Які квіти нести херсонцям на кладовища?

Після Великодня настають дні поминання померлих, які в народі називають «проводи», «гробки», а по-церковному «радуниця».

За народними звичаями поминальні дні можуть відзначатися після Великодня протягом всього тижня, але за церковним календарем Радуницю відзначають саме на дев'ятий день після дня Пасхи. У цей день не прийнято вдаватися тузі і смутку про померлим - навпаки, цей день знаменує перемогу над смертю і закликає живих зрадіти за набуття померлими життя вічного.

Вже цієї неділі усі йтимуть на кладовища, щоб відвідати своїх рідних, які відійшли в потойбічний світ. І нестимуть квіти – здебільшого штучні пластикові вінки, аби замінити ті, що поклали минулого року. Чи потрібні ці мертві квіти померлим? Та й зрештою, чи відповідає атмосфері кладовища та яскрава пластикова квітка?

Над цим розмірковують вже не один рік. Неодноразово і ми говорили про це з нашими читачами через газету. Але...

Кожного дня ось уже протягом місяця, йдучи через місцевий ринок, що майорить різнокольоровим пластиком, спостерігаю як розкуповують штучні вінки та квіти, щоб, як кажуть, на «проводи» достойно провідати могилки рідних.

І ніхто не задумується, що цей «квітковий» тимчасовий «рай» незабаром опиниться на звалищі.

Напередодні цього поминального дня, традиційно більшість з нас згадує про необхідність прибрати в такі дні могили рідних. Іду на цвинтар і я. Саме тут нині кипить робота - ось уже кілька тижнів йде велике прибирання. Вицвілі, пошарпані вітром і часом вінки, засохла трава, бур'яни, минулорічні цукерки - увесь цей непотріб з могил переносять у величезні купи на краю кладовища, а згодом комунальне підприємство транспортує його на сміттєзвалище.

Четверо працівників селищного комунгоспу одним трактором заледве встигають підбирати той непотріб та вивозити з кладовища. Здається, тільки загорнули купу, не встигли відвернутися, а на тому місці виросла нова - ще більша.

Слід нагадати, що раніше в слов'янській народній традиції не було такого звичаю приносити на могили пластикові квіти. Та й до 20 століття пластмасу зовсім не виробляли. Ця традиція з'явилася в радянські часи. І дотепер майже всі несуть пластикові квіти на цвинтар.

Екологи стурбовані шкідливістю такої практики для атмосфери Землі. Підприємств, які б переробляли саме штучні квіти та вінки, немає. Здебільшого їх не сортують , часто спалюють, а при спалюванні з таких матеріалів виділяються небезпечні для здоров'я людини токсичні речовини діоксини, які викликають зокрема й онкологічні захворювання. Коли штучні квіти та вінки опиняються на смітниках, то розкладаються сотні років. А скільки тонн цього яду щороку несуть на могили?

Ми хочемо жити в європейському співтоваристві. Тож доцільно знати, що в європейських країнах не кладуть на могили пластикові вінки. Я бувала в Словаччині, Чехії, Угорщині, Польщі, та й навіть у прибалтійських країнах – ніде не бачила на кладовищах мертвих квітів. На похорон там заведено приносити квіти у вазонах. Вони стоять на могилі, а потім родичі пересаджують їх у землю і прикрашають могилки лише живими рослинами. На Великдень чи інші свята там впродовж століть існує звичай провідувати покійних рідних з живими скромними квітами. У Німеччині законом навіть передбачені штрафи для тих, хто приносить пластик на кладовище.

Чому ж ми ніяк не можемо відмовитися від цієї згубної звички – приносити штучні квіти на могили? Думаємо про те, що люди скажуть? Чи тому, що у нас саме так прийнято вшановувати пам'ять померлих?

Але вони вже відійшли у потойбічний світ і їм нічого матеріального не треба. Священики пояснюють, що у покладанні штучних квітів немає духовної цінності: душам спочилих найважливіше - наша молитва, пам'ять і милостиня, а не «відмітка» у вигляді пластику. У цей день слід пом'янути покійних в ранковій молитві, відвідати церкву, де подати заупокійну записку і поставити свічку.

На кладовищі потрібно запалити свічку і прочитати молитву, потім помовчати, згадуючи рідного померлого. Традиція поминати померлих великодніми пасками і яйцями не повинна перетворюватися в рясні застілля біля могил: кладовище - місце спочинку і роздумів. Подають частування зі словами: «Пом'яни раба божого ...» , вказуючи його ім'я.

... Коли захочете придбати цю смертоносну пластикову "красу", подумайте не про дань традиції померлим, а про живих - про дітей, онуків, правнуків: що ми їм залишимо - яку природу та екологію. І зважте, чи варто це робити?

Можливо натомість, щоб на мертві квіти викидати великі кошти краще віддати їх на лікування хворої дитини, чи милостиню потребуючим. Це більше допоможе і живим, і мертвим.

Любов РУДЯ