Співаковський: Україна стала головним донором людського капіталу

На ці роздуми мене наштовхнула вступна компанія 2017, яка на мій погляд, поховала Довіру до того, що відбувається з процесами формування людських ресурсів найвищого ґатунку в Україні.

Але кінцеву крапку поставило повідомлення від Мінфіну про своє "освітнє" бачення щодо скорочення кількості стипендіатів.

1. Нажаль, для більшості можновладців це питання довгострокової перспективи і тому - навіщо себе нервувати тим, що колись буде!

2. Наші реформатори, люди гарні, продовжують жити парадигмами попереднього тисячоліття, де рафінована вища освіта готувала фахівців чесно та якісно, бо радянський оборонпром інших не сприймав. Це проектувалося на вчителів. Всі розуміли -:"Якщо не я, то хто". Так закривали амбразуру освітнього простору. А плановий підхід не дозволяв перефірійним вишам виходити за рамки "розумного". Але буремні дев'яності все це поламали та запустили незворотні процеси інфляції вищої освіти, де за норму стало купівля ліцензії, дисертації, диплому та інші ганебні явища.

3. Для боротьби з фактично публічною корупцією було запущено ЗНО, яке на перший погляд, вирішило багато проблем. З'явилось відчуття перемоги над онкологією вищої освіти.

4. Закон про вищу освіту, прийнятий в 2014 році, здавалось поставив останню крапку в неякісній вищій освіті. Ейфорія тих часів, закінчилася дуже швидко, бо всі побачили тільки поглиблення стагнації університетської освіти. Неможливість запустити автономію.

Імпотентність імплементації головних положень Закону про ВО. А головне - незмінність поведінки головних суб'єктів освітнього простору - студента, викладача, науковця та університета.

5. Замість реальних реформ ми отримали боротьбу за гарні тексти нових законопроектів та їх перекреслення бюджетними законами. Замість реальних змін ми отримали нові освітні ініціативи Мінфіну, головним лейтмотивом яких є термін "скоротити". Замість очікуємих результатів ми отримали катастрофічну міграцію молоді в інші країни.

6. Більш того. ЗНО виступило потужним інструментом доступу закордоних країн до бачення структури інноваційного людського капіталу України. А створення хаосу на ринку освітніх послуг, включаючи специфіку системи "широкого конкурсу" 2016 та 2017, зміна ідеології стипендіального забеспечення, призвело до подальшої недовіри та міграції молоді.

7. Свідомо або ні, ті хто відповідає за освітню політику в країні, створили умови для відкачування мізків з нашої країни. Свідомо або ні. Не знаю! Але кошти відповідних грантів зіграли свою роль.

8. В результаті ми створюємо модель де в Україні залишиться три - чотири університетські центра. Через них нашим грантодавачам буде дуже легко відбирати талановиту молодь для подальшого навчання та роботи за кордоном. Іншим територіям уготована доля середньої спеціальної та професіонально-технічної освіти. Які повинні будуть надавати в подальшому сервісне забезпечення з дуже високою собивартостю.

9. У всьому цьому не меншу роль буде відігравати реформи в початковій та середній ланці освіти, де головним буде не навчити, а соціалізувати дитину. Соціалізувати через формування примітивних компетентностей. Тих компетентностей, які будуть потрібні новим, в тому числі і закордонним, хазяям життя.

10. Замість нації, яка створювала нові знання та технології, які і сьогодні дозволяють розвивати оборонну галузь, літакобудування, ракетні системи ми отримаємо сервісну націю, яка після втрати "ядерного озброєння" тепер втратить останнє - "освічену країну".

11. А почесне звання донору людського капіталу стане оцінкою роботи сьогоднішньої еліти щодо формування Майбутнього нашої України!!!

Олександр СПІВАКОВСЬКИЙ