Вицвіла пам’ять Херсона

Наприкінці березня 2014-го, у день сороковин Небесної сотні, біля «декомунізованого» пам'ятника вождю світового пролетаріату у Херсоні сотні небайдужих мешканців краю молилися за загиблими на закривавленому столичному Майдані героями.

Потім над оновленим постаментом урочисто затріпотів Державний прапор України. Сам же п'єдестал обперезала орнаментована стрічка. А під нею — портрети і прізвища херсонців, котрі віддали своє життя на Майдані. Так у Херсоні постав пам'ятний знак героям Небесної Сотні.

При відкритті знака не бракувало, як водиться, чиновницького пафосу: «Ми ніколи не повинні забувати про їхній подвиг! Водночас, нам необхідно рухатися вперед, щоб жити в новій європейській країні", — заявив тодішній голова облдержадміністрації на мітингу.

Ще красномовніше висловився тодішній в.о. мера Херсона Володимир Миколаєнко: «Сьогодні час прибирати! Час прибирати не тільки в місті, але і в наших серцях і головах. Ми вимели з площі Леніна, вимели з країни Януковича і тепер не зупинимося, поки не приберемо у всій країні!».

Благоліпні слова, хвилюючі, нічого не скажеш. Тільки ж чи щирими ті жагучі чиновницькі промови були?..

Пройшло чотири роки. Державний прапор час від часу міняють, а от про полеглих героїв, очевидно, забули або ж у місцевому бюджеті не вистачає коштів на те, аби поновлювати портрети патріотів.

Що ж воно виходить? «Вимели з країни Януковича», а вимести звичку відбуватися високопарними промовами ніяк не вдається. Вицвілі портрети героїв Небесної Сотні та підписи під ними — свідчення цьому.

Тому залишається одне: від імені учасників того пам'ятного молебню попросити прощення у героїв Небесної Сотні за неподобство, розведене, між іншим, під вікнами «білого дому». Сумно, панове...

Макс РАШПІЛЬ
Новий день