Мешканці двох сіл Херсонщини самотужки відремонтували «шмат» державної автотраси

Мешканці двох сіл Херсонщини самотужки відремонтували «шмат» державної автотраси

Децентралізація на Херсонщині ще далеко не завершилася, але громади вже об'єднуються - не формально, а лише заради корисних справ.

Так, мешканці сіл Кринки та Козачі Лагері у Цюрупинському районі області самотужки відремонтували сім кілометрів асфальтової дороги, яка поєднує їхні населені пункти із автотрасою Одеса-Мелітополь. Вони і асфальт закуповували, і техніку в оренду брали, і самі ями латали – куди там якомусь дорожньо-експлуатаційному підприємству!

Села Кринки та Козачі Лагері на мальовничому березі річки Конки, оспіваної Остапом Вишнею, у виживанні вже давно сподіваються тільки на власні сили. Дехто рибалить, але більшість поставили теплиці, й вирощують ранні огірки, помідори, картоплю та баклажани, які славляться і в сусідньому місті Цюрупинську, і в обласному центрі. Однак овочі до міста ще треба доправити, а дорога розбита вщент - її чотири роки по-людськи не ремонтували. От і виходило, що зароблені на городині кошти одразу йшли на ремонт машин, котрі ламалися у таких екстремальних поїздках.

І все йшло, так би мовити, накатаною колією: власники автівок скаржилися до сільради, сільрада зверталася до Херсонського облавтодору. Там обіцяли ремонт, але грошей у бюджеті на нього традиційно не знаходилося, і ремонт так само традиційно відкладався «у довгий ящик».

Аж ось після Євромайдану з півсотні мешканців сусідніх сіл об'єдналися у громадську організацію «Козацька варта», заходившись спільно працювати на загальне благо. Спершу почистили пляж та річкове дно там де всі купалися, згодом змайстрували лавочки та поставили їх у парку. Потім зрозуміли, що можуть братися й за складніші справи, і поставили собі нове завдання – привести до ладу тутешню «дорогу життя».

Сказано-зроблено: скликали сільський схід, і переконали земляків, що вигідніше буде один раз зібрати та вкласти власні гроші у відновлення державної дороги, ніж постійно витрачатися на «реанімацію» власного транспорту. І справа пішла!

Технологія «дорожньої толоки»

- Люди здавали, хто скільки може, а сільські підприємці – від однієї до двох тисяч гривень. Хто погодився використати для перевезення вантажів і робітників своє авто, давав по 250 гривень. Навіть на дорозі гроші збирали: поставили обабіч дівчат в українських шатах зі скринькою, і водії транзитного транспорту за бажанням вкидали в неї, хто скільки схоче. Одні проїжджали мимо та відверталися, ніби скриньки не помічають, інші купюри не шкодували. А водії маршрутних автобусів домовилися, і зробили свій внесок – по 50 гривень. Зрештою, з ста тисяч гривень, необхідних для якісного ремонту, зібрали вісімдесят тисяч, але це було ще далеко не все, - розповів власкору «Голосу України» голова ГО «Козацька варта» Іван Фоменко. – Попоїздити по інстанція довелося добряче. Від ДАІ отримали офіційний дозвіл на ремонт автотраси. Довідку про відсутність коштів на ремонт довелося просити й у облавтодорі. Там надали і фахівця, котрий стежив за дотриманням норм під час виконання робіт.

У облавтодорі взяли в оренду каток, придбали два десятитонні «КАМАЗи» асфальту. А вже закривали ним діри самотужки: щодня на роботу по двадцять-тридцять волонтерів виходило. Зате нині сільською дорогою можна їздити, не ризикуючи втратити колесо, чи перекинутись у вирву – надто серед ночі.

Показово, що ані обласна, ані районна влада, і навіть сільрада жодної допомоги організаторам «дорожньої толоки» не надавала. Чиновники навіть не викроїли часу приїхати на місце, і бодай морально підтримати селян. Чому останні залишилися тільки раді: принаймні, не заважають, і під ногами не плутаються. Тож тепер Козачі Лагері та Кринки мають сім кілометрів самостійно відновленої «дороги життя» - прецедент, якого на Херсонщині ще не було. До того ж, «прогриміли» на всю Україну – про те, які дві сільські громади замінили ціле дорожньо-експлуатаційне управління, розповіли кілька національних телеканалів.

Селяни розраховують, що років на три надійного ремонту вистачить. А потім чи держава гроші на нього знайде, чи громада знову буде щось мізкувати. Адже досвід тепер є.

Голос України