— Повертаючись з Дніпровського ринку вулицею Кулика, стала на тротуарі, чекаючи зеленого сигналу світлофора. Раптом мене обійшов якийсь чоловік, і зробив крок на проїжджу частини...просто під колеса чорного джипа. Я й незчулася, як кинулася за ним, і смикнула дядька за одіж. Це сталося в останній момент – джип пролетів зовсім поруч, і за інерцією ми вдвох упали на асфальт. Врятований незнайомець мені подякував, і тільки тоді я побачила, що в нього окуляри із дуже товстими лінзами. Просто людина дуже погано бачить, і розрізнити, що на світлофорі горить червоний, не змогла. А звукового сигналу не було, — розповіла про свій маленький подвиг Людмила Іванівна.
Переходити у Херсоні дорогу для пішоходів із слабким зором – справжнє випробування на межі життя та смерті. Адже сигнали на переходах переважно світлові, і якщо їх не бачити, ризик потрапити під машину зростає у рази.
— Про випадок на вулиці Кулика особисто мені нічого не відомо. Хоча проблема в масштабах обласного центру справді існує. Ми вже вісім років добиваємося, аби на перехресті вулиць Робочій та Ярослава Мудрого встановили світлофор, додатково обладнаний звуковою сигналізацією. Він там справді потрібен: адже поруч знаходиться і наша організація, і підприємство, де працюють люди з обмеженням за зором, і п'ятиповерхівка, де мешкають чимало городян з інвалідністю. Але все безуспішно.
У мерії відмовками відбуваються – то проект готовий, та коштів немає, то кошти є, але нема підрядника. Загалом, по місту необхідно обладнати звуковою сигналізацією принаймні десять світлофорів на найпожвавленіших магістралях. Та коли це станеться — невідомо, — наголошує голова правління Херсонської обласної організації Українського товариства сліпих (УТОС) Юрій Осадчук.
Світлофорними об'єктами в обласному центрі опікується комунальне підприємство «Херсонміськсвітло». Там кажуть, що на весь обласний центр є 53 світлофори, але з них звуковою сигналізацією досі обладнані лише... три. Встановити світлофор із звуковібраційним модулем з технічної точки зору не проблема, але один такий об'єкт коштує близько шести тисяч гривень.
Відповідно, десять світлофорів – це вже шістдесят тисяч гривень, не рахуючи витрат на підключення та монтаж. У підприємства власних коштів для цього немає, а в муніципальній скарбничці їх усе ніяк нашкребти не можуть.
Мабуть, у депутатів міськради теж щось із органами зору – в жодній соціальній програмі фінансових резервів для безпеки сліпих ніяк «побачити» не здатні. Либонь, життя людей з інвалідністю в очах власників мандатів уже нічого не варті?
Сергій ЯНОВСЬКИЙ
"Новий День"
