Херсонщина втрачає своїх синів

Вчора, 8 травня жителі міста Олешки Херсонської області провели в останню путь свого достойного земляка - захисника нашої Батьківщини Смирнова Сергія Миколайовича.

Чоловік трагічно загинув у зоні АТО, під час виконання військового завдання. Боєць разом зі своєю групою прибув на допомогу основному складу розвідки, де отримав поранення несумісне з життям.

Сергій Миколайович народився 29 липня 1980 року в місті Одесі. На теперішній час проживав в місті Олешки разом з дружиною та сином. У віці 36 років чоловік пішов із життя, захищаючи цілісність нашої держави.

Сергій був одним із найкращих розвідників-диверсантів. У сучасній історії під час АТО працював проти ворожих підрозділів. Боєць відзначався особливою харизмою, стійкістю, силою духу, за що у зоні бойових дій про нього складали легенди.

На його рахунку більше ста вдало виконаних завдань. З літа 2015 року ворог розпочав відверте полювання за Сергієм. Під час бойових виходів він ніколи докладно не вказував маршрути переміщення, побоюючись передачі інформації ворогу. За сумлінне виконання військових завдань мав бойові нагороди.

Загиблий був призваний на військову службу під час мобілізації у 2014 році до військової частини В0829 Збройних Сил України. З 4 січня 2017 року переведений на контрактну основу.

Вдома, у загиблого залишилися 19-тирічний син Андрій від першого шлюбу, та дружина з сином Макаром, від другого шлюбу.

Вшанувати пам'ять та провести в останню путь прибули народний депутат України Федір Негой та голова Херсонської ОДА Андрій Гордєєв: «Мамо, дружино, Сергій нажаль не зміг приїхати сюди живим. Словами тут нічого не скажеш. Цю біль не передати. Від усієї української громади прийміть щире співчуття. Герої не вмирають!»


Похорони хлопця відбулися в місті Олешки. Попрощатися з бійцем прийшли рідні, близькі, друзі та товариші по службі. Для них це надзвичайно велика втрата, тому важко щось коментувати...

І товариші по службовій справі, говорячи про Сергія, не можуть втримати сліз. Характеризують його як кращого бійця та надзвичайно добру людину.

Жан Рябоконь, боєць 43-го батальйону: «Прибув з Новотроїцького району, щоб провести товариша. З Сергієм ми знайомі з перших днів війни. У третій хвилі ми були разом від початку і до кінця, поки не настала демобілізація. Він був завзятим хлопцем, постійно рвався до бою. Пліч о пліч на одній позиції ми були в Зайцевому, Золотому, Новогородівці. Сергій завжди був у гарному настрої, веселий, товариський. Не віриться, що його вже не стало».

Віталій Миколайович Григор'єв, військовослужбовець: «З загиблим я особисто не був знайомий. Дізнався вже після трагедії. Неважливо чи були ми в дружніх стосунках, при житті ми робили одну справу. Це надзвичайно велика втрата. Як показала практика ми втрачаємо кращих бійців, кращих синів, батьків. Це ті люди, які не ховалися за спідницями батьків. Вони на власному прикладі показали, як треба захищати свою батьківщину».

Юрій Тхоровський, голова координаційної ради при Олешківській РДА: «Він приїжджав до нас у відпустку. З загиблим знайомі особисто. Це була чудова людина, гарний боєць. Нажаль йдуть найкращі. Але своїм прикладом, такі як Сергій, виховують сотні інших патріотів, котрі будуть захищати Батьківщину, свою землю. Війна - це страшно, але ми воїни, тому боятись смерті нам не можна».

Юрій, проходить службу в 43 батальйоні: «Разом з Сергієм ми прослужили пліч о пліч більше двох років. Це дуже важка, неоціненна втрата. Сергій один з кращих воїнів Збройних Сил України. Це була дуже надійна людина, я таких більше не зустрічав. Він був надзвичайно позитивний. Ніколи не нервував, не злився, завжди приймав раціональні та зважені рішення. Хочу звернутися до людей: поважайте батьків та рідних, бійців, які віддають своє життя за мир та спокій, і тільки тоді ми матимемо щасливу країну!»

 Елеонора ГУСЬКОВА