Соціальні об'єкти Херсона треба підтримувати спільним коштом

В цьому переконався народний депутат України Олександр Співаковський, який відвідав соціальні заклади Херсона які є визначальними у формуванні національного людського капіталу, але завжди фінансувалися за остаточним принципом.

Є в українській мові дуже гарне і змістовне слово «спільнокошт» - разом, спільно, спільними коштами...

В ньому, на мій погляд, і полягає відповідь на актуальне зараз для більшості громад питання: як нам зберегти об'єкти культури, освіти, медицини — тих галузей, які є визначальними у формуванні національного людського капіталу, але завжди чомусь фінансувалися за остаточним принципом, через що тут накопичилося чимало проблем.

У Херсоні, як і в решті українських регіонів, таких об'єктів безліч. На двох з них — Музеї Природи (структурному підрозділі обласного краєзнавчого музею) та фізико-технічному ліцеї — довелося побувати.

Перший є безцінною скарбницею матеріальної і духовної спадщини нашого краю, в другому зростає наша майбутня інтелектуальна еліта. Та є у них спільне - обидві будівлі давно перебувають в аварійному стані, а тому потребували термінового ремонту і модернізації.

Торік, на підставі моїх наполегливих депутатських звернень, на реконструкцію вказаних об'єктів з державного бюджету були виділені перші серйозні кошти. Загалом близько 6 млн. грн. Цих сум вистачає лише на першочергові заходи, та все одно я дуже вдячний Уряду за те, що не залишив без уваги потреби херсонської громади.

Можна лише уявити, наскільки непросто державі, яка зараз має такий вагомий пріоритет, як армія та питання безпеки, знаходити можливість виділити кошти на підтримку освіти та культури в регіонах.

Тому спеціально виїжджав на місце проведення робіт, аби переконатися, що виділені державою субвенції засвоюються вчасно і якісно. Аварійні покрівля та спортивна зала — дуже давні проблеми ФТЛ.

Місцева влада, на жаль, роками ігнорувала звернення дирекції ліцею, а це значно поглибило проблему. Тому, коли надійшов перший транш державної субвенції – 4 млн 520 тис. грн., ці кошти пішли саме на ремонт даху і спортивної зали. Сьогодні пересвідчився: більша частина грошей вже засвоєна.

У спортзалі встановлено сучасне освітлення, старі аварійні вікна замінені на нові і сучасні. Відкриватися вони будуть дистанційно, автоматично, що дозволить регулювати температурний режим у залі під час занять. Роботи на ФТЛ ще тривають.

Наступною зупинкою був Музей природи по вул. Театральній, 5. Його унікальній колекції флори та фауни можуть позаздрити навіть столичні музеї. Саме тут, до речі, зберігається й один з найбільших музейних експонатів України — 30-метровий скелет кита. Однак музейна будівля (є пам'яткою архітектури ХІХ ст.) перебуває в аварійному стані: фундамент почав просідати, через що почав руйнуватися і сам фасад.

Минулого року на підставі мого звернення Кабмін виділив 1,2 млн. грн. на першочергові ремонтні роботи, пов'язані з укріпленням фундаменту музею. Сьогодні мав можливість побачити, як саме це відбувається: бурова машина робить у ґрунті отвори, які потім заливаються спеціальним розчином.

За кілька тижнів цей обсяг робіт обіцяють завершити, але для повного виконання проекту з реконструкції фасаду потрібно ще додатково 2,5 млн. грн. Та маю надію, що наступного року за допомогою держави вдасться віднайти кошти вже на повний ремонт фасаду музею. Будівля, де зберігається наша спадщина, має стати безпечною і привабливою для відвідувачів.

Так само і по фізико-технічному ліцею. Завдяки першому траншу державної субвенції поки що вдалося лише залатати «старі дірки».

Будівля ліцею потребує повної термосанації, аби наші дітлахи, 780 потенційних Ілонів Масків чи Стівів Джобсів (я в них вірю!) навчалися в теплих і комфортних аудиторіях. Загальний проект термосанації ФТЛ становить приблизно 38 млн. грн. Це великі кошти, це серйозний виклик для громади.

Зі свого боку як народний депутат готовий зробити все можливе. Держава, попри складні часи, гадаю, підставить плече громадам.

Проте рецепт, як і у випадку з музеєм, на мій погляд, тут один — спільно, разом, спільним коштом. Іншого виходу просто не бачу.

Повинні долучитися і місцевий бюджет, і благодійники...

Адже не можуть комусь більше за нас самих боліти наші ж проблеми, чи не так?

Олександр СПІВАКОВСЬКИЙ
Народний депутат України