На Херсонщині громада будує майбутнє

На Херсонщині громада будує майбутнє

Єдина в Європі ділянка типчаково-ковилового степу, якого ніколи не торкався плуг, знаходиться тут, на території всесвітньо відомого біосферного заповідника «Асканія-Нова» імені Фрідріха Фальц-Фейна. Створений заповідник рівно 120 років тому і нині є місцем паломництва подорожуючих.

В однойменному селищі діє (животіє) Інститут тваринництва степових районів імені М. Іванова «Асканія-Нова», на базі якого створений Національний науковий селекційно-генетичний центр вівчарства.

Щороку заповідник відвідують майже 100 тисяч туристів! Але це, кажуть, не межа, бо хто не мріє із цивілізаційної задухи потрапити в обійми первозданної природи?..

На тлі багатств заповідного степу маєтність самого селища Асканія-Нова явно програє. Немає тут ні машзаводів, ні шоколадних фабрик, ні бодай якої-небудь завалящої шевської мануфактури, які поповнювали б місцевий бюджет податковою «десятиною». Та й від заповідника, у світі знаного, в громадську скарбницю копійки капають — 2000 гривень (за рік!).

При «тій» владі Асканія-Нова і навколишні, підпорядковані селищній раді села (Маркеєв, Комиш, Питомник, Новий Етап, Іллінка, Молочне, Бакир, Кругле, Олександрине, Ониськине, Веселе Друге) розвивалися за планом, накресленим у Херсоні і зверстанім у райцентрі Чаплинка. А коли «та» влада впала, а цій, схоже, не до соціальної сфери, то й села, за Тарасом Шевченком, неначе погоріли, а люди...

А було ж! Колись при дослідному інституті «Асканія-Нова» було створене велике високомеханізоване дослідне господарство, яке обробляло понад 22 тис. га ріллі, діяли чотири племінні заводи асканійських тонкорунних овець, червоної степової худоби, українських степових білих і рябих свиней.

Внаслідок недолугої державної політики, а також «прискорених реформ» на селі все це багатство наче степовий бізон язиком злизав. Асканію-Нову підкосило тотальне безробіття, яке тут сягнуло 40 відсотків працездатного населення, а в таких селах, як Питомник і Комиш, — усі 60-70 відсотків. І потягнувся робітний люд за кращою долею у Херсон, Київ, близьке і не дуже близьке зарубіжжя.

До цих негараздів додалася ще й кричуща несправедливість: селяни залишилися без власної землі, позаяк вона тут державна і розпаюванню не підлягає. А з присадибної ділянки не надто проживеш.

І опустили села крила, як вітряки у безгоміння. А далі що? Хто відповість, якщо навіть районне начальство на далеких селах — ні перелітні, ні, тим паче, залітні птахи. Скаржитись у Київ? А що це дасть?..

А тут якраз звістка прокотилася про те, що в Україні розпочинається процес створення об'єднаних територіальних громад. На перший погляд, децентралізація — це старі граблі, відомі ще з часів укрупнення районів. Для степових країв із їхніми масштабами і відстанями цей процес особливо болісний.

Голова об'єднаної територіальної громади Асканії-Нови Віталій Свінціцький, згадуючи перші місяці територіальної «колективізації», відвертий: «Щиро кажучи, до 2015 року я був проти створення об'єднаної територіальної громади. Та коли побачив, що до цього непростого перебудовчого процесу реально приєдналася держава, а також і недержавні структури, задумався. І не тільки задумався, а й сам вирішив узяти участь у виборах голови об'єднаної територіальної громади. Хоча мені й у моїй Хлібодарівці, де я фермерував, непогано сиділося».

...Мешканці Асканії-Нови, а також сусідніх сіл, крім Хлібодарівки(!), проголосували за територіальне об'єднання, а також за те, щоб очолив цю громаду саме Віталій Свінціцький (на фото), вдатний фермер-господарник, поважний управлінець, просто порядний чоловік.

Територіальна громада Асканії-Нови чисельністю майже 6 тисяч чоловік після серії громадських слухань (диспутів) оголосила про своє народження в липні 2016-го шляхом об'єднання двох рад — власне Асканії-Нови селищної і Маркеєвської сільської.

— На це об'єднання ми йшли свідомо, — стверджує Віталій Свінціцький. — Тепер усі державні субвенції ідуть до нас напряму, а не через районний «розподільник». Прикро, що лише Хлібодарівка, єдина в районі, через ігри районних чиновників залишилася «за бортом» територіальної громади. І хто виграв? Чиновники, котрі зарплати від держави одержують, премії і вусом не ведуть. А було б таємне голосування за приєднання до нашої громади, певен, що люди висловилися б «за». Я, коли ішов із Хлібодарівки, залишив її як лялечку — дороги, освітлення, водопостачання, стадіон... Люди мені вірили. І якби голова районної ради, інші посадовці приїхали, поговорили з людьми, то й Хлібодарівка була б у нашій громаді. А вони приїхали з однією метою — закричати сходку. І закричали!

