Триста сортів для «гарячого цеху» на Херсонщині

Триста сортів для «гарячого цеху» на Херсонщині

Для цієї місцини (Херсонщина) літні температури за плюс 36-37 у тіні - звичне явище, за півсотню на сонці - так само.                        Де-де, а тут українські аграрії можуть уже зараз відчути, в яких умовах доведеться їм господарювати у недалекому майбутньому, коли глобальне потепління охопить житницю Європи.

Питання одне: чи можна в такому кліматі вирощувати жито-пшеницю і всяку пашницю?

«Можна, бо іншого не дано!» — кажуть співробітники Асканійської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту зрошуваного землеробства Національної академії аграрних наук України.

Протягом рівно десяти років цей заклад, створений з ініціативи колишнього директора ДП ДГ «Асканійське» Героя України Віри Найдьонової, займається вкрай важливою державною справою.

Порівняно з масштабами степових просторів лабораторія просто неба Асканійської державної сільськогосподарської дослідної станції невелика.

— У нас в обробітку 400 гектарів землі, із них 162 — на зрошенні, — розповідає беззмінний директор закладу кандидат сільськогосподарських наук Наталія Гальченко. — На полях щороку закладаються дослідний і демонстраційні полігони на площі близько 70 гектарів. На зрошуваних і богарних демонстраційних полігонах проходять сортовипробування близько 300 (!) сортів зернових і технічних культур вітчизняної і зарубіжної селекції.

Мета цих випробувань незмінна — реалізація потенціалу різних сільськогосподарських культур в жорстких умовах Півдня України. І ці умови, слід зауважити, стають ще жорсткішими і невпинно «розповзаються» по всій Україні — вже й до Вінниці добралися!

Цей аномальний виклик, зрозуміло, ставить і перед станцією непрості завдання. І рекомендації, видані науковцями для вкрай посушливого Степу, не сьогодні-завтра знадобляться для Слобожанщини, скажімо, чи Полісся.

— Глобальне потепління — це вже реальність, на яку потрібно не лише зважати, а й входити в неї підготовленими, — наголошує Наталія Гальченко. — І наші співробітники (а їх усього 26) уже трудяться в таких же екстремальних умовах, у яких перебувають сталевари біля мартенівських печей.

За десять років діяльності ми виконали 35 важливих і відповідальних завдань, передбачених майже трьома десятками програм Національної академії аграрних наук, а у підсумку розробили і впровадили у практику два десятки технологій вирощування зернових, зернобобових, технічних і кормових культур, пристосованих до жорстких умов Півдня України на богарних і зрошуваних землях.

Особлива увага — розробці ґрунтозахисних ресурсоощадних способів і систем обробітку ґрунту із застосуванням високопродуктивних багатоопераційних агрегатів. Саме такі способи забезпечують створення оптимального водно-повітряного, теплового споживного режимів, дають у підсумку істотне скорочення матеріальних ресурсів, забезпечують збереження ґрунтової родючості. І ми готові ділитися одержаними результатами і конкретними рекомендаціями з усіма бажаючими.

— Подивитися на ваші дослідні ділянки, побувати у лабораторіях, відчути, як мовиться, на дотик насіння різних культур приїздять поважні вчені, представники різних фірм, господарники. І не лише з України...

— Саме так. На базі нашої дослідної станції і дослідного господарства «Асканійське» за десятиріччя проведено 44 різних заходи — всеукраїнські Дні поля, наради, колегії, регіональні й міжнародні семінари... Наші співробітники обнародували понад 250 публікацій — монографій, статей у фахових виданнях і наукових журналах, видали науково-практичні рекомендації.

За результатами завершених наукових експериментів захищено дев'ять патентів на корисні моделі, зареєстровано сорт пшениці м'якої (озимої), два сорти нині — на сортовипробуванні. Спільно з іншими науковими закладами виведено сорт олійного льону Віра. Співробітники нашої дослідної станції є співавторами десяти сортів і гібридів кукурудзи.

Асканійська дослідна станція займається науковими розробками не тільки в рослинництві. Так, вона бере участь у пілотному проекті «Сучасна організаційно-функціональна система селекції у тваринництві України». У рамках його реалізації на станції створені дві бази даних селекційного призначення молочного і м'ясного напрямів продуктивності великої рогатої худоби. Ці дані впроваджені в централізовану систему тваринництва України.

