Студенти, учні, чоловіки та жінки різного віку – усі поспішають на роботу чи навчання.
На кінцевій зупинці – жодного автобусу. За 10 хвилин з'являється одна маршрутка №5. Її, без перебільшення, беруть штурмом. Дехто, з відчаю, кидається під колеса.
Маленький автобус, який курсує за маршрутом №48, напівпорожній, просто проїжджає повз потенційних пасажирів.
Маленький салатовий автобус №17 так само штурмують. Переважно студенти.
Різниця між появою цих автобусів – хвилин 10.
Незадоволені люди починають виглядати свій транспорт посеред проїжджої частини. Але це не допомагає. Подивитись на таке скупчення людей сходяться усі місцеві котики-безхатьки та їх друзі-собаки.
І ось на горизонті з'являється рятівник – тролейбус. Деякі пенсіонери так радіють рогатику, що кидаються йому під колеса. А якщо не виходить самостійно, то просто штовхають інших людей. У такі моменти згадується фільм «300 спартанців» і кричалка «Це Спарта!»
Останній пасажир тролейбусу стоїть на останній сходинці на пальчиках. Рогатик рушає, а сумними поглядами його проводжають ті, кому треба їхати на ХБК...
Як назвати таку ситуацію, як не диверсія? Чи це страйк? Для тих, хто забув, нагадаю – перевізники вимагають підняти вартість проїзду до 6 гривень. Хоча кажуть, що тариф має бути гривень 12.
Чомусь мені здається, що зроби хоч по 50 гривень, але нових, цілих автобусів, які будуть ходити по чіткому графіку, у Херсоні ми все одно не дочекаємось.
Олена ПІМЕНОВА
Фото автора