Національний парк "придушує" села на Херсонщині

Національний парк "придушує" села на Херсонщині

У стосунках між владою та мешканцями громад сіл Рибальче та Геройське Голопристанського району Херсонської області, а також промисловими та громадсько-профільними товариствами зараз все не зовсім добре. Склалася дуже непроста ситуація, яка має тенденції щодо подальшого загострення.

Ця ситуація породжена певними прорахунками, поспішними піар-рішеннями та поданням на найвищий рівень неадекватно сформованих матеріалів, які лягли в основу Указу Президента України від 24 листопада 2015 року № 657 «Про створення національного природного парку "Нижньодніпровський"».

Огульно звинувачувати не можна нікого, однак не виключається, що за всім цим стояло реальне бажання певних осіб «дещо прихопити», можливо і з використанням заздалегідь підготовлених позицій в ешелонах регіональної влади.

А можливо влада й зовсім нічого не знала, а її використали, що називається „в темну". Кляті маніпулятори повели її під рученьки із зав'язаними очима під яскравими прапорами захисту рідної природи до соціальної прірви. Може й так, не винувата вона!

Однак, як би там не було, внаслідок певних дій «промисли», а це, до речі, солеваріння унікальної йодованої харчової солі у селі Геройському (знамениті Прогної з солепромислом більше 500 років під козацьким протекторатом) та рибальство сьогодні практично знищені.

А ці промисли були єдиними, що впродовж століть дозволяли виживати населенню узбережжя Дніпро-Бузького лиману у всі часи економічних «зростань та занепадів». Землеробство на цих землях є вкрай ризиковим.

Рибальство давало хоч якийсь мінімум для життя, на сьогодні воно практично заборонене зоною Національного природного парку "Нижньодніпровський", а Геройчанський «Солепром», як «бюджетоутворююча» установа – хитромудро «збанкрутіла», «прихватизована» і переїхала в дещо іншому статусі до Голої Пристані...

В цих умовах люди зазначених сіл та багатьох інших по берегах Нижнього Дніпра та Дніпро-Бузького лиману просто ведуть боротьбу за фізичне виживання, і цим користуються як бажаючі «дещицю прихопити», так і певні елементи, що нагнітають певні настрої. Настрої прямої протидії існуючій владі.

Остання не завжди діє адекватно, і в умовах соціально-екологічно-економічної кризи в області, яку «не хоче визнавати», приймає рішення, які ведуть лише до загострення взаємовідносин.

Так, є певна логіка в тому, що місцева влада констатує відсутність певних правових норм та відповідних органів на місцях, які б врегульовували певні протиріччя – але тут же приймає рішення перекласти свою роботу і відповідальність за погодження територій Національного парку з місцевими громадами на в.о. директора Нацпарку – але це ж не його повноваження...

Крім того, влада наче демонструє «увагу» до людей цих територій, проводить «красиві акції» (як з розвалинами церкви у Геройському), обіцяє і зростання, і дороги і ...мало що виконує.

Але ж такі гучні, словоблудні акції вже не сприймаються населенням. Воно бажає справ, воно виснажене, воно зубожіє і стрімко скорочується. В школі села Геройське залишилося всього 50 дітей. Удавка Нижньодніпровського природного парку придушує населення...

І більше того – виникають конфлікти і з прикордонниками, яким хтось надав ще й повноваження рибоохорони... В цих селищах були зафіксовані випадки затримання прикордонниками школярів, які виловили декілька кілограмів риби.

Погодьтеся, доволі кумедна ситуація склалася на Херсонщині. З якими світовими стандартами погоджуються передані прикордонникам функції рибоохорони. Тут можна згадати, хіба що, радянські анекдоти про „Залізного Фелікса ", який їздив на броньовику на рибалку і гальмував революцію. До речі ж за радянських часів прикордонники належали до його відомства, а зараз важко знайти цьому якісь пояснення.

Також треба відмітити, що затверджені Указом Президента кордони НПП "Нижньодніпровський" деяким чином порушують міжнародні зобов'язання України, взяті нею при ратифікації Конвенції про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, головним чином як середовища існування водоплавних птахів (Рамсар, 1971 р.), яка була ратифікована Верховною Радою СРСР 26 грудня 1975 року. (Закон України "Про участь України в Конвенції про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, головним чином як середовища існування водоплавних птахів", 29 жовтня 1996 року N 437/96-ВР).

Можливим виходом із ситуації, яка склалася могло б стати прийняття «високого» рішення про створення незалежної аналітично-експертної робочої групи при дирекції Нацпарку під егідою Мінприроди за участі фахівців НАНУ та професійної громадськості, а також представників місцевих громад, з метою отримання конкретних і аргументованих рішень, які б сприяли і збереженню та охороні природних ресурсів, і промислово-виробничому та соціально-економічному розвитку територій, і стабілізації соціально-ідеологічних настроїв населення у цій складній зоні. Соціальна напруга, яка виникла у зазначених селах, псує життя на Херсонщині.

Іван ВИШИВАНЮК