Ця людина почесна і поважна у селі. Адже вона – єдина на території Малошестірнянської сільської ради має статус учасника бойових дій.
Колеснік (Леонідова) Віра Афанасіївна народилася 24 жовтня 1926 року в селі Новокурськ Широківського району Дніпропетровської області в родині селян. Її батько Афанасій Іванович працював бригадиром тракторної бригади, а матуся Ольга Григорівна працювала в польовій бригаді. Хоча і була донькою обласкана батьківською любов'ю, дитинство проходило в роки голодомору, тому щасливим назвати важко. Доводилось їсти оладки з лободи (шнетики), суп з різних трав.
До школи пішла у 8 років в 1934 році, але школу закінчити не вдалося, почалася війна. Село було окуповане німцями з 15 серпня 1941 року, тому з перших днів окупації була забрана в Німеччину на примусові роботи в село Кунісдорф біля міста Цвікау. Вона не любить згадувати ті важкі часи. Були і смуток за рідною оселею, за материнським теплом та батьківською турботою, а ще постійне відчуття голоду.
Зі спогадів Віри Афанасіївни: « ...після того, як нас привезли на фабрику, провели дезінфекцію, видали полосату форму та присвоїли номери (ости). Жили при фабриці на третьому поверсі, харчували дуже погано, аби не померли. Іноді дівчата один одного знімали з поверху, такі були дуже слабі. Звільнили нас американські солдати. Була довга дорога додому, лише в липні 1945 року я стояла на рідному подвір'ї..».
Після війни продовжила навчання і вступила до Криворізького технікуму на відділення ветеринарної медицини, але закінчити не вдалося, дуже сумувала за домівкою та і не змогла перебороти страх перед розтином тварин.
Свою долю Івана Ілліча зустріла в 1947 році в своєму селі. Виховали трьох дітей, двох доньок Тамару та Тетяну і сина Олексія. Разом прожили 53 роки, але так склалося життя, що вже вісімнадцять років як вдова. Діждали 8 онуків та 9 правнуків. Зараз проживає разом з онукою. І поки онука Вікторія днями пропадає на роботі, адже вона займає відповідальну посаду директора школи, Віра Афанасіївна і по господарству допоможе, і обід приготує, за правнуками догляне.
Ніякої роботи не боїться, адже все життя в труді - пропрацювала в тваринництві і дояркою, і свинаркою. Стаж роботи становить близько 40 років. За час роботи нагороджувалась почесними грамотами районну та області, медалями «Переможець соцзмагання 1977,1978 років», «Ветеран праці» та іншими. Після виходу на заслужений відпочинок не залишилася вдома, а пішла працювати на тракторну бригаду кухаркою.
Ось така вона, наша Віра Афанасіївна, добра, гарна душею, справедлива і водночас строга людина. Вона не любить лукавства, несправедливості, а до людей привітна. З дому не випустить, доки не пригостить. Так було і вдень святкування 90-річного ювілею, коли за столом зібралася велика родина.
У рамках святкових заходів до 72 – річниці визволення України прийшли привітати ювілярку і представники влади, культури, голова ветеранської організації. Було сказано багато гарних слів привітань, вручено подарунки, але сльози на її очах з'явились під час пісенного подарунку від народного ансамблю народної пісні «Івушки». Не лише від того, що звучали пісні її молодості, а ще й від того, що у складі ансамблю дві найдорожчі їй людини – дочка Тамара та внучка Вікторія.
Хочеться по-доброму позаздрити оптимізму, активній життєвій позиції, вірі в краще майбутнє нашої героїні. Побажати їй ще довгих років життя, міцного здоров'я. Високопільський район приєднався до марафону добрих справ «Подаруй тепло ветерану».
Прес-служба Херсонської регіональної організації ПП "Опозиційний блок"
