Пожежна команда села на Херсонщині

Пожежна команда села на Херсонщині

Учора я йшов Станіславом у справах, як раптом, в одному з «прольотів» найближчої до лиману балки помітив пожежну машину та людей біля неї.

Підійшов. Тільки-но завершили гасіння пожежі на великому пустирі біля осель станіславський сільський голова Володимир Желуденко та водій пожежного автомобіля Вадим Карпухно.

Розговорилися. Передбачаючи, що «випробування вогнем» у Станіславі та навколишніх селах з кожним роком зростатиме, очільник села – у минулому пожежник-професіонал – організував у червні, напередодні жнив, чи не першу на Херсонщині сільську добровільну пожежну команду.

Тепер сам активно долучається до боротьби з погодним екстрімом, веде просвітницьку роботу, закликає громаду, фермерську спільноту до злагоджених дій. У липні-серпні сільська пожежна команда пару десятків разів виїжджала на гасіння пожеж.

Зокрема, усунено небезпеку загорання колишнього трансформаторного цеху з прибудовами, чималої кількості споруд населення по вул. Балковій, Соборній тощо. До речі, новостворений комунальний підрозділ у Станіславі став значною підмогою районному підрозділові Державної служби з надзвичайних ситуацій. Відрадно, що до гасіння пожеж активно долучаються мешканці.

«Гасіння таких займань вимагає значних коштів, що на сьогоднішній день вкрай необхідні нашому селу, – розповідає пан Володимир. – Важливо, що добровільна пожежна команда функціонує завдяки благодійним внескам Василя Ференца, Дмитра Рідкобородого, Дмитра Стеценка, Віктора Дністрянського, Лідії Корнієнко, Олексія Петренка, Сергія Єфімова, Григорія Дудки, Олександра Мялика, Миколи Семенчука, Олега Корнієнка, Василя Ромашкана, Пилипа Кізлевича, В'ячеслава Тарасова та інших сільчан.

Населення, учнівська молодь мають знати, що під час спалювання сухостою гине багато комах, які беруть участь у процесі утворення грунту. Суха минулорічна трава – не сміття, а безцінний продукт харчування різних видів живності, їх житло, притулок, створений самою природою. Сухостій можна компостувати і згодом використовувати як природне добриво для підживлення дерев та кущів».

Наведених вище аргументів цілком достатньо для того, щоб відмовитися від практики навмисного випалювання сухої трави і домагатися максимально можливого скорочення трав'яних підпалів, що відбуваються внаслідок необережного поводження з вогнем або злого наміру.

Сільські спільноти зобов'язані зберегти наші природні багатства, житла від масових пожеж, в які можуть перерости найменші загорання сухої трави та сміття. Будьмо пильними та уважними до себе та оточуючих.

Не дозволяймо своїм близьким та знайомим проводити спалювання сухої рослинності та сміття. Почнемо формувати культуру ставлення до навколишнього середовища з самих себе!

Олександр ГОЛОБОРОДЬКО

На світлинах: (зліва направо) Володимир Желуденко та Вадим Карпухно; станіславська пожежна команда в дії!