Знатний і мудрий хлібороб упевнений, що Україну з нинішньої ситуації можна вивести за 3—4 роки. Що для цього потрібно? Вірити у людей, не красти і не брехати.
— І не обов'язково читати «Капітал» Карла Маркса! — кидає на ходу Леонтій Миколайович і пропонує побувати на полях агрофірми.
Лише на Великдень у степу стояла така тиша, що було чути, як щебече птаство у сусідній області. А то все — щоденне напруження за ущільненим графіком: підживлення озимини, підготовка ґрунту, сівба ярих...
Глобальне потепління, яке все відчутніше дається взнаки, змушує хлібороба відходити від узвичаєних століттями строків польових робіт, передовсім — сівби.
— Десь останніх 5 років осінь припізнюється, — говорить керівник «Мрії». — Дощі, які колись ішли в серпні, зараз — аж наприкінці вересня, коли оптимальні строки для сівби ріпаку — початок першого місяця осені. Довелося йти на чималі витрати — вмикати зрошення і робити вологозарядкові поливи. Зате посіяли ріпак вчасно, він вчасно зійшов, перезимував добре і зараз — у відмінному стані! Те ж саме — і озима пшеничка...
— Озимий клин у нас займає близько тисячі гектарів, — долучається до розмови кандидат сільськогосподарських наук Олексій Новак, син Леонтія Миколайовича. — Основна культура тут традиційна — озима пшениця. Практикуємо сорти одеської і херсонської селекцій, які в наших посушливих умовах дають найвищі врожаї — Бунчук і Херсонська остиста.
Яким буде цьогорічний урожай — не беруся загадувати, але перспективи на нього не гірші, ніж у кращі роки. Як буде далі — не знаємо. Правда, є така народна прикмета: якщо на Благовіщення йшов дощ, то до травня ще три дощі випаде. Будемо вірити!
Земля у «Мрії» не лише доглянута, а й не голодна. На все про все господарство вже внесло у грунт 200 тонн мінеральних добрив, витративши на їх придбання чималі кошти. Добре, що хоч не позичені... Батько і син Новаки, як і механізатори Олександр Гінкул і Микола Фардей, сподіваються: «Без хліба не залишимося...».
Що найбільше тривожить селян посушливого півдня — це ціна на воду для зрошення. А зрошуваний клин у «Мрії» чималий — 1300 гектарів.
— Торік у господарстві п'ять «Кубаней» працювали на поливі, а як в цьому році будемо поливати — не знаю, — розводить руками Леонтій Новак. — Якщо торік за кубометр води ми платили по 70 копійок, то зараз, кажуть, буде удвічі дорожче. Такою дорогою водою поливати не будемо!
Зауважимо, що це говорить керівник одного з кращих господарств у Північному Причорномор'ї! А як бути тим, у кого, як у народі кажуть, ні за плечима, ні перед очима?..
Зрозуміло, що за будь-яких обставин у СТОВ «Мрія» необробленим не залишиться жоден клаптик землі. До речі, усі власники земельних паїв, які здали їх в оренду товариству, заздалегідь переуклали нові договори саме з «Мрією». А це свідчить про те, що люди довіряють землю не балаболам і заїжджим авантюристам, а справжнім господарям. Таким, як батько і син Новаки.
Василь ПІДДУБНЯК, Анатолій ЖУПИНА
"Новий День"
