Лиман на Херсонщині: екологічні ватерлінії

Щорічно у першу суботу липня відзначається Міжнародний день Дніпра. Систему головної ріки України слід розглядати мов єдине ціле з системою Дніпровсько-Бузького лиману: вони, мов альпіністи, функціонують в одній органічній «зв'язці». Нижче – про одну з екологічних проблем лиманського узбережжя, що чекає свого розв'язання.

На моїй світлині 1960-х років (1) – пейзаж берега у селі Станіслав на Херсонщині: хвилі Дніпровсько-Бузького лиману лагідно накочуються на природну берегову смугу, «оздоблену»вервечкою рибальських човнів.

У 1980-і роки лінія станіславського берега суттєво змінюється: з метою розширення прибережної площі та розміщення на ній пансіонатудля відпочинку тюменських енергетиків «Вогні Сибіру» (світлина 2), які займалися газифікацією Станіслава, на березі виникне трапецієвидної форми «півострів» і вріжеться у води лиману.

Для формування насипу було використано глину прилиманських скель. Щоб «півострів» не розмивався хвилями, з боку акваторії його укріпили старими баржами. Упритул біля нього, із барж, було сформовано ще один об'єкт–затон для фелюг та інших плавзасобів колишнього рибколгоспу «Шлях Леніна». Певний час об'єкти виконували свої функції: «Вогні Сибіру» приймали відпочиваючих, плавзасоби рибколгоспу у негоду та взимку знаходили у затоні прихисток. Рукотворний «півострів» проіснував до сьогоднішнього дня (його контури відбиває супутникова світлина із веб-сайту Wikimapia–3).


Через відомі події кінця 1980-х–початку 1990-х років економічна ситуація в країні різко погіршилась, господарські зв'язки станіславських підприємств із партнерами порушились, зона відпочинку поступово демонтувалась та руйнувалась, хоча, у підсумку, Станіслав опинився у виграші: село отримало газ, а це стало великою заслугою тодішнього директора радгоспу «Лиманський» Леоніда Тимофійовича Смутченка.

Нині станіславське прибережжя інтенсивно заростає водною рослинністю (світлини 4, 5).

Колишня територія бази відпочинку тюменців являє собою, фактично, пасовище. Надводну частину кількох барж використано в якості металобрухту. Ті ж баржі, що збереглися, виручають аматорів риболовлі з вудками, затон слугує для деяких плавзасобів, хоча активно заростає водною рослинністю, вимагає чищення (6-9).

Важко сказати, якою буде подальша доля прибережного утворення на березі Лиману. Але чи не несе цей виступ загрози для екології? Підстави для такого занепокоєння є.

Справа у тім, що рукотворний «півострів» порушує прибережну течію води та сприяє накопиченню мулу на значному відтинку правого берега Дніпровського лиману. Наслідки замулення помітні, про це чув також від мешканців сусідніх із Станіславом сіл Широка Балка та Софіївка. Внаслідок високих літньо-осінніх температур, із накопиченого у прибережній смузі мулу періодично викидається сірководень, що призводить до заморів риби (світлина 10; у минулі роки подібна картина спостерігалась неодноразово).

Отже, вимагає розв'язання проблема екологізації узбережжя як у межах Станіслава, так і вище по течії, із залученням відповідних фахівців. Очевидно, без видалення з прибережної смуги Станіслава барж, кардинально змінити ситуацію не вдасться. Одній станіславській громаді розв'язати цю проблему непосильно, потрібне об'єднання зусиль серйозних «гравців». Осторонь розв'язання цього питання, зокрема, не може бути керівництво новоствореного Національного природного парку «Нижньодніпровський», адже територія Станіславського прибережжя входить до його володінь.

Варіант головний – кардинальний та затратний: віднайти, з часом, кошти та технічні можливості, щоб прибрати зі станіславського берега всі баржі – як цілі, так і залишки тих, що пішли на металобрухт. Технологічно – це непросто, адже всі колишні плавзасоби суттєво занурились у пісок та мул. Якщо заходами щодо санації берегової смуги взагалі не займатися, то екологічні наслідки будуть вельми сумними: замулення триватиме інтенсивніше, до того ж, захопить значний відтинок берегової лінії, береги заростуть водною рослинністю, буде втрачено як зону відпочинку, так і береговий потенціал для господарської діяльності, розвитку, наприклад, водних видів спорту тощо. Наочне контрастне сусідство – неповторних лиманських красот, що могли б потужно приваблювати туристів та відпочиваючих (світлини «лиманських світанків»), так і непростої екологічної ситуації, що загострюється.

Якщо вдасться прибрати рукотворний «півострів» у Станіславі, Лиман за кілька років «вигребе» залишки глиняного намиву з прибережжя, відновить свою прадавню «архітектуру», оздоровиться і приваблюватиме на свої береги та плеса все більше вдячних людей.

Олександр ГОЛОБОРОДЬКО

На світлинах автора:
1 – Такий вигляд, понад півстоліття тому, мав «глибокий» берег у Станіславі.
2 – Колишня зона відпочинку тюменьців (фото В. Платяна).
3 – Сучасний вид на рукотворний «півострів» із космосу (джерело світлини: Wikimapia).
4, 5 – Заростання водною рослинністю станіславського прибережжя.
6-9 – Погляди на затон.
10 – Лівий бік баржового «півострову» зі слідами замору риби (дата зйомки: 17.08.2015).
11 – Неповторні станіславські світанки!
12 – Ватерлінія екологічних запитань.