Аграрна партія України — це захист наших спільних інтересів

Аграрна партія України — це захист наших спільних інтересів

10 липня 2015 року в Херсоні відбулася звітно-виборча конференція херсонського обласного осередку Аграрної Партії України, на якій делегати проголосували про обрання Головою обласної організації АПУ Максименка Олександра Павловича.

Після закінчення роботи конференції, Олександр Максименко відповів на питання представників ЗМІ:

- Олександре Павловичу, чиї інтереси захищає Аграрна партія України?

Аграрна партія України представляє, у першу чергу, інтереси людей, які проживають у сільській місцевості, невеличких містечках і селищах. Загалом в Україні на території сільських та селищних рад проживає 16,8 млн. чол. Це представники практично всіх прошарків населення. Серед них є: пенсіонери, вчителі, лікарі, господарі-одноосібники, просто мешканці села, а також - малі та середні підприємці, фермери та великі виробники.

Життя усіх цих категорій людей, їхній добробут напряму залежить від розвитку аграрного сектору. Працює економіка у селі — є робочі місця, є надходження до бюджету, є забезпечена соціальна сфера. Коли економіка не працює, село вмирає.
Україна є однією з найбагатших країн у світі за кількістю корисних копалин, площами родючих земель, чисельністю освічених і працьовитих людей. Проте, на сьогодні — ми одна з найбідніших націй у світі.

Село вимирає. Молодь змушена їхати в міста і погоджуватися на будь-яку низькооплачувану роботу. Причина полягає в тому, що досі мешканці села не мали великого представництва у місцевій і центральній владі. Тому більшість законів, які диктують, як нам жити, приймаються без нашої участі. Це неправильно. Аграрна партія України прагне створити сильне політичне представництво тих людей, які проживають у сільській місцевості та невеликих містах.

- Які стратегічні цілі ставить перед собою Аграрна партія України?

Наші стратегічні цілі прості і зрозумілі: Зберегти село, осередок традиційних і моральних цінностей українського народу. Від цього залежить, в якій країні будуть жити наші діти і внуки. У минулі роки бездержавності Україна виживала за рахунок глибоких культурних та ментальних традицій, що проявлялися у повазі до батьків, землі, праці.

Скористатися шансом і відродити економіку України на основі аграрного сектору, який зараз є найсильнішим у господарстві країни. Зробити так, щоб від цих переваг виграв кожен мешканець сільської місцевості, невеликого міста. Щоб люди отримали гідний дохід від своєї роботи чи здачі в оренду земельного наділу. Щоб господарі могли ефективно господарювати, а держава була їм партнером, а не ворогом.

Повернути владу народу, щоб громада і кожен її учасник спільно могли впливати на владні рішення, від яких залежить її життя. Люди повинні вирішувати, як витрачаються їхні кошти зібрані у вигляді податків. Люди повинні вирішувати, як мають об'єднуватися територіальні громади. Люди повинні вирішувати, чи потрібна їм школа у селі. Це традиційно для українців і життя мільйонів не повинно залежати від розчерку пера однієї особи, як це часто відбувається зараз.

- Олександре Павловичу, в своєму виступі перед делегатами Ви підкреслили, що представники аграрного сектору повинні ставати активними і йти у владу?

Коли не вирішуємо ми, то вирішують за нас. В цьому мали змогу переконатися усі протягом останніх років, коли приймалися бездумні податкові зміни спрямовані проти сільгоспвиробника, коли скорочували кількість початкових шкіл, закладів культури, фельдшерсько-акушерських пунктів. В результаті — люди втрачали роботу. Сім'ї — годувальників. Молодь — перспективу заробити і жити у себе вдома не їдучи за тисячі кілометрів, щоб мати змогу утримувати свою сім'ю.

Якщо не ставати активними і не почати цікавитися політикою, то й далі будуть вирішувати за нас, як продавати землю і скільки платити за неї, як ділити і об'єднувати територіальні громади, який рівень освіти давати нашим дітям. Активна громада — це добробут кожного!

Поодинці нас легко перемогти. Цьому навчила нас усіх історія. Протягом століть ми програвали у боротьбі за свою українську державу, коли були роз'єднаними.

Але ми вигравали, коли об'єднувалися. Прикладів в історії багато від давніх, коли кооперативний рух дозволяв фінансувати освітні та навчальні заклади, спортивні секції, так і недавніх, коли український народ об'єднавшись зміг відновити армію і зупинити агресора. Як говорить стара притча, один прутик переламати легко, а жмут — неможливо.

Нам потрібна єдність для спільного захисту інтересів і спільної перемоги.

Партія — це інструмент організації суспільства. Нас привчили бути байдужими до політики. Ця байдужість привела до того, що в Україні замість партій — бізнес-проекти, котрі обслуговують своїх господарів.

В цьому є логіка. Коли хтось один чи двоє, створюють партію, фінансують її, то вони розглядають таку організацію, як свою власність. Аграрна партія України інша. Вона збудована "знизу". У нас один "господар" - це народ, який підтримав партію і бере участь у прийнятті рішень.

Підтримуючи Аграрну партію ми самі організовуємося, щоб впливати на владу і ставати владою. Ми обираємо і контролюємо тих, хто представлятиме наші інтереси.

Запитувала Марія АГРУШКО