Їх везуть у сусідні міста, встановлюючи мізерну ціну у 8—10 гривень за кілограм (на знімку), але попит все одно млявий. У покупців на дачах свої сади, а переробних підприємств в області лише п'ять і їх потужностей просто не вистачає.
Хоча колись чи не в кожному районі працювала своя харчосмакова фабрика, виробляючи соки, компоти й джеми. Та від фабрик самі руїни залишилися: все обладнання в цехах порозбирали й поздавали на брухт.
Палкі заклики фермерів до городян приїздити до них і самим збирати ці фрукти за собівартістю особливого результату не дають. Доки зібране довезеш з нинішньою вартістю пального та автобусних квитків, кілька відер дешевих яблук стануть «золотими» — транспортні витрати «з'їдять» всю економію.
От і лежать біля дерев купи фруктів, а вздовж доріг догнивають гори вітамінної продукції, яку не спромоглися продати й просто викинули.
