Станіслав: лікування глиною та мінеральною водою на Херсонщині

Станіслав: лікування глиною та мінеральною водою на Херсонщині

Зріз прилиманських скель – це палітра глин багатьох кольорів та відтінків з їх найрізноманітнішими лікувальними та господарськими властивостями.

Внаслідок руйнівної дії лиманських хвиль, підмиву глиняних утворень, особливо з боку моря на відтинку Станіслав – Олександрівка, цей потужний природний ресурс сповзає до Лиману, замулює його (див. фото глиняного зсуву п'ятирічної давності).

Слід би послідовно розв'язувати проблему укріплення берега на цій вразливій ділянці берега, залучити науковців до дослідження складу глин, визначення їх властивостей, законодавчо розв'язати питання ощадливого використання глин у межах ландшафтного заказника "Станіславський"...

Може, з часом, державні структури, наука, бізнес зацікавляться прилиманськими оздоровчими ресурсами і до потенціалу Арабатської стрілки, Голої Пристані приєднається й Станіслав?..

У компанію до глин проситься також станіславська мінеральна вода, яку кілька десятиліть тому випускав радгосп «Лиманський» (на фото – пляшкова етикетка).

Не варти скидати з рахунку також потенціал прилиманських глин для розвитку у нашій місцевості, наприклад, керамічного виробництва (для довідки: є археологічні свідчення, що древні греки ольвійської пори для виготовлення посуду використовували глину, добуту біля Золотого мису (с. Широка Балка Білозерського району).

Дещо про глину

ГЛИНОЛІКУВАННЯ (лат. Bolucotherapia грец. bolos — глина + therapeia — лікування; син.: болюсотерапія) — один із найдавніших природних методів лікування, що базується на використанні природної глини з лікувальною метою.

Авіценна описав 12 видів глин для лікування близько 100 різних захворювань. Марко Поло повідомляв про лікування малярії червоною глиною.

У роки Першої світової війни глину застосовували у французькій армії для профілактики дизентерії.

Німецькі лікарі успішно лікували глиною азіатську холеру, плеврит, перитоніт, катар, захворювання сечового міхура, жовчнокам'яну хворобу.

С. П. Боткін та його співробітники використовували Г. при захворюваннях серцево-судинної системи, жовчного міхура, щитовидної залози...

Основою лікувального ефекту глини є її поглинаючі властивості. Особливості структурної решітки глини дозволяють притягувати та розміщувати на своїй поверхні велику кількість шкідливих речовин, які накопичуються у тканинах і не виводяться з організму через кров.

Завдяки бактерицидним властивостям глини її застосовують при ентеритах, колітах, колібактеріозі, паразитарних кишкових захворюваннях та інфекційних захворюваннях органів дихання, а також при гнійних ранах.

Глина збагачує організм корисними мінеральними речовинами, тому вона успішно використовується при болю у спині та суглобах, запальних процесах, здутті та абсцесах, головному болю, інтоксикаціях.

Завдяки вмісту кремнію глину використовують при атеросклерозі, туберкульозі, розсіяному склерозі, для сповільнення старіння організму.

Наявність у глині магнію, заліза та кальцію дозволяє використовувати її при астенії, анемії, злоякісних пухлинах.

Червона глина потужно лікує суглоби, хребет, м'язи; з неї роблять аплікації та компреси на уражені хворобою місця.

Жовта глина лікує радикуліт, неврит, плескіт, артрит; готують компреси та аплікації на хворі суглоби.

Зелена глина успішно лікує ниркові захворювання, печінку, статеві органи, підшлункову залозу, мастопатію, фіброміому; пригнічує пухлини; з неї виготовляють засоби для лікування жирної шкіри, жирного волосся; маски із зеленої глини розгладжують зморшки, усувають запалення на шкірі, борються з лупою.

Блакитна глина застосовується у лікуванні захворювань дихальної системи, органів носоглотки, серця і судин, має хороший ефект у лікуванні тромбофлебіту, варикозу, довгозагоюваних трофічних виразок; має антибактеріальні, відбілюючі, дезінфікуючі властивості, прискорює кровообіг у тканинах; готують маски для шкіри, обличчя та шиї, росту волосся, обгортання проти целюліту тощо.

Рожева глина дає дезінфікуючий та зміцнюючий ефект; йде на приготування шампунів для нормального волосся, а також масок для в'янучої шкіри.

Сіра глина добре зволожує шкіру, підвищує її еластичність та тонус, має дуже виражений омолоджуючий ефект; йде на приготування масок, кремів та паст для догляду за зрілою шкірою.

Біла глина добре впливає на чутливу і суху шкіру, зміцнює, підвищує її еластичність, прибирає запалення; заспокоює, знімає роздратування; дуже корисні маски з білої глини для в'янучої шкіри, вони мають прекрасні стимулюючі та омолоджуючі властивості; цю глину можна також використовувати у вигляді присипок для підсушування мокрих ран, має антисептичні властивості.

А ось дані з «Энциклопедии народной медицины. — Донецк, 2000, автор Стояновский Д.Н. та «Энциклопедии традиционной народной медицины: Направления. Методики. Практики / Сост. И.М. Минеев. — М., 2002).

В аптеках продається глина різних кольорів: біла, червона, чорна, зелена, блакитна. Колір глини визначають ті елементи, що в ній переважно містяться. Найбільш широко як профілактичний, оздоровчий та лікувальний засіб глину застосовують зовнішньо: примочки, пов'язки, припарки, компреси, ванни, очисні маски та ін.

Для процедур глину готують таким чином: добре висушують її на сонці, потім розтирають у порошок (в аптеках може продаватися і готовий порошок). Заливають його свіжою чистою водою, ретельно розмішують, розтираючи грудочки, що утворюються. Однорідну масу консистенції мастики («тісто») використовують для приготування «коржиків», примочок, масок, додають до ванн, натираються та обгортаються нею.

Для косметичних масок проти вугрового висипу та зморшок глину змішують з огірковим, томатним чи виноградним соком, а для пом'якшувального крему — з оливковою олією. При ревматизмі до ванн додають разом глину та морську сіль. Внутрішньо застостовують лише жирну глину, не обпалену, без домішок піску та ЛП. Рекомендується використовувати глину тієї місцевості, де мешкає пацієнт.

Глина очищає організм, нейтралізує токсини, регулює діяльність ендокринних залоз (в одних випадках стимулює, а в інших — знижує їх активність).

Перед внутрішнім використанням глину стерилізують (на тривалий час виставляють на сонце). При внутрішньому використанні глина, за результатами досліджень, здатна адсорбувати не лише гази та отрути, а й віруси, патогенні мікроби та усувати запалення.

Чайну ложку глини розводять у склянці чистої води та поволі п'ють дрібними ковтками перед вживання їжі; при деяких захворюваннях припустиме підвищення дози глини до 2–3 чайних ложок, при запорах дозу глини знижують, але збільшують кількість води.

Перший курс лікування — 3 тижні, наступні курси по 10 днів проводять 1 раз на місяць. Різні види глини залежно від її складу застосовують при різних захворюваннях; глинолікування слід проводити під контролем лікаря.

 

Олександр ГОЛОБОРОДЬКО