Сьогодні небагато хто доживає до такої поважної дати. Тож така подія не лише особиста, а й громади району.
Тому в Заводівку до оселі іменинника особисто завітали керівники району та громади - голова районної ради Сергій Карпеченко, голова райдержадміністрації Олександр Єрохін, Горностаївський селищний голова Дмитро Ляхно та голова районної ради ветеранів Світлана Стадник.
На адресу ювіляра прозвучали теплі та зворушливі вітанння. За активну роботу з патріотичного виховання молоді ювіляра відзначили грамотою, подарували квіти та, за традицією, вовняну ковдру.
Щиро привітавши, посадовці поспілкувалися з ветераном-іменинником та його родиною. Анатолій Абрамович охоче розповідав про свій життєвий шлях, про те, як під час другої світової війни малолітнім хлопцем потрапив до концтабору «Майданек» у Польщі, поділився спогадами про свої щедро насичені подіями післявоєнні роки.
Слід сказати, що ветеран, не зважаючи на свій поважний вік, не втратив життєвого оптимізму і залюбки спілкувався. І на прохання гостей заспівав свою коронну пісню «Нас все меньше и меньше, нас так мало осталось...», з якою виступав на сцені РБК.
І справді, тих, хто пройшов крізь пекло війни, пізнав тяготи концтаборів, відчув на собі голод і холод, залишилося зовсім мало. Разом з тим поколінням ветеранів відходить в минуле і наша історія.
Безперечно, від нас багато залежить, чи навчимо ми дбайливо ставитися до історичної пам'яті нинішнє покоління та передавати її наступним. А поки ще є живі ветерани війни та праці – є можливість з ними спілкуватися і вдихати історію з перших вуст.
