Новий закон загрожує заповіднику на Херсонщині

Новий закон загрожує заповіднику на Херсонщині

"Надмірна суворість закону — надмірна несправедливість", — говорив Цицерон. 

Певно, більшість українських парламентарів праць давньоримського філософа й у вічі не бачили, інакше б не приймали безглузді рішення. Так, галас вже здійняв закон, проголосований 7 лютого.

Натисканням необ­хід­ної кількості кнопок нардепи поставили під загрозу існування національних заповідників. Нормативний акт зі складною назвою «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо виконання Конвенції 1979 року про охорону дикої флори і фауни та природних середовищ існування в Європі)» забороняє біотехнічні заходи — будь-яке втручання у функціонування екосистем.

Аж до абсурду! Під загрозою якщо не знищення, то завдання непоправних збитків, опинився біосферний заповідник «Асканія-Нова». Під біотехнічні заходи підпало елементарне викошування трави. І тепер під табу опинилися протипожежні смуги, які хоча б частково рятували цілинний степ від вогняної стихії.

Наслідків такої «законотворчості» з острахом очікує Віктор Гавриленко, котрий понад 20 років очолює заповідник «Асканія-Нова».

Авторові сотень наукових праць, людині, котра живе заповідником, знаючи в ньому кожну травинку і тваринку, і без того болить за щонайменшу пожежу, яких не уникнути. Це ж степ все одно, що помирає, новий буде не скоро і вже не той. Он яких шалених збитків завдала пожежа 2012 року:

— Асканійці дуже добре пам'ятають, тоді мало «Асканія-Нова» не згоріла, якби не було протипожежного обкосу і не зупинили той факел, який після спалаху блискавки, як смерч, йшов від 30 до 100 метрів заввишки. Три райони не могли зупинити цей вогонь. То я не знаю, до чого б це призвело!

Це через ту пожежу в асканійському степу значно зменшилася чисельність махаона — а комаха, на секундочку, занесена до Червоної книги України. До речі, новий закон, виходить, ставить під сумнів і гасіння пожежі, адже заїзд на територію заповідника будь-якої техніки, а відтак, і рятувальної, теж «біотехнічні заходи»... Втім, чому дивуватися, якщо закон писався з урахуванням суб'єк­тивної думки, а не матеріалів наукових конференцій.

Консультантами виступили автори книги «Критика регуляционных мероприятий на территории строгого природоохранного режима» Володимир Борейко та Іван Парникоз.

Так от лише одна цитата з неї здатна підняти дибки волосся: «Наводнения, землетрясения, пожары являются торфом для эволюции. Борьба с ними — это грубое вме­шательство в эволюцию природы...».

Тож нехай горить заповідний степ? А нічого, що асканійська цілина — середовище мешкання сотень унікальних видів флори і фауни? Закон, який інакше, як невіглаством, і не назвати, вже спантеличив і столичних науковців.

Про невідворотні наслідки документа попереджає вчений-степознавець зі світовим ім'ям, член-кореспондент Національної академії наук України Яків Дідух:

— Такі закони повинні готуватися за участі спеціалістів, а виходить так, що хтось вносить зміни на якомусь етапі. Проблема полягає в тому, що заповідники досить різні, а їх намагаються стригти під одну гребінку. Приміром, лісові заповідники — одна проблема, а степові — зовсім інша. З'являються чагарники, дерева. Так в Україні фактично втрачена основа Михайлівської цілини. Степові заповідники — це маленькі цяточки, не можна думати, що це сотні чи тисячі гектарів обгородити — і зовнішнього впливу немає. А зовнішній вплив є, там починають поселятися не тільки наші, звичайні види, характерні для України, а туди заносяться інпродуковані види, і якщо ввести абсолютно запо­відний режим, то на місці степів ми отримаємо тривіальні ліси. Для збереження степу просто необхідні різні регуляторні норми, і так роблять у всьому світі.

Як приклад вчений наводить досвід Австрії, де у цілинному степу розводять овець спеціально, щоб той не захаращувався чагарниками. Зате українські парламентарі аргументують свою ініціативу саме приведенням законодавства до європейських норм... До речі, знову ж таки через європейську норму у вітчизняних заповідниках тепер мають прибрати огорожі (якщо не йдеться про зоопарк).

В «Асканії-Новій» 38 кілометрів парканів! Цілину огородили у 1960-х, бо поряд розбудовувалися населені пункти, а тварини, які мешкають у степу, мали почуватися у цілковитій безпеці. І що ж тепер? Уявіть собі — зграя бізонів «пошурувала» на водопій... до найближчого зрошувального каналу або й взагалі прямо до села: у біосферному прибрали огорожі, все ж має виглядати натурально! Та з таким станом справ взагалі ризикуємо втратити одну з багатющих колекцій тварин у світі. Ті ж коні Пржевальського найбільше представлені саме в «Асканії-Новій», вид ще у 1889 році сюди завіз сам засновник заповідника Фрідріх Едуардович Фальц-Фейн.

— Європейці були дуже стурбовані тим, що в них немає такого коня, вони здійснили декілька експедицій, щоб у 1900-х завезти коня Пржевальського в Європу, але абсолютний пріоритет цього виду був і залишається за «Асканією». Уявіть собі — ми приберемо ці загородки, тому що це біотехнія, — стурбований Віктор Гавриленко.

Ну і знову повертаючись до Європи, все-таки лукавлять українські нардепи, бо там з нормами, які мають відношення до збереження природи і національного надбання, більш ніж обережні. От що розповідає член-кореспондент НАНУ доктор біологічних наук ХДУ Іван Мойсієнко:

— В Європі вже зробили висновки, що, як правило, після введення абсолютно заповідного стану спостерігаються катастрофічні зміни екосистем, відтак, там від цієї ідеї вже фактично відмовилися. В силу багатьох факторів необхідна екосистемам для їх збереження підтримка. В Європі навіть луки, незаповідні, захищають від заростання чагарниками.

Ну а до нас, як у тому жарті про зіспований телефон, тільки дійшло. Те, що цивілізований світ вважає «відстоєм», Україна впроваджує як передовий досвід. Тому не дивно, чому потім і виходить пресловуте «Хотіли, як краще, а ви­йшло, як завжди».

Хоча надія, як-то кажуть, помирає останньою. Скандальний закон ще не підписав Президент, тож тільки на його розсудливість розраховують науковці. З Херсонської ОДА вже відправили звернення Гарантові — ветувати нормативний акт. Як Петро Порошенко відреагує на скаргу, яка свідчить про відверту некомпетентність народних обранців, — побачимо.

Марина САВЧЕНКО
"Новий День"