Нині у складі об'єднаної територіальної громади (ОТГ) Асканія-Нова, крім самого селища, ще шість населених пунктів. Найвіддаленіше із сіл — Маркеєв (23 кілометри), з найнижчою кількістю населення — Новий Етап (менше трьох десятків жителів).

На території громади діють гімназія в Асканії-Нові і школа у Маркеєві, Питомницька і Молочненська школи-садки, два дитячих садочки (Асканійський і Маркеєвський), амбулаторія, п'ять ФАПів (села Іллінка, Молочне, Питомник, Комиш і Маркеєв), а також станція екстреної швидкої допомоги в Асканії-Нові.

— На території громади зареєстровано п'ять фермерських господарств, — розповідає Віталій Свінціцький. — Окрім державного дослідного «Асканія-Нова», решта землекористувачів зареєстровані не у нас, а отже, і податки від них проходять повз нас. Але ми знайшли людей, які готові вкласти кошти у будівництво сонячної електростанції, без усякої бюрократії надали їм кілька гектарів землі, за яку інвестори вже сплачують податки.

Найнагальніша проблема громади — водозабезпечення населених пунктів.

— Загальна довжина водопровідних мереж лише в Асканії-Нові сягає кілометрів шістдесят, та ще десь по вісім кілометрів — у селах громади... Загалом близько сотні кілометрів вийде, — зауважує Віталій Казимирович. — Зараз ми займаємося розробкою проектів заміни старих труб. Це одне з першочергових завдань територіальної громади.

Експерти підрахували, що на реалізацію цього важливого проекту потрібно десь 2,6 мільйона гривень. І цей проект за сприяння програми «Добре» ми запустимо вже цього року. На таку ж суму одержали державну інфраструктурну субвенцію. А якби не створили територіальну громаду? Цих коштів ми б ніколи не одержали, і люди страждали б і далі.

— Освітня і медична субвенції, нам належні, надходять до нас безпосередньо, а не через район. Плюс згадана вище інфраструктурна субвенція, — провадить далі голова ОТГ Асканії-Нови. — Крім того, громада долучилася до п'ятирічного проекту Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) «Децентралізація приносить кращі результати та ефективність» (програма DOBRE), яка працює і в Херсонській області. Є ще різні гранти...

Проблема номер два для територіальної громади — опалення об'єктів соцкультпобуту, а також газифікація, яка в основному завершена. Водночас в Асканії-Нові впроваджують альтернативні джерела теплопостачання, доступніші й дешевші.

— Котельню в дитсадку, наприклад, перевели з газу на дерев'яну щепу і пелети власного виробництва, — інформує Віталій Свінціцький. — Всі шкільні котельні також працюють на пелетах, дровах і вугіллі. Ми практично зіскочили з газової голки. Усе, що горить, будемо підбирати і спалювати в котлах — листя і гілки, соєві й соняшникові відходи, тюковану солому з полів.

Відрадні зміни стались і в медичній сфері громади.

— До створення ОТГ мали в Асканії-Нові обдерте приміщення пункту невідкладної медичної допомоги, старі меблі, поганий інструментарій, — говорить фельдшер Сергій Дедюх. — Зараз ми перейшли в інше крило, де зроблений сучасний ремонт.

— На базі лікарні, яка була на балансі районної ради, ми створили некомерційний заклад «Амбулаторія Асканії-Нови». Ми відремонтували занедбане відділення невідкладної медичної допомоги, яке на сьогодні є найкращим у Чаплинському районі, — доповнює голова ОТГ Віталій Свінціцький. — А от приміщення для ФАПу і будинку культури в селищі Питомник ремонтуємо, можна сказати, з нуля...

Великі надії в об'єднаній територіальній громаді покладають на розвиток туристичної діяльності, пов'язаної передовсім із біосферним заповідником «Асканія-Нова» імені Фрідріха Фальц-Фейна.

— Кількість кафе, їдалень, готелів, які б давали змогу туристам затримуватися тут на кілька днів, ще недостатня, — зауважує Віталій Свінціцький. — І хто, як не громада, має бути зацікавлена у розвитку сфери обслуговування? Для жителів і гостей селища завдяки програмі «Добре» ми нещодавно облаштували ринок. Тільки тротуарної плитки поклали на площі тисячу квадратних метрів! Тепер затрачені кошти працюють на благо громади.

— Крім туризму, в нас є своя земля — 6 тисяч 143 гектари, — продовжує розповідати про резерви наповнення бюджету об'єднаної територіальної громади її голова. — Зараз ми судимось із районною радою, яка створила комунальний заклад, практично відірвавши 2,4 тисячі гектарів земельних угідь, що належать громаді. Через це щороку недоотримуємо у наш бюджет 2,5 мільйона гривень. Тут би втрутитися відповідним органам і запитати у ділків від районної влади: чому за оренду цієї землі її власникам (громаді) платите не 6 чи 3 відсотки від її вартості, а лише 0,3?

Об'єднана територіальна громада Асканії-Нови нині — одна з найкращих не тільки на Херсонщині. Сюди їдуть по досвід з усіх усюд. Тут, крім знаменитого біосферного заповідника, справді є що показати, а головне — чому повчитися.

Василь ПІДДУБНЯК, Ігор ТАБІНСЬКИЙ
Сільські Вісті