З участю наукових співробітників станції був створений таврійський тип південної м'ясної породи великої рогатої худоби і південний тип української чорно-рябої молочної породи, розроблена селекційно-технологічна модель розвитку високопродуктивного стада овець таврійського типу асканійської тонкорунної породи. Йдеться про оптимальну структуру стада і високі показники продуктивності овець.

— Постійно вдосконалюється матеріально-технічна база дослідної станції, — розповідає далі її директор Наталія Гальченко. — Так, для провадження селекційної роботи ми придбали снопову і колоскову молотарки, селекційну сівалку, сучасні агрегати для обробітку ґрунту і посівів. Базовим підрозділом дослідної станції є лабораторія агротехнологій, устаткована новітніми мікроскопами, аналізаторами, іонометрами тощо. Словом, є на чому працювати і є над чим.

Попереду у співробітників станції — нові проекти, пошуки, розробки, нові виклики її величності Природи.

— Ми від нього вже нікуди не дінемося, — констатує наостанок співрозмовниця. — Тому нашим визначальним завданням було і зостається одне — радити виробничникам нові технології, нові сорти, вдосконалені породи великої рогатої худоби і овець. І допомагатиме нам у цьому набутий нами ж досвід.

— Хоч штат Асканійської дослідної станції порівняно з іншими станціями країни нечисленний, вона має значні досягнення, — зауважує директор Інституту зрошуваного землеробства УААН, член-кореспондент академії Раїса Вожегова. — Станція і була створена саме для того, щоб вирішувати проблеми, властиві умовам безводного Степу. А жорсткіших природних умов, ніж на території Асканійської дослідної станції, нема в Україні ніде! Співробітники нашого інституту спільно з колективом дослідної станції саме в розрахунку на такі жорсткі кліматичні умови підбирають сорти, гібриди, здатні давати високі врожаї, розробляють відповідні технології.

І наші спільні з дослідною станцією напрацювання вже зараз цінні не лише для Степу, а й усієї України. Тому не випадково, а з нагальних потреб у наш інститут, на дослідну станцію вже зараз звертаються по допомогу агрофірми центральної зони країни і навіть північних областей. Сподіваюся, що спільна праця науковців нашого інституту і Асканійської дослідної станції допоможе аграріям у їхній непростій справі.

— Державна дослідна станція з'явилася на базі тих наукових розробок у рослинництві й тваринництві, які постійно велись у дослідному господарстві «Асканійське», — приєднується до розмови директор ДП ДГ «Асканійське» Віктор Найдьонов. — Задовго до появи станції на наших землях ми заклали демонстраційний полігон, над створенням і впорядкуванням якого працювали всі починаючи від директора господарства і закінчуючи механізаторами. Я об'їздив майже всю Україну і не без гордості скажу: таких доглянутих і масш¬табних полігонів, як наш, не бачив. А це значить, що десять років важкої, складної, але вкрай потрібної праці — на користь українському селу! А умови, в яких люди працюють...

Самі бачите: цього року, наприклад, із 1 квітня по 15 серпня у нас не випало жодного продуктивного дощу. Тому завдання дослідної станції, дослідного господарства одне — створювати, випробовувати і впроваджувати у виробництво такі сорти і гібриди різних сільгоспкультур, такі сучасні технології, які вже зараз мають підвищений попит. А матимуть ще більший!

— Я буваю у Тавричанці дуже часто і можу свідчити: за цих десять років Асканійська дослідна станція виросла і піднялась на дуже високий рівень, — відзначає заступник директора Інституту зрошуваного землеробства Юрій Лавриненко. — Я теж дуже часто відвідую різні установи нашої країни. І повинен сказати: дослідна станція працює на рівні дослідного інституту. Це завдяки і науковцям, і технічному оснащенню. Дослідження тут проводяться справді на рівні світових стандартів — йдеться про нові способи зрошення чи, скажімо, способи визначення дефіциту поживних речовин у ґрунті...

Василь ПІДДУБНЯК
Сільські Вісті