Внесені зміни до Бюджетного кодексу України позбавляють села, селища основної частини власних фінансових ресурсів. Основне джерело доходів місцевих бюджетів - податки з доходів фізичних осіб.
Фактично, внаслідок реформування, жителі сіл сплачуватимуть податки до чужих кишень.
«Якщо в селі внаслідок «укрупнення» населених пунктів не буде сільської ради, то повірте, в ньому не залишиться ні школи, ні дитсадка, ні будь-якого соціального об'єкта. Чи залишиться молоде подружжя з маленькими дітьми у такому селі? Звичайно, ні...», - говорить Михайло Опанащенко.
Не можна знищувати життя на селі, проводити реформу заради реформи, а слід узгодити перспективу розвитку кожного населеного пункту зі стратегією розвитку регіону.
Якщо район спеціалізується на вирощуванні зернобобових культур, то у сільському господарстві буде задіяна мінімальна кількість робітників, решта селян шукатиме роботу в інших сферах. Садівництво, виноградарство, вирощування овочевої продукції – більш трудомісткі галузі. Для прикладу, 1 га виноградників обслуговують 25 осіб, а для роботи на тисячі гектарах потрібно 25 тисяч робітників.
«Такий аналіз потрібно зробити по кожному населеному пункту. Якщо у регіоні не планується створення нових сільгосппідприємств і робочих місць, то давайте відверто скажемо людям: ми вирішили переходити на вирощування зернобобових культур. Нам робочі руки не потрібні!
Але слід пам'ятати: якщо ми зараз знищимо село, укрупнюючи і децентралізуючи його, то ніхто вже не повернеться на ці місця і не почне їх відбудовувати. Децентралізація тільки тоді принесе користь громадам сіл, коли власні кошти сільських громад залишатимуться у місцевому бюджеті, і за їхній рахунок село зможе розвиватись», - вважає Михайло ОПАНАЩЕНКО.
