"Він віддав своє життя заради нас"

"Він віддав своє життя заради нас"

У Каховському районі поховали військовослужбовця, який ще взимку загинув від рук російських окупантів.

«Коли Саша востаннє приїжджав у відпустку, він мені сказав, що пішов служити Вітчизні через те, що не міг вчинити інакше. А його подвиг тепер завжди нагадуватиме, що він віддав своє життя заради життя кожного з нас у квітучій і мирній Україні. Вічна пам'ять тобі, Сашо!» — не стримуючи сліз, звернулася до односельців директор Заозерненської загальноосвітньої школи Людмила Корнієнко.

19 вересня всі жителі Заозерного, а також побратими загиблого воїна, волонтери і представники влади зібралися на центральній площі села, аби провести в останню путь Олександра Зеленського, котрий загинув під Дебальцевим Донецької області 28 січня, згорівши у БТРі. Біля меморіалу односельцям, котрі загинули в часи Другої світової війни з написом «Никто не забыт, ни­что не забыто», люди віддали ша­ну герою, який загинув у новій війні, розв'язаній «братнім» ро­сій­ським народом.

— Сашко загинув від рук російських найманців і терористів. Певен, що світ ще осудить цих ворогів нашої України, — зазначив заступник вій­ськового комісару Каховського об'єднаного міського вій­ськового комісаріату Радислав Виноградов.

— Саша був непересічною і небайдужою людиною, — узяв слово волонтер Юрій Біліченко. — Він був одним із нас, так само допомагав армії. Але пішов ще далі — на передову. І що б ми зараз не робили, ми не зможемо зробити більше, ніж це зробив він, віддавши най­цінніше, що є в людини, — власне життя. Заради того, щоб на нашій Херсонщині не брязкала зброя, не їздили танки, не руйнувалися домівки. Завдяки таким, як Саша, ми живемо під мирним небом. І ми перед ним у невідплатному боргу.

За словами секретаря За­озерненської сільради Олександри Пшеничної, Олександр Зеленський не був одружений, серед односельців користувався величезною повагою. Його любили і поважали всі. «Він був дуже працьовитим хлопцем, з серцем, сповненим любові до ближніх», — зізналися автору цих рядків ті, хто знав Сашка особисто. Народився він у селі Високому Бери­славського району, а у 1982-му його родина переїхала до За­озерного. Тут він закінчив школу, після закінчення Новокаховського ПТУ № 14 працював у місцевому радгоспі «Херсон­ський». Одразу після військової агресії Росії проти України почав допомагати армії як волонтер. А в серпні 2014 року пішов добровольцем захищати Україну, служив солдатом військової час­тини 13-го мотопіхотного батальйону 1-ї окремої танкової бригади, з перших днів перебував у станиці Луганській.

— Досі на сході України точаться криваві бої. Але ми знаємо, що перемога буде за нами — і іншого шляху у нас немає. Бо саме за мир на нашій землі, за майбутнє наших дітей, за чисте небо б'ються зараз наші захисники, — додала Олександра Пшенична.

— 2 вересня Сашкові виповнилося б 44 роки, — доповнила директор школи Людмила Корнієнко. — Ми щиро вдячні його матусі, Вірі Терентіївні, за такого сина. Він назавжди залишиться в нашій пам'яті світлим, добрим, щирим та відповідальним чоловіком і справжнім героєм.

Олександр ПІТОЄВ

"Новий День"