На Херсонщині є люди, які творять благо

Волонтерство... Воно існувало давно. Але в часи Майдану відбулося переусвідомлення ролі українського волонтера в суспільстві, і війна повернула їхні дії в інше русло.

За останні чотири роки волонтери довели – вони потужна спільнота. У цьому ми можемо пересвідчитися, ознайомившись з роботою волонтерів, які об'єдналися у благодійне товариство «Шлях перемоги» під керівництвом Фазеля Манана.

Це прості, звичайні люди, які допомагають жити іншим простим, звичайним людям та нашим військовим, які виборюють незалежність на Сході України.І немає такого виміру, яким би можна було виміряти їхню діяльність, особливо в перший рік проведення антитерористичної операції. З допомогою благодійників вони передають воїнам найнеобхідніше для збереження їхнього життя, та найголовніше - тепло сердець їхніх рідних та земляків. І це найголовніша підтримка.

-Люди знають куди нести допомогу, - розповідає Фазел Манан. – Ми веземо на передову все, що може допомогти нашим хлопцям жити та вижити в умовах війни. І можемо це зробити лише завдяки людям, які не втомилися допомагати арміїї, без їхньої допомоги ми мало чим могли б зарадити бійцям. Готуючись до чергової поїздки в зону АТО, ми звертаємося до сільгоспвиробників, до підприємців. І вони допомагають,чим можуть – хто грошима, хто продуктами, хто пальним.

Було таке, що возили й дошки, цвяхи, шифер та інші будівельні матеріали, щоб хлопці могли обладнати собі бліндажі та житло. Купували й одяг, взуття та бронежилети. Хоча іноді й доводилося чути: «А хіба держава не забезпечує армію усім необхідним?» Та ми знаємо, що хлопці чекають нашої допомоги.

Так, держава сьогодні забезпечує необхідним, але, чи довго воно служить бійцям в окопах та в болоті? А солдат має бути ситий, споряджений, захищений та озброєний – бо одним патріотизмом не повоюєш.

За словами волонтерів які бувають там, де служать наші земляки, вони кожного разу бачать, як радо зустрічають їх бійці. Справді допомога волонтерів завжди була для них вагомою. Адже не зайвими були й 4 автомобілі, що їх горностаївці відремонтували та відправили на Донбас, не зайві й продукти харчування та інші речі повсякденного ужитку, що нині відправляють у зону АТО.

Волонтерська організація продовжує об'єднувати навколо себе небайдужих мешканців Горностаївщини, які прагнуть підтримати наших військових і в такий спосіб теж брати участь у боротьбі з ворогом. Коли в зону АТО волонтери готують черговий гуманітарно-продовольчий вантаж, до цього долучаються сільські громади, школярі та мешканці райцентру, і кожен по можливості вносить свою частку.

З-поміж того, що відправляють нині - багато продуктів харчування: домашня консервація, овочі, сало, солодощі, крупи, макаронні вироби, чай, кава, а також засоби особистої гігієни. Доправляти гуманітарний вантаж на Схід непросто, адже й дороги не найкращі, й паливно-мастильні матеріали не дешеві. Та проблема волонтерського автомобіля й доставки вантажу щоразу позитивно розв'язується, завдяки військовим капеланам та волонтерам.

- Доки триватиме війна, ми не перестанемо допомагати солдатам, - говорить Фазел. - Волонтерів та тих, хто з нами займається благодійництвом, дуже багато, тож я просто усіх назвати не зможу, - говорить Фазел. - А ось тих, хто не лише допомагає, а й їздить на передову хочу все таки відзначити. Це Роман Ліляк, Олександр Слісаренко, Анатолій Пономарьов, Євгеній Таран,Олександр Мальцев, Валерій Кудас, Володимир Воскобойник, Валерій Цвік. Чимало в організації волонтерської роботи допомагає Віталій Свіріпський. Кожного разу, коли ми їдемо в зону АТО, медикаменти першої необхідності для військовослужбовців надає нам аптека Тамари Єременко.

Наступна відправка допомоги планується горностаївськими волонтерами на 6 грудня. Це акція до Дня збройних сил України, тож небайдужих закликають долучитися до збору благодійної допомоги нашим воїнам -землякам із 72 та 36 бригад, які дислокуються в Одесі та Миколаєві, а 10 грудня їх відправляють у зону АТО. Поїдуть туди волонтери Анатолій Пономарьов та Олександр Мальцев.

-Ми розуміємо, що багато хто не може пожертвувати приміром значну суму для допомоги військовим, і їх зупиняє на цьому шляху те, що їхня допомога ніби то не здатна нічого змінити, - ділиться думкою керівник волонтерів. - Хочу підкреслити, що будь-яка, на перший погляд незначна допомога, цінна. Пакетик чаю зігріє, листи чи малюнки дітей додадуть емоцій, а маленькі внески вкупі допоможуть придбати важливі речі, що допоможуть вберегти життя наших воїнів.

...Понад дві сотні бійців, які вже повернулися додому теж потребують допомоги – не стільки матеріальної, як юридичної та психологічної. Задля цього спільними зусиллями військкомату, громадських організацій та волонтерів проводяться зустрічі з колишніми атовцями та їхніми сім'ями в кожній громаді. Допомагають - чим можуть.

Про кожного з тих, хто служить, та тих, хто повернувся Фазел Манан знає все: яка сім'я, чи влаштувався на роботу, якої допомоги потребує. З кожним у нього є зв'язок, до нього приходять атовці, коли їм треба порадитися чи знайти підтримку.

І хоча Фазел наголосив, що не хоче, аби про це розповідали в газеті, ми вважаємо – про це потрібно говорити. Адже за ім'ям керівника волонтерів багато людей, які творять благо. А що може бути краще, ніж підтримати в тяжку хвилину, допомогти одягом чи продуктами, дати надію на життя, подарувати спокій... І це зовсім не важко.

Любов РУДЯ, газета "Сільські новини

Світлини Фазеля МАНАНА