Адже хлопець, що не має суто професійної акторської освіти, а натомість є людиною з обмеженими можливостями – приклад для тих людей, хто боїться мріяти...
Історія така, що колись Віталіка покинула на призволяще мама. Хлопчик, що мав серйозну хворобу, пов'язану з хребтом, ледве не загинув. Потім Віталік потрапив в школу-інтернат, де він навчався і завжди мріяв бути актором.
Так ішли рік за роком, хлопець пішов навчатись в технікум, потім в Херсонський державний університет і врешті-решт фортуна до нього повернулася обличчям – його запросили на роль у виставі «Каліка з острова Інішмаан», де він мав зіграти Каліку Біллі.
Як не було важко хлопцю без професійної освіти і обмеженими можливостями – він мужньо долав усі труднощі, бо його вела світла мрія, яка, на щастя, збулась. Віталій Пронько став актором Херсонського обласного академічного театру ім. Миколи Куліша.
Далі пішли ролі в «Лісовій пісні», де він зіграв Потерча, потім роль Жида у виставі «За двома зайцями» (режисер Сергій Павлюк), а також отримав роль Троля у казці «Фея у царстві тролей» (режисер Ірина Корольова).
Далі у хлопця з'явилось ще дві ролі у прем'єрних виставах, які незабаром з'являться в репертуарі – це «КайдашꝸSons» (режисер Сергій Павлюк) та «Лавина» (режисер Лінас Зайкаучскас). Однак, наразі хлопець, який вперто йде до своєї мети, вийшов на зовсім новий рівень акторської майстерності – зіграв у моновиставі «Vitalius» за п'єсою «Півник з Букваря» Андруса Ківряха.
Історія про розумово-відсталу людину, яку нахабно використовують у своїх цілях інші люди – це соціально гостра тема, яка не може не хвилювати. Прем'єра цієї вистави відбулась на XX Міжнародному фестивалі «Мельпомена Таврії».
Але творча команда вирішила не обмежуватись південним регіоном і показати виставу в інших містах, тому радо відкликнулись на запрошення громадської організації «Необмежені можливості» і поїхали до Харкова.
З 9-го по 11-те вересня Віталій виступив у Харківському молодіжному театрі, у Харківському державному соціально-економічному коледжі (де хлопець колись навчався) та в Харківському національному університеті ім. В.Н. Каразіна. Які враження від поїздки отримав актор та про що мріє наразі читайте далі...
- Як приймали тебе в Харкові?
- Чудово. В рамках соціального проекту я вперше поїхав на гастролі. Приємно було побувати у місті, де колись навчався. Серед запрошених гостей була переважно молодь: студенти, запрошені аматорські колективи. Прийшло дуже багато людей, викладачів, навіть ректор університету Каразіна був...Була хороша атмосфера, все пройшло дуже добре.
Були присутні й мої викладачі, які були дуже вражені і здивовані, що такий рівень, що така вистава складна для сприйняття, були задоволені, що студенти спокійно сидять і слухають.
- Про що ця вистава і чим вона так привабила харків'ян?
- Вистава про те, як здорові люди використовують людей з інвалідністю. Мій герой розумово-відсталий, він залишився на рівні десятирічної дитини, а йому років сорок. Його використовує дядько, який провокує героя на злочини.
Важко давалася роль?
- Скажу чесно - мені все дається не так легко. Я не професійний актор і всьому цьому вчусь, намагаюся всмоктувати професію, але безперечно, що було дуже цікаво. Цікаво, що цю роботу я робив із режисером Сергієм Павлюком і переважну більшість часу він проводив зі мною. Це давало мені можливість більше навчитись у нього. Тільки я і режисер – це завжди дорогоцінний час для актора.
- Останнім часом тобі дають ролі дещо екстремальні? Як ставишся до цього, не страшно?
- У мене формат такий – всюди вміщуюсь (сміється). Не страшно. Навпаки з'являється азарт – зможеш чи ні. В театрі не можна казати ні. Я можу все, тому ніколи не відмовляюсь.
- Чи було хвилювання перед виступом?
- Я себе так запрограмував, що якщо стою на сцені, то хвилюватись нема чого, назад дороги вже нема. Я розумію, що в мене є певна відповідальність перед глядачами. Я вважаю, що актор завжди повинен викладатись не важливо де ти виступаєш і перед ким.
- Віталіку, ти приклад людини, яка вміє правильно мріяти? Про що мрієш наразі?
- Хотілося б поїхати з гастролями за кордон. Цікаво побувати в інших містах і країнах, щоб Херсонський театр знали всюди.
Спілкувалась Еліза СОЛОДКА
