нами молока безпосередньо залежить від собівартості кормів.

- Особливої уваги з боку держави потребує така вологолюбна культура, як рис, який потребує 20-25 тисяч кубометрів води на гектар посівів, - каже заступник директора дослідного господарства Інституту рису НААН Володимир Корнбергер. - Щорічний обсяг води для зрошення, яка надходить на зрошувальні системи Херсонщини, становить більше одного мільярда кубометрів. А це потребує значних додаткових витрат сільгоспвиробників для забезпечення технологічних вимог зрошуваного землеробства. Хто їх покриває? Ото ж...

Постійне ж зростання тарифів водогосподарські установи мотивують тим, що, мовляв, бюджетне фінансування не забезпечує їхньої потреби в коштах на сплату податків на землю, ремонтні роботи, заробітну плату. При цьому можливості й думки водокористувачів до уваги не беруться, а тарифи на подачу води, які спускають згори, ухвалюються кулуарно - в кабінетах Держводагентства і його структурних підрозділів.

Довго - роками! - терпіли водокористувачі таке, з дозволу сказати, «ціноутворення». Нині, очевидно, терпець урвався. А що ж далі?..

Коментар голови депутатської групи «Аграрії Херсонщини» в обласній раді, керівника ФГ «Аделаїда» доктора економічних наук Сергія РИБАЛКА:

- Порівняно з 2014 роком вартість води зросла майже у 4,5 разу, а порівняно із 2009 роком - у 12 разів! Таке подорожчання нічим не обумовлене і нічим не обґрунтоване.

Басейнове управління водних ресурсів Нижнього Дніпра, керівництво якого проігнорувало цю зустріч, вочевидь, діє за сценарієм, спущеним згори - без будь-яких пояснень дерти з нас за воду сім шкур! На жаль, за такої ціни на воду вирощувати основні сільськогосподарські культури у зоні ризикованого землеробства стає просто неможливим.

Найскладніша ситуація зі зрошенням сьогодні у Білозерському районі, який обслуговує Інгулецька зрошувальна система, де ціна на воду тільки у порівнянні з минулим роком виросла у 2,5 разу. Люди розгублені і можуть взагалі піти з меліорованих земель, котрі, до всього, ще й засолені. Назріває катастрофа!

Вже цього року площі під рисом будуть скорочені більш як на третину. Такі дії меліораторів підривають продовольчу безпеку держави. Якщо ж такі тарифи на воду, як зараз, будуть і в 2019 році, то Херсонщина взагалі припинить сіяти рис, тому що він стає нерентабельним.

За такої вартості на воду ціни на сільськогосподарську продукцію, надто на овочі, можуть стрімко підвищитися. Та найголовніше в тому, що ми, товаровиробники, не вбачаємо причин для такого стрімкого подорожчання води. Вбачаємо у цьому лише корупційну складову.

Можливо, через це басейнове управління водних ресурсів Нижнього Дніпра (керівник Ігор Андрієнко) на наші звернення не реагує.

Ми підписали звернення до Кабінету міністрів, генерального прокурора України, до в. о. міністра агропромполітики з вимогою терміново втрутитись у процедуру формування тарифів на воду для зрошення, а також провести комплексну перевірку всіх структур, причетних до цього подорожчання. Ми вважаємо, що в останні роки в цій «державі в державі» відбуваються масштабні зловживання.

Ми, аграрії, підрахували, що до бюджету переказуємо такі кошти, на які могли б самостійно утримувати всі гідромеліоративні об'єкти без державної допомоги, а за допомоги спілок водокористувачів розвивати зрошення.

У разі відсутності реагування на наші звернення наступної п'ятниці під стінами басейнового управління водних ресурсів Нижнього Дніпра ми проведемо попереджувальний страйк.

Тим часом у Національній академії аграрних наук України створена Стратегія зрошення та дренажу на період до 2030 року, яка дасть змогу щороку додатково отримувати продукції на 135 млрд грн. Про це заявив наприкінці минулого року президент НААН Ярослав Гадзало, повідомляє сайт НААН.

Виконання стратегії запровадить додаткове зрошення на площі 1-1,2 млн га та додаткове водорегулювання в зоні осушення на площі 1 млн га. За рахунок цього очікується збільшення валового виробництва зернових (8 млн тонн/рік), технічних (3,5 млн тонн/рік) та плодоовочевих культур (11 млн тонн/рік).

Реалізувати стратегію пропонується в три етапи. Перший (2019-2020 рр.) передбачає врегулювання нормативно-правової бази і створення об'єднань водокористувачів — самоврядних неприбуткових організацій, які надаватимуть послуги зрошення та дренажу.

На другому етапі (2021-2024 рр.) планується розмежувати повноваження органів влади щодо участі у напрацюванні та реалізації державної політики у сфері зрошення, розширити повноваження басейнових рад, розпочати оновлення водогосподарського комплексу, впровадити прозору та соціально прийнятну систему формування тарифів.

Третій етап розрахований на 2024-2030 роки. У цей період, окрім іншого, необхідно здійснити інституційну реформу управління водними ресурсами та меліорацією земель, забезпечити стале функціонування Національної водної ради, Фонду, басейнових рад, басейнових управлінь водними ресурсами, ОВК та їх ефективної взаємодії, реалізувати цільові інвестиційні та інфраструктурні проекти.

Чи запрацює ця доленосна, особливо для Півдня України, Стратегія, перший етап реалізації якої, власне, вже розпочався? На часі провести всеукраїнську нараду з порушених проблем. І провести вже сьогодні, бо завтра може бути пізно.

Василь ПІДДУБНЯК
Сільські Вісті