На вечір завітали херсонці, які цікавляться історією України, - ті, у кого Україна живе у серці.
Організатори заходу підготували гостям цікаву пізнавальну програму, в якій взяли участь Андрій Микитюк - науковий співробітник Науково-експозиційного відділу історії краю Херсонського обласного краєзнавчого музею, Галина Мартинова - завідувач Науково-літературного відділу музею, краєзнавець Олександр Жупина, керівник Херсонської обласної організації Комітету виборців України Дементій Бєлий, а також гурт української народної музики «ВЕНЕЦЕРАДА» під керівництвом Заслуженого працівника культури України Віктора Кисіля, Заслужений працівник культури України Наталія Мазур та народний артист України, соліст-вокаліст Херсонської обласної філармонії Харіс Ширинський.
Кожен зі спікерів фрагментарно розповів про події 1917-1921 років, які відбувалися загалом в Україні та, зокрема на Херсонщині, акцентуючи увагу слухачів на головному.
Першою підтемою заходу став період, коли існувала Центральна рада України, - березень 1917 року - квітень 1918 року. Тоді на Херсонщині почали активно створюватись нові політичні течії та угрупування.
«Тоді з'явилася «Рада робітничих депутатів» на чолі з Сорокіним, органи правління від Тимчасового уряду, органи Української Центральної ради. Під час Більшовицького перевороту саме ці партії об'єдналися на підтримку Української Центральної ради», - розповідає Андрій Микитюк.
Олександр Жупина познайомив херсонців з представниками влади Херсонської губернії того часу, а саме – з Вєтчиніним Віталієм Георгійовичем, який був російським націоналістом та займав посаду Херсонського губернатора: «Тоді населення Херсонської губернії налічувало 3,5 мільйона, і тільки 33% з нього розмовляли українською мовою. Вєтчинін був на посаді губернатора всього один рік до того моменту, коли Державна дума припинила своє існування, а цар відрікся влади».
Також Олександр Жупина у своїй розповіді згадав про важливу постать в історії України тих часів – Нестора Малечу: «Почали створюватись самостійні органи, ради, одна з них – Рада військових. Якось вони зібралися і почали формувати список народів, яким потрібно дати свободу. Раптом прозвучав голос, який сказав українською мовою, що треба до цього списку додати й українців. Це і був Нестор Малеча – військовий. Завдяки йому українське питання стало на порядок денний».
Уявіть собі, що до 4 березня 1917 року українську мову на Херсонщині майже ніхто не чув! Ось, що розповідає з цього приводу Дементій Бєлий: «4 березня 1917 року, коли до нас прийшла революція, усі херсонці дізналися, що цар пішов у відставку. З Херсонської каторжної тюрми вийшли політв'язні та створили Трудову Республіку амністованих.
Вони відкрили свої патрулі, щоб захищати місто, щоб не було ніяких злочинів. Багато з колишніх в'язнів очолили ради, профспілки, почали робити революцію. Тоді вперше в газеті з'явилося оголошення українською мовою, автором якого став Нестор Малеча. Джерелами українізації була творчість письменників та поетів, органи самоврядування, кооперативний рух».
З культурно-просвітницьким життям тих років гостей вечора ознайомила Галина Мартинова, зробивши акцент на відомих іменах діячів, які відіграли важливу роль в становленні нашої держави під час революції 1917-1921 рр. Серед них і подружжя Русових, і Феофан Василевський із Дніпровою Чайкою, і Дмитро Маркович, і Микола Чернявський та багато-багато інших.
«Тоді навіть у газетах були такі заклики «прокидатися, відчувати себе українцем, одягати народне вбрання, виходити на вулиці». Результатом закликів ставали численні маніфестації, мітинги. Один з таких мітингів відбувся 19 квітня 1917 року. За свідченнями репортерів, у ньому взяли участь 25 тисяч чоловік, були запрошені козаки, військові оркестри», - розповідає Галина Мартинова.
Висвітлення цікавих фактів з історії Української революції протягом художньо-публіцистичного вечора чергувалося бездоганним виконанням українських пісень: «Гей, там на горі Січ іде», «Ой на горі та й женці жнуть», пісенька Лисички з опери «Коза Дереза», «Ой у лузі червона калина» ті інші.
Наталія РОЖКОВАН
Фото автора
