Більш безглуздої заяви було зробити важко, але її зробили. Не влізаючи у цю історію скажу одне: трохи знаючи «вагові категорії» «діючих осіб» скандалу з одного та іншого боку не вірю в те, що «дріб'язкова» значимість одних, могла зацікавити інших. «Масштаб» осіб не той...
Що маємо? Політичне замовлення. Маніпуляцію «третіми особами» з боку «четвертих», які намагаються викачати з цієї ситуації максимум дивідендів.
Що повинні зрозуміти пересічні громадяни? Якщо вже таку постать як Мангер зробили «цапом відбувайлом», то що вже говорити про інших «смертних» громадян? Машина диктатури, як асфальтовий каток, проїде і не помітить. Їй все одно кого чавити, аби вижити.
Підкуп. Маніпуляція. Залякування. Якщо вже Мангер заявив про те, що хвилюється за життя і заявляє у суді, що не збирається покінчити життя самогубством, то що говорити іншим?
У цій ситуації мене здивувала позиція партії у якій був Мангер, яка у спішному порядку виключила його з своїх лав? Чому? Навіщо? Мангер сам призупинив членство у партії. Навіщо було його виключати та ще й рекомендувати піти у відставку з посади Голови обласної ради?
Невже незрозуміло, що опосередковано таку позицію можна трактувати як таку, що партія не вірить Мангеру і навіть признає його винуватість?
Як на мене, то головне завдання цієї історії не у дискредитації одного з кандидатів у Президенти (членом партії якого був Мангер), а у тому, аби прибрати Мангера з посади Голови ХОР.
Занадто вже «норовливим» він виявився. З першого дня заважав «пацанам» грати у власні ігри. А позиція ХОР з приводу бездумного об'єднання районів області у єдиний, підконтрольний, «американізований» центр?
Занадто незручна особливо зараз – коли іншому кандидату треба звітувати «про успіхи» і підтримку з боку народу. Незручно якось, а так: «Нет человека – нет проблемы!», як говорив один з тоталітарних героїв минулого століття.
Чого у цій справі більше глобалістичної перебудови країни під диктовку «американських» друзів, виборчого практицизму чи місцевого царизму? Чи тут три в одному?
Сергій ОСОЛОДКІН
