На конференції йшлося про зміцнення потенціалу служб фітосанітарного контролю в чотирьох східноєвропей-ських країнах: Україні, Білорусі, Молдові, Вірменії. Невелике пояснення: головною метою фітосанітарів є охорона території та здоров'я населення від проникнення й розповсюдження шкідників, хвороб рослин і бур'янів, які можуть завдати значних збитків господарству.
Тож наш аграрний край відвідали іноземні фахівці із зазначеного питання, а також представники територіальних підрозділів Держ-продспоживслужби України. Розглядалися питання міжнародної торгівлі сільгосппродукцією, фітосанітарні процедури, обов'язки сторін тощо.
Проте, як слушно зазначив Володимир Лапа, санітарні вимоги – це останній вагон у великому потязі технологічного процесу. Звичайно, від того, як проведуть сертифікацію та оформлять документи на врожай, залежитиме доля прибутку наших аграріїв. Але на ситуацію треба дивитися ширше.
Єдиний економічний простір із ЄС і введення безвізу спонукають до того, щоб українська фермерська продукція була конкурентоспроможною на європейському ринку. Для цього потрібна відповідність як самого товару, так і процесу виробництва діючим у Євросоюзі нормам. Держслужбовець окреслив основні тенденції в аграрному бізнесі та міжнародній торгівлі. Зокрема торкнувся зернового питання.
Нагадаємо, минулого року Україна продала за кордон 39 мільйонів тонн зерна, встановивши для себе новий рекорд.
Чиновник зазначив: «Південь України, зважаючи на природно-кліматичні умови, залежний від імпорту. Щодо зерна Північна Європа самодостатня, Франція та Німеччина є найбільшими експортерами. Тож основний ареал наших поставок – Італія, Іспанія. Дивно, але тамтешні вимоги до зернових стосовно фітосанітарних норм набагато ліберальніші, ніж, наприклад, у країнах Північної Африки. Але ми шукаємо саме ринки збуту, що зростають, тому беремо до уваги Близький Схід, а також Південно-Східну Азію, де збільшуються й населення, і його доходи».
Окрім цього, Володимир Іванович зробив акцент на головній проблемі нашого овочевого ринку – значному сезонному коливанні цін. За словами експерта, покупець із ЄС вимагає не лише відповідності нормам, а ще й належного маркування та пакування, регулярності поставок. «Якщо ви хоча б одну з вимог не задовольняєте, – продовжив держслужбовець, – то працювати системно надзвичайно важко. І ось тут у нас виникають проблеми.
Справа в тому, що в другій половині літа та восени ціни на овочі-фрукти падають: товару багато, далеко його возити не треба, конкуренція серед продавців висока. Навесні плодоовочева продукція дорожчає, ростуть витрати на її зберігання, електроенергію, зарплати робітників.
Через це й порушують наші фермери умови контрактів із іноземними покупцями, стабільності в справі немає. Тоді на ринку ЄС не втриматись. Проте, як стало відомо, ми маємо яскравий приклад налагодженого системного бізнесу – переробку томатів. Останніми роками в Херсонській і Миколаївській областях спостерігається збільшення площ засіяного грунту й виробництва томатної пасти.
А це – ознака приходу інвестицій і нових технологій».
І наостанок – цитата Володимира Лапи загалом про те, наскільки важко фермерам продавати врожай іноземцям: «Жодна країна, попри будь-які політичні відносини, не зацікавлена в тому, щоб був імпорт сільськогосподарської продукції. В країнах Євросоюзу існує дуже сильне фермерське лоббі, й повірте, там уміють відстоювати свої інтереси. Не можна говорити про те, що нас десь чекають із хлі-бом-сіллю, треба лише доїхати до кордону – цього немає, не було й не буде».
Оксана ЗІНЧЕНКО
"Гривна. Новий формат